Рішення № 31280072, 15.05.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа № 918/425/13

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-р"

про стягнення 139 100 грн. 25 коп.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тропік" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" про стягнення 139 100 грн. 25 коп. заборгованості за поставлений товар та 14 000 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 02.04.2013 року порушено провадження у справі № 918/425/13 та призначено справу до розгляду на 17.04.2013 року.

Ухвалою суду від 17.04.2013 року, в зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено на 15 травня 2013 року.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення та заявленим клопотанням, відповідно до якого останній підтримує позовні вимоги та просить суд розглянути справу № 918/425/13 без участі представника ТОВ "Тропік".

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та заперечення стосовно позовних вимог, однак правами, визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу по суті позовних вимог, без участі представника відповідача - за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, умови якого, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

01 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тропік" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (покупець) укладено Договір поставки № 80ПП (далі - Договір) (а.с. 16-18).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставляти товари, а покупець приймає у власність товари згідно зі специфікацією й оплачує їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації. В накладних вказується найменування товару його кількість, асортимент і ціна, не більша, ніж у специфікації. Специфікація є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.п. 2.1. Договору покупець проводить оплату з відтермінуванням протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач на підставі Договору - за видатковими накладними № 400018 від 02.01.2013 року, № 400049 від 03.01.2013 року, № 400137 від 09.01.2013 року, № 400181 від 11.01.2013 року, № 400223, 400224 від 14.01.2013 року, № 400287 від 17.01.2013 року, № 400347 від 21.01.2013 року, № 400402 від 24.01.2013 року, № 400475 від 29.01.2013 року, № 400514 від 31.01.2013 року, № 400578 від 04.02.2013 року, № 400628 від 07.02.2013 року, № 400761 від 14.02.2013 року та № 400835 від 18.02.2013 року здійснив поставку товару, на загальну суму 693 252 грн. 18 коп., який прийнятий відповідачем без будь-яких застережень стосовно кількості поставленого товару чи його ціни.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи та вбачається із залученої до справи довідки банку, відповідно якої за період з 03.01.2013 року по 04.03.2013 року вартість товару відповідачем сплачена лише частково у розмірі 556 409 грн. 61 коп.

Згідно з здійсненим судом розрахунком, заборгованість відповідача за поставлений товар складає 136 842 грн. 57 коп.

12 березня 2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату 139 100 грн. 25 коп. заборгованості за поставлений товар з проханням сплатити заборгованість, яка останнім отримана 14.03.2013 року, однак її вимоги проігноровані.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, коли факт поставки позивачем товару підтверджується зібраними у справі доказами, строк оплати за який настав в силу умов п. 2.1 Договору, то за відсутності доказів про оплату його вартості з боку відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 136 842 грн. 57 коп. боргу (на суму, яка підтверджується доказами, доданими до позовної заяви).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, у тому числі 14 000 грн. витрат на оплату правової допомоги.

В обґрунтування витрат позивача, суду надано:

- договір про надання правової допомоги №19/03/13, укладений 19.03.2013р. між позивачем та адвокатом - Котягіним Андрієм Сергійовичем;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Котягіна Андрія Сергійовича №3800/10;

- акт здачі - приймання наданої правової допомоги за договором №19/03/13 від 19.03.2013р. на суму 14 000 грн. 00 коп.,

- платіжне доручення № 0200008756 від 20.03.2013 року про оплату позивачем 14 000 грн. 00 коп. за зазначеним договором. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За частиною 1 статті 30 вказаного Закону формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина 3 статті 30 цього Закону).

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним ( п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002 р. "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів").

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені частково, неявку адвоката в судове засідання та складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд дійшов висновку про неспіврозмірність заявлених вимог, а відтак про часткове задоволення зазначеної вимоги позивача та стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 7 000 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 93, код ЄДРПОУ 31299420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 54/1А, код ЄДРПОУ 20831737) 136 842 грн. 57 коп. заборгованості за поставлений товар, 7 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 2 736 грн. 85 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "20" травня 2013 року.

Суддя Романюк Р.В.