Постанова № 31276533, 15.05.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року /11:46/Справа № 808/2927/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Нестеренко Л.О., за участю секретаря Чорної В.С., представника позивача Аліпи О.С., представника відповідача Міщенко О.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Інвест Проект»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення від 14.02.2013 р. № 0000102212,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Інвест Проект» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 14.02.2013 р. № 0000102212.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки від 24.01.2013 № 93/22-12/34373564, є неправомірними, необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також про нікчемність господарських операцій з ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим» та ТОВ «Аркада і К» не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів ТОВ " Люкс Інвест Проект " не може відповідати. Звертає увагу, на те, що відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для зняття податкового кредиту по операціях з контрагентами ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К». З цих підстав просить позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягала, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечувала, надала письмові заперечення на позов, в яких зазначила, що відносини між позивачем та його контрагентами ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання. Зазначила, що позивачем не надані до перевірки товарно-транспортні накладні, що підтверджують транспортування товару, отриманого від контрагентів ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К». Просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом, в період з 11.01.2013 по 17.01.2013 року Державною податковою інспекцією у Леніському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Люкс Інвест Проект» з питань дотримання податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К» за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено Акт від 24.01.2013 № 93/22-12/34373564.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення:

п. 198.1, 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 8215 грн.,а саме по періодам:

жовтень 2011 року на суму 2417,00 грн.,

лютий 2012 року на суму 5798,00 грн.

На підставі акту перевірки 24.01.2013р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102212, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 10268,75 грн. (основний платіж - 8215,00 грн., штрафні санкції - 2053,75 грн.).

Висновки Акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, обґрунтовані тим, що ТОВ «Люкс Інвест Проект» в порушення вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року, лютий 2012 року включено суми ПДВ по операціям з придбання товарів, укладених між позивачем та ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К», по яким не підтверджується поставка продукції на загальну суму ПДВ - 8215,00 грн. Так, на думку посадових осіб відповідача, контрагенти позивача мають ознаки фіктивності.

Суд вважає висновки, які викладені в акті перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та на підставі акту перевірки від 24.01.2013 року, у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини на підставі укладених договорів поставки, з ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К».

Зокрема, судом встановлено, що на підставі договору поставки від 02.02.2012 року № 2/02 позивачем було придбано у ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" тепловізор за ціною 34786,00 грн., з неї ПДВ 5797,67 грн.

На підставі договору поставки від 01.08.2011 року № ТД0108 позивачем було придбано у ТОВ «Аркада і К» принтер та процесор за ціною 14500,00 грн., з неї ПДВ 2416,67 грн.

Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунки контрагентів.

Підприємством ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" були виписані:

рахунок № 2 від 02.02.2012 року, накладна № 2005 від 20.02.2012 року, податкова накладна № 2006 від 20.02.2012 року на суму ПДВ 5797,67 грн.

Підприємством ТОВ «Аркада і К» були виписані:

рахунок-фактура № СФ-000062 від 24.10.2011 року, видаткова накладна № РН-2402 від 24.10.2011 року, податкова накладна № 2402 від 24.10.2011 року на суму ПДВ 2416,67 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за жовтень 2011 року та лютий 2012 року.

Позивач повністю розрахувався із ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та з ТОВ «Аркада і К» за поставлені товари, на доказ чого до матеріалів справи надано реєстри платіжних доручень за 21.02.2012 рік та за 24.10.2011.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових та видаткових накладних, отриманих від ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К», що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Також на підтвердження реальності вчинених правочинів, позивачем до матеріалів справи надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 10 «Основні засоби», з якої судом встановлено, що на підприємстві позивача обліковуються товари, отримані по вищенаведеним операціям.

До матеріалів справи в якості доказу того, що товар, отриманий від ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" - тепловізор - дійсно було придбано, та те що він використовується в господарській діяльності товариства, надано звіти по термографічному обстеженню, які здійснювалися позивачем із використанням зазначеного пристрою іншим суб'єктам господарювання, також надані акти виконаних робіт.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та з ТОВ «Аркада і К» були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість, також в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та з ТОВ «Аркада і К» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та з ТОВ «Аркада і К» підтверджені первинними документами.

За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та з ТОВ «Аркада і К» позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факт поставки товарів (надання послуг) та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів щодо поставки товару, укладених між позивачем та ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К», недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К», а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та вказаними товариствами, недійсними.

Окрім того, суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених правочинів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, за змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не можуть застосовуватися негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

Обов'язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.

Проте, будь-яких доказів з приводу того, що позивач був обізнаний про те, що контрагенти - ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К» були створені з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що в Акті перевірки від 24.01.2013 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими вище правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К».

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Як було встановлено судом, Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 2417,00 грн., та за лютий 2012 року на суму 5798,00 грн.

Відповідно до п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами вказаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ тощо, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К», які засвідчують отримання товару, у позивача виникло право на податковий кредит.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К» в акті перевірки, відсутні.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Проте, податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу купівлі товарно-матеріальних цінностей є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів - ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К», оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та інших транспортних документів не приймаються судом до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказаними нормативним актом не встановлюються правила податкового обліку учасників перевезення, а лише встановлюються права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів; відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

При цьому слід говорити про те, що наявність чи відсутність ТТН не може бути єдиною та вирішальною підставою для сумніву в реальності вчинених правочинів. Тому суд перевіряє надані як позивачем, так і відповідачем докази фактичного здійснення операцій у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, зважаючи на наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних та факту реєстрації ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К» як суб'єктів підприємницької діяльності та платників податку на додану вартість як на момент вчинення господарських зобов'язань з поставки товару, так і на момент вирішення справи в суді, суд дійшов висновку, що податковий кредит у спірні періоди сформований позивачем з дотриманням вимог податкового законодавства, висновки відповідача щодо порушення позивачем правил податкового обліку є безпідставним.

Доказів щодо спростування доводів позивача відповідачем надано не було.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нібито допущені з боку позивача порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з його контрагентами ТОВ "ПКЦ «Моторс Сим" та ТОВ «Аркