Рішення № 31269907, 13.05.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" травня 2013 р. Справа № 11/5007/29/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача-1: не з'явився;

від позивача 2: Луцюк В.П. - довіреність №4480/30/2-125 від 06.07.12р.;

від позивача 3: не з'явився;

від відповідача: Балан В.В. - довіреність №18-5/1237 від 25.05.12р.;

прокурор: Кондратюк Д.А. - сл. посвідчення №003029 від 07.09.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави в особі 1)Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області (м.Житомир)

2) Житомирської обласної державної адміністрації ( м. Житомир)

3) Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" ( м. Вінниця)

до Житомирської районної державної адміністрації (м. Житомир)

про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Житомирської РДА №485 від 05.05.2011р.

Прокурор Житомирського району в інтересах держави в особі позивачів звернувся з позовом до суду про визнання недійсним та скасування розпорядження Житомирської райдержадміністрації № 485 від 05.05.11.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.06.12р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.12р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.13р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.12 у справі Господарського суду Житомирської області № 11/5007/29/12 та рішення Господарського суду Житомирської області від 14.06.12 скасовано. Матеріали справи скеровано для нового розгляду до Господарського суду Житомирської області.

Постанова Вищого господарського суду мотивована тим, що судами не було взято до уваги те, що юридична особою є такою, що припинилася з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про держану реєстрацію припинення юридичної особи.

Також Вищий господарський суд звернув увагу на те, що залишаючи без змін рішення у справі, суд апеляційної інстанції також виходив із наявності підстав, визначених пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, щодо припинення права позивача-3 на постійне землекористування. Проте, на думку ВГСУ, такий висновок апеляційного суду як і застосування приписів наведеної норми визнається помилковим, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ця норма не була зазначена прокурором як підстава позову, тому суд апеляційної інстанції вийшов за межі підстав поданого позову, що за своїм змістом ґрунтувався на неправомірності припинення права постійного землекористування з підстав, визначених пунктом "в" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.03.13р. cуддею Вельмакіною Т.М. прийнято до свого провадження справу №11/5007/29/12 та призначено засідання суду (а.с. 4, т.2).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.04.13р. замінено позивача-1 у справі - Головне управління Держкомзему у Житомирській області його правонаступником - Державною інспекцією сільського господарства у Житомирській області (а.с. 50-51, т.1).

29.04.13р. на адресу суду повернулася копія ухвали господарського суду Житомирської області від 16.04.13р., направлена відповідачу за адресою: 22362, Вінницька обл., Літинський р-н., с. Петрик, вул. Дзержинського, з відміткою відділення поштового зв'язку: "За зазначеною адресою не проживає" (а.с. 59-62, т.2).

08.05.13р. на адресу суду повернулася направлена ліквідатору ДП "СП" Вінницьке" Слободяну В.М. копія ухвали суду від 16.04.13р. з відміткою "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 63-66, т.2)

Крім того 13.05.13р. на електронну адресу суду від Прокуратури Житомирського району надійшли письмові пояснення з додатками (а.с. 67-71, т. 2).

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням письмових пояснень (а.с. 23-26, 67-71, т.2). Подав клопотання, що було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 73-77, т.2).

Представник позивача-2 пояснила, що не вбачає підстав для скасування розпорядження голови Житомирської РДА №485 від 05.05.11р.

Представник відповідача позов заперечив, з викладених у письмових запереченнях (а.с. 44-47, т.2) мотивів.

Представники позивача 1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 58, т.2).

Враховуючи наявні у справі документи, а також те, що встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України двохмісячний строк розгляду спору закінчився та сторонами не продовжено, суд дійшов висновку, що неявка представників позивачів 1 та 3 не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив прокурор у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, прокуратурою Житомирського району спільно з Управлінням Служби безпеки України в Житомирській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Житомирською райдержадміністрацією.

В ході перевірки виявлено невідповідність вимогам чинного законодавства розпорядження голови Житомирської РДА №485 від 05.05.2011 року.

Зокрема, як вказує прокурор, встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ-08-24 №000026 від 11.04.1994 року радгоспу "Вінницький" Літинського району Вінницької області надано у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 539,9 га, що розташована на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту. Вказану земельну ділянку передано на підставі рішення Сінгурівської сільради від 30.03.1994 року №16 (а.с. 14, т.1).

Зазначає, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 року №431-р "Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики", цілісний майновий комплекс військового радгоспу "Вінницький" (с.Петрик Літинського району Вінницької області) було передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

На виконання вищевказаного розпорядження Кабміну Міністерством аграрної політики та Міністерством оборони затверджено спільний наказ № 553/562 від 28.09.2006 року "Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики України" (а.с. 15, т.1), яким затверджено склад комісії з приймання-передачі цілісних майнових комплексів військових радгоспів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

В подальшому, як вказує прокурор, 28.02.2007 року вищевказаною комісією затверджено акт приймання-передачі майна та землі військового радгоспу "Вінницький" Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики України (а.с. 19-20, т.1).

Зазначає, що наказом Міністерства аграрної політики України №529 від 24.07.2007 року (із змінам) перейменовано військовий радгосп "Вінницький" у Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" (а.с.43, т.1). Відповідно до цього ж наказу ДП "СП "Вінницьке" є правонаступником майнових прав та обов'язків військового радгоспу "Вінницький". Функції координації роботи, пов'язаної з галузевими особливостями діяльності ДП "СП "Вінницьке", покладено на Департамент ринків рослинництва, садівництва, виноградарства та виноробства Міністерства аграрної політики України.

Вказує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 21-23, т.1) засновником Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" є Міністерство аграрної політики України.

Зазначає, що відповідно до постанови Господарського суду Вінницької області від 23.05.2011 року у справі №10/50/09 ДП "СП "Вінницьке" визнано банкрутом. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Малахова С.А. (а.с .24-28, т.1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає наступне:

- 22.04.2011 року за №292 головою Сінгурівської сільської ради Житомирського району Прокопцем Ю.В. на адресу голови Житомирської райдержадміністрації Кулика А.Є. надіслано клопотання щодо введення до складу земель запасу Сінгурівської сільської ради земельної ділянки, яку відповідно до рішення Сінгурівської сільської ради від 30.03.1994 року №16 передано військовому радгоспу "Вінницький" у постійне користування (а.с .12, т.1);

- 05.05.2011 року головою Житомирської райдержадміністрації Куликом А.Є. прийнято розпорядження № 485 (а.с. 13, т.1), відповідно до якого, згідно ст.ст.17, 141, 149, п.12 розділу X Земельного кодексу України, припинено військовому радгоспу "Вінницький" (ДП "СП "Вінницьке") право користування земельною ділянкою площею 528,9 га земель та віднесено їх до земель запасу Сінгурівської сільської ради Житомирського району, залишивши при цьому в користуванні ДП "СП "Вінницьке" 6 га земель під господарськими будівлями і дворами та 5 га - під житловою забудовою.

Як зазначає прокурор, в ході проведеної перевірки встановлено, що підставою для видачі вищевказаного розпорядження стало клопотання голови Сінгурівської сільської ради від 22.04.11р. №292 та відповідні звернення господарюючих суб'єктів щодо вирішення питання про надання земель для зайняття фермерством на території Сінгурівської сільради.

Зауважує, що питання стосовно вилучення земельної ділянки ні з Міністерством аграрної політики та продовольства України, ні з ДП "СП "Вінницьке" як землекористувачем не погоджувалось.

Посилаючись на ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", прокурор вказує, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, з-поміж іншого, вирішення питань щодо використання землі. Тобто, при здійсненні таких своїх повноважень райдержадміністрації повинні керуватись галузевим законодавством - Земельним кодексом України.

Зазначає, що виходячи зі змісту розпорядження голови Житомирської РДА № 485 від 05.05.2011 року право користування земельною ділянкою площею 528,9 га колишньому військовому радгоспу "Вінницький", теперішньому ДП "СП "Вінницьке" припинено у зв'язку з невикористанням земель за цільовим призначенням, систематичною несплатою земельного податку та припиненням діяльності військового радгоспу "Вінницький" та ДП "СП "Вінницьке", тобто на підставі п.п. в), ґ), д) ст.141 Земельного кодексу України.

Оскільки, як зазначалось вище, Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке", є правонаступником майнових прав та обов'язків військового радгоспу "Вінницький" ДП "СП "Вінницьке" знаходиться лише в стані припинення підприємницької діяльності та не ліквідовано, прокурор вважає, що припинення права постійного користування на земельну ділянку на підставі п. в) ст.141 ЗК України є неправомірним.

Крім того, посилаючись на ч.2 ст.149 ЗК України, згідно якої вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель держаної та комунальної власності, провадиться за згодою землекористувачів, прокурор вказує, що згода на вилучення землі Житомирською РДА не отримувалась.

Зазначає, що відповідно до листа ГУ Держкомзему у Житомирській області від 05.09.2011 року № 4165/08/2011 (а.с. 29, т.1) згідно форм державної статистичної звітності (форми №6-зем, №6Б-зем, №2-зем), за радгоспом "Вінницький" обліковувались землі загальною площею 539,9 га, з яких 513 га - сільськогосподарські землі, 1 га - ліси та лісовкриті площі (полезахисні смуги, І група лісів для захисної, природоохоронної та біологічної мети), 5 га - забудовані землі (землі житлової забудови), 5 га - заболочені землі, 3 га - відкриті землі без рослинного покриву та 13 га - води.

Вказує, що згідно довідки №294 від 26.01.2012 року, виданої Управлінням Держкомзему в Житомирському районі (а.с. 31, т.1), за військовим радгоспом "Вінницький" в постійному користуванні за межами населених пунктів на території Сінгурівської сільської ради обліковується земельна ділянка площею 11 га, з яких 6 га під господарськими будівлями та дворами і 5 га - під житловою забудовою. Земельна ділянка площею 528,9 га, яка обліковувалась за військовим радгоспом "Вінницький" по формі 6-зем станом на 01.01.2011 року обліковується в землях запасу на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району.

Зазначає, що відповідно до листа ГУ Держкомзему в Житомирській області №628/15/2012 від 06.02.2012 року при прийнятті Житомирською РДА розпорядження №485 від 05.05.2011 року допущено порушення в частині припинення права користування лісовкритими землями (а.с. 32-33, т.1).

Посилаючись на ч. ч. 5, 6, 9 ст.149 Земельного кодексу України, ст.1 Лісового кодексу України, прокурор вважає, що питання вилучення земельної ділянки площею 1 га, вкритої лісом, не відноситься до компетенції Житомирської райдержадміністрації та проведення вилучення вказаної земельної ділянки з подальшим її віднесенням до земель запасу Сінгурівської сільської ради Житомирського району є перевищенням повноважень Житомирською РДА.

Враховуючи викладене, прокурор просить визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації № 485 від 05.05.11р.

В обґрунтування визначення позивачем по справі Головного управління держкомзему у Житомирській області (правонаступник Державна інспекція сільського господарства у Житомирській області), прокурор вказує, що останній здійснює державний контроль за додержанням земельного законодавства.

Що стосується Житомирської обласної державної адміністрації, то її визначено прокурором другим позивачем, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", на місцеві державні адміністрації покладено завдання виконання чинного законодавства, забезпечення законності і правопорядку на території області.

Що стосується третього позивача - ДП "СП "вінницьке", прокурор вказує, що оскільки останньому на праві постійного користування належала вилучена земельна ділянка, прокурор звертається з позовом в його інтересах.

