Рішення № 31279977, 11.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 30 Головуючий у 1 інстанції Пустовойт Т.В.

Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

суддів Гаврилової Г.Л. Кочегарової Л.М.

при секретарі Кузнецові А.О.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" на рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 10 жовтня 2012 року у справі за позовом ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" до ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" (далі ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг") звернулося з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 10 жовтня 2012 року у задоволені позову ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" судові витрати в дохід держави в розмірі 132,60 грн.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" та Товариство з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (далі ТДВ "Альянс Україна") про розгляд справи повідомлені, подали заяви про розгляд справи у відсутності їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка просила відхилити апеляційну скаргу, а рішення залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню за таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду цим вимогам процесуального закону не відповідає.

Судом встановлено, що 19 липня 2008 року, з вини відповідача ОСОБА_2, який керував автомобілем "Fiat Brava", сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4

Відповідно до постанови Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 22 серпня 2008 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП (а.с.97).

Автомобіль "ВАЗ-2103", за договором добровільного страхування від 26 жовтня 2007 року, ОСОБА_4 було застраховано у ЗАТ СК "ВУСО". У зв'язку з пошкодженням цього автомобіля, вартість відновлювальних робіт становила 9 420 грн. На підставі п.11.3.1. Договору страхування від 26 жовтня 2007 року, до нього було внесено зміни та визначено, що сума, яка підлягає виплаті в якості страхового відшкодування становить 8 200 грн., про що було складено страховий акт № 6941-02 від 10 жовтня 2008 року (а.с.9,13,14,17).

10 жовтня 2008 року ЗАТ СК "ВУСО" виплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 8 200 грн. Виплата страхового відшкодування, в зазначеному розмірі, була здійснена платіжним дорученням № 16950 на підставі заяви страхувальника та страхового акту №6941-02 від 10 жовтня 2008 року (а.с.11,19-20).

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" за договором від 6 січня 2008 року, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) в розмірі 25 000 грн., франшизи - 510 грн.(а.с90-91)

За договором відступлення права вимоги від 23 грудня 2009 року, ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» набуло належне ЗАТ СК «ВУСО» право вимоги до винної особи (а.с.30-32).

Відмовляючи ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив передбачений законом строк для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу, передбачений ст.257 ЦК України, заяви про поновлення строку не подав, в той час, як ОСОБА_2 просив про застосування строків позовної давності. Крім того, між сторонами виникли правовідносини, які характеризуються, як суброгація і тому, підстави для відшкодування позивачу шкоди, в порядку регресу, відсутні.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися на можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При спірних правовідносинах перебіг строку позовної давності починається з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.

З матеріалів справи убачається, що страхове відшкодування потерпілому сплачено 10 жовтня 2008 року, а з позовною заявою до суду позивач звернувся 10 жовтня 2011 року (а.с.33), тобто в межах строку позовної давності, і тому, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Перевіряючи рішення суду, з урахуванням інших доводів апеляційної скарги ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", колегія частково погоджуючись з цими доводами і вважає, що рішення підлягає також скасуванню, на підставі ст.309 ЦПК України, у зв'язку з незастосуванням судом норм матеріального права, які підлягають застосуванню.

Так, Законом України «Про страхування» та ст.993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюється розмір франшизи, який не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, у межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цієї статті і зазначена сума як шкода від ДТП стягується не зі страховика, а з винної особи.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, передбачено, що шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності).

Таким чином законні підстави для задоволення вимоги про солідарне відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки відсутні і тому, вимоги ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" про стягнення з відповідачів 8 200 грн., в солідарному порядку, є безпідставними.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, не врахував зазначені положення та не прийняв до уваги, що цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована і застрахованим транспортним засобом був автомобіль "Fiat Brava", за участю якого сталася ДПТ. Відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВВ/4801619 від 6 січня 2008 року, Товариство з додатковою відповідальністю "Альянс Україна", яке є страховиком, забезпечує відшкодування шкоди заподіяної майну третіх осіб під час ДПТ, а ОСОБА_2, як винна особа, повинен відповідати в межах франшизи, яка становить 510 грн.

Тому, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заподіяна матеріальна шкода ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", повинна бути частково відшкодована в порядку регресу за рахунок Товариство з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" в сумі 7 690 грн.(8200-510).

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що обставини справи судом першої інстанції встановлені повно, додаткового дослідження доказів чи встановлення обставин по справі не вимагається, однак оскільки судом ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права, таке судове рішення, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, а саме, стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" франшизи в розмірі 510 грн., а з Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" - регресу в сумі 7 690 грн.

На підставі ч.5 ст.88 ЦПК України, апеляційний суд вважає необхідним стягнути з відповідачів судові витрати позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме, стягнути з ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат - 19,18 грн.(6,2%), з Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" - 290,12 (93,8%) (а.с.2.3,145 - 120+82+107,30=309,30).

Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, ст.309 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 10 жовтня 2012 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" 510 грн. та у відшкодування судових витрат 19 грн.18 коп.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" 7 690 грн. (сім тисяч шістсот дев'яносто грн.) та у відшкодування судових витрат 290 грн.12 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді