Рішення № 31276922, 14.05.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" травня 2013 р. Справа № 906/496/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Скиданчук І.В., довіреність №924 від 10.08.2012 р.,

від відповідача: Батюк В.М., керівник,

Джигирей Л.Й., довіреність від 13.05.2013 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

до Публічного акціонерного товариства "Кварцсамоцвіти" (смт.Володарськ-Волинський, Житомирська область)

про стягнення 4082,17 грн. (згідно заяви №893 від 14.05.2013 р.)

Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Кварцсамоцвіти" (смт.Володарськ-Волинський, Житомирська область) про стягнення 63909,04 грн., з яких 60000,00 грн. заборгованості за виконані роботи по благоустрою прилеглої території будівлі навчального пункту по вул.Чкалова,8 смт.Володар-Волинський за договором №34 від 01.11.2012р.; 3057,53грн. пені, 240,00 грн. інфляційних та 611,51 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 05.04.2013р. господарським судом Житомирської області прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №906/496/13 та призначено її розгляд на 14.05.2013 р.

13.05.2013р. від ПАТ "Кварцсамоцвіти" до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву (вх.№7386 від 13.05.2013 р., а.с.20-21) з доданими документами, які долучені судом до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що станом на день звернення з позовом до суду розмір заборгованості відповідача перед позивачем становив 40000,00 грн., а не 60000,00 грн., оскільки позивачем не було враховано здійснених відповідачем платежів 07.02.2013 р. в сумі 10000,00 грн. та 06.03.2013р. в сумі 10000,00грн.

Відповідач вказує, що позивачем невірно проведено нарахування пені та 3% річних, виходячи із суми заборгованості 60000,00 грн.

При цьому, стверджує, що заборгованість перед позивачем повністю погашена 11.04.2013р., на підтвердження чого до відзиву додані засвідчені відповідачем копії платіжних доручень.

Посилаючись на наведене, відповідач просить суд припинити провадження у справі.

Водночас, 14.05.2013р. від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява за вих.№893 від 14.05.2013р. (а.с.32-34), в якій у зв'язку з проведенням відповідачем повного розрахунку позивач уточнив позовні вимоги, а саме, згідно вказаної заяви позивач просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кварцсамоцвіти" на користь ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 280,00 грн.інфляційних, 633,69 грн. 3% річних та пеню у розмірі 3168,48 грн.

Щодо заяви позивача від 14.05.2013р. судом приймається до уваги викладене у пункті 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

При цьому, в пункті 3.10. вказаної Постанови Пленуму роз'яснено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

В уточненій позовній заяві №893 від 14.05.2013р. позивач фактично зменшив позовні вимоги, оскільки, незважаючи на нарахування пені, інфляційних та 3% річних за більший період (не по 03.04.2013р., а по 11.04.2013р.) та заявлення до стягнення збільшених сум пені, інфляційних та 3% річних, загальна ціна позову зменшилась.

Враховуючи викладене, господарський суд оцінює подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог №893 від 14.05.2013р. як заяву про зменшення позовних вимог та приймає її до розгляду; розгляд справи здійснються в межах позовних вимог згідно вказаної заяви №893 від 14.05.2013 р.

В засіданні суду представник позивача підтримала позовні вимоги, зазначені у заяві №893 від 14.05.2013 р. у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні просять припинити провадження у справі, з урахуванням сплати відповідачем заборгованості в повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2012 року між ПАТ "Кварцсамоцвіти" (замовник) та філією "Вол-Волинський РАД" Житомирського облавтодора (підрядник) укладено договір №34 на виконання підрядних робіт (а.с.8-10), за яким підрядник в межах договірної ціни виконує власними силами роботи по благоустрію прилеглої території будівлі навчального пункту по вул.Чкалова,8 смт.Володар-Волинський згідно з проектно-кошторисною документацією замовника (господарська ділянка, автомобільна стоянка). Всі передбачені замовленнями роботи підрядник здає в обумовлені строки виконані роботи замовнику, згідно РЕКНр-2000, ДБН Д.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва", ДБН-Д.2.4.-18-2000, допуском до роботи є ліцензія Серія АВ №515918 від 07.07.2010р. по 07.07.2015р. (п.1.1. договору).

Згідно п.2.1., 2.2. договору, загальна вартість робіт, яка визначена на підставі кошторису та протоколу договірної ціни, на дату підписання договору складає 160тис.грн. з ПДВ; вид договірної ціни - тверда.

У відповідності до п.3.1. договору, строки виконання робіт при будівництві об'єкту - до 25.11.2012 р.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 50%; здійснює щомісячні платежі за виконані роботи на підставі акту (форма 3КБ) підписаного представниками сторін. Акти виконаних робіт готує підрядник і передає їх для підписання представнику замовника. Оплата виконаних робіт здійснюється на протязі 7-ми днів після підписання акту №КБ3.

Відповідно до пункту 4.3. договору, при невиконанні умов договору по строкам виконання робіт підрядник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, включаючи гарантійні зобов'язання підрядника.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У даному випадку, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору підряду №34 від 01.11.2012 р.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору №34 від 01.11.2012 р., Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" виконало підрядні роботи, загальною вартістю 160000,00 грн., які прийняті відповідачем відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2-в за листопад 2012 року та підписані обома сторонами 23.11.2012 р. (а.с.12,14,16).

При цьому, сторонами 23.11.2012р. підписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) форми №КБ3 (а.с.13,15,17).

Отже, враховуючи здійснений відповідачем авансовий платіж за договором - в сумі 80000,00 грн., здійснений 31.10.2012р. (банківська виписка, а.с.18), за умовами договору відповідач зобов'язаний був сплатити залишок суми - 80000,00 грн. протягом семи днів з дати підписання актів 23.11.2012 р., тобто, по 31.11.2012 р. включно.

Водночас, ПАТ "Кварцсамоцвіти", яке є замовником по договору підряду, свої зобов'язання з оплати виконаних робіт у строк, визначений п.4.1. договору, виконав неналежним чином, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

З поданих сторонами до справи доказів вбачається, що після підписання актів приймання виконаних робіт, відповідачем було здійснено наступні платежі (а.с.19,22-25): - 20000,00 грн. згідно платіжного доручення від 11.01.2013 р. №07;

- 10000,00 грн. згідно платіжного доручення від 07.02.2013 р. №39;

- 10000,00 грн. згідно платіжного доручення від 05.03.2013 р. №68;

- 10000,00 грн. згідно платіжного доручення від 05.04.2013 р. №102;

- 30000,00 грн. згідно платіжного доручення від 11.04.2013 р. №104.

Таким чином, на момент розгляду справи сума основного боргу відповідача перед позивачем погашена повністю та, з урахуванням заяви позивача №893 від 14.05.2013р., не є предметом спору у даній справі.

Разом з тим, з викладених вище встановлених обставин справи вбачається та матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №34 від 01.11.2012 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано та заявлено (згідно заяви №893 від 14.05.2013 р.) до стягнення з відповідача 280,00 грн. інфляційних та 633,69 грн. 3% річних (розрахунок на а.с.33).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, господарський суд встановив його правомірність та, відповідно, обгрунтованість позову в частині стягнення інфляційних в сумі 280,00 грн. та 3% річних в сумі 633,69 грн.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як уже зазначалось, в пункті 4.3. договору сторони передбачили стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем в заяві №893 від 14.05.2013р. (а.с.33) щодо нарахування до стягнення з відповідача 3168,48 грн. пені за період прострочення оплати, з урахуванням здійснених відповідачем платежів, господарський суд встановив правомірність здійсненого позивачем розрахунку та обгрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на свою користь 3168,48 грн. пені.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В свою чергу, обгрунтованість позовних вимог згідно заяви №893 від 14.05.2013р. є доведеною позивачем належними доказами, що містяться в матеріалах справи, а тому позов підлягає задоволенню: з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3168,48 грн. пені, 633,69 грн. 3% річних, 280,00 грн. інфляційних.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кварцсамоцвіти" (12101, Житомирська область, смт.Володарськ-Волинський, вул.Чкалова,8, ідентифікаційний код 05396155) на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, Житомирська область, м.Житомир, вул.Перемоги,75, ідентифікаційний код 32008278):

- 3168,48 грн. пені,

- 633,69 грн. 3% річних,

- 280,00 грн. інфляційних,

- 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.05.13

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - відповідачу (прост.)