Згідно письмових заперечень на позовну заяву (а.с. 40, т.1, 44-47, т.2) відповідач, посилаючись на ч. 1 ст. 125, ст. 152 Земельного кодексу України, вказує, що оскільки право користування земельною ділянкою за ДП "СП "Вінницьке" не зареєстровано, жодних прав останнього як позивача прийнятим розпорядженням не порушено. Вважає, що у разі реорганізації, ліквідації юридичної особи, державний акт підлягає переоформленню правонаступником, та є юридичним фактом для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Також відповідач вважає, що у відповідності до п. 1 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час припинення діяльності радгоспу "Вінницький"), юридичні особи, яким у 2007 році було передано майно радгоспу, мали право на отримання земельної ділянки, необхідної для обслуговування нерухомого майна, що і було відображено у спірному розпорядженні.

Звертає увагу, що прокурором не надано доказів того, що спірна земельна ділянка (чи її частина) надавались у користування іншій юридичній, чи фізичній особі саме як землі лісогосподарського призначення. Оскільки земельна ділянка, право користування якою припинено, не є землями лісогосподарського призначення, райдержадміністрація, на думку відповідача, приймаючи оспорюване Розпорядження свої повноваження не перевищувала.

Крім того, відповідач вважає, що оскільки спірне розпорядження не стосується будь-яких порушених, або оспорюваних прав позивачів на земельну ділянку, відсутні підстави вважати, що воно не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Додатково у письмових поясненнях (а.с. 67-71, т.2) прокурор зазначає, що у відповідності до постанови Верховного Суду України від 21.02.11р. у справі №21-3а11, у частині 1 статті 141 ЗК наведені підстави припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, у п. "в" цієї частини такою підставою визначено припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. На думку ВСУ, як вказує прокурор, наведені приписи слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Враховуючи зазначене, прокурор вважає, що до ДП "СП "Вінницьке" перейшли всі права та обов'язки, що виникають з державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ-08-24 №000026 від 11.04.1994 року.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

В силу вимог частини 1 статті 6 цього Закону на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Статтею 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. О б о в ' я з к о в о ю у м о в о ю визнання акта недійсним є також п о р у ш е н н я у зв'язку з прийняттям відповідного акта п р а в та охоронюваних законом і н т е р е с і в підприємства чи організації - позивача у справі.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 05.05.11р. Житомирська районна Державна адміністрація, розглянувши клопотання Сінгурівської сільської ради про припинення права користування та вилучення із користування земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький", в зв'язку з невикористанням земель за цільовим призначенням, систематичною несплатою земельною ділянкою та припинення діяльності військового радгоспу "Вінницький" та ДП "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке", відповідно до ст. ст. 17, 141, 149, п. 12 розділу Х Земельного кодексу України та керуючись ст. 13, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", прийняла рішення Припинити колишньому військовому радгоспу "Вінницький", теперішньому державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" право користування земельними ділянками площею 528,9 га земель та вилучити до земель запасу Сінгурівської сільської ради, залишивши в користуванні ДП "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" - 6 га земель під господарськими будівлями і дворами та 5 га - під житловою забудовою (а.с. 13, т.1).

Розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації № 501 від 12.06.2012 року (а.с. 77, т.1) внесено зміни у розпорядження № 485 від 05.05.2011 року, яким вирішено:- назву розпорядження викласти в такій редакції : "Про припинення права користування та віднесення до земель запасу земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький" на території Сінгурівської сільської ради; - у преамбулі розпорядження цифру " 149" виключити;- у пункті 1 розпорядження слово "вилучити" замінити на слово "віднести".

За статтею 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Тобто, виходячи із змісту вказаного Розпорядження, право користування позивачу-2 припинено у зв'язку з: - невикористанням земель за цільовим призначенням (п. ґ ст. 141 ЗК України); - систематичною несплатою земельного податку (п. д ЗК України); - припиненням діяльності військового радгоспу "Вінницький" та ДСП "Вінницьке" (п. в ст. 141 ЗК України.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно позовної заяви прокурор вказує дві підстави для визнання зазначеного вище розпорядження недійсним: - невідповідність вищевказаного розпорядження приписам пункту "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, про що також наголошено у Постанові Вищого господарського суду України від 27.02.13р.; - перевищення повноважень Житомирською РДА при прийнятті оспорюваного розпорядження.

Враховуючи покладені в основу обґрунтування позовних вимог обставини, слід зазначити, що як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с. 37-40, т.2) щодо ДП СП "Вінницьке", 08.07.11р. було внесено відомості про перебування юридичної особи в стані припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням про банкрутство.

Порядок припинення юридичної особи унормований розділом IV Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Відповідно до приписів статті 33 названого Закону (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Зазначена норма також кореспондується з приписами частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України. З правового аналізу вказаних норм вбачається, що єдиною правовою підставою вважати юридичну особу такою, що припинилася, є факт внесення до єдиного держреєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

З огляду на викладене, дійсно, станом на час винесення 05.05.11р. розпорядження №485, ДП СП "Вінницьке" не було припинено.

Однак, оскільки оспорюване прокурором розпорядження №485 було також винесено у зв'язку з невикористанням земель за цільовим призначенням та систематичною несплатою земельного податку позивачем-2, і кожна з наведених обставин є самостійною підставою припинення права користування земельною ділянкою, однак останні прокурором вцілому не оспорюються, то необґрунтоване посилання в розпорядженні на факт припинення діяльності ДСП "Вінницьке" не може свідчити про порушення вказаним розпорядженням прав позивачів та, відповідно, не може бути підставою для визнання його недійсним.

Враховуючи, що підставою визнання недійсним та скасування розпорядження голови Житомирської РДА прокурор також зазначає, що питання вилучення земельної ділянки площею 1 га, яка вкрита лісом, не відноситься до компетенції Житомирської райдержадміністрації та проведення вилучення вказаної земельної ділянки з подальшим її віднесенням до земель запасу Сінгурівської сільської ради Житомирського району є перевищенням повноважень Житомирською РДА, слід зазначити, що як вбачається з Державного Акта на право постійного користування землею (а.с. 14, т.1), останній було видано на земельну ділянку площею 539,9 га у постійне користування для с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к о г о п р и з н а ч е н н я.

Матеріали справи не містять проекту відведення означеної земельної ділянки, технічної документації зі складання державного акта на право постійного користування землею та інших доказів, які б вказували про наявність земель лісового фонду у складі земельної ділянки, яка передавалася у постійне користування на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ-08-24 №000026 від 11.04.1994 року.

Крім того, прокурором та позивачами не надано доказів зміни цільового призначення даної земельної ділянки.

Тобто, прокурором та позивачами не доведено належними та допустимими доказами, віднесення земельної ділянки площею 1га. до земель лісового фонду як на час складання державного акта, так і на час прийняття оспорюваного розпорядження. Відповідно, не підтверджено і факт перевищення Житомирською РДА повноважень при прийнятті оскаржуваного розпорядження.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд враховує приписи п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", згідно якого приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного, або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З огляду на вказане та враховуючи вищенаведені приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13р. №7, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області (10003, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Народицька, буд. 17, код 38035841) в доход Державного бюджету України 357,67грн. судового збору.

3. Стягнути з Житомирської обласної державної адміністрації (10014, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., майдан ім. С.П. Корольова, буд. 1, код 00022489) в доход Державного бюджету України 357,67грн. судового збору.

4. Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" (22362, Вінницька обл., Літинський р-н., с. Петрик, вул. Дзержинського, код 24893936) в доход Державного бюджету України 357,67грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.05.13р.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2 - позивачам 1,3 - (рек. з пов.);

3 - прокуратурі Житомирської області (рек. з пов.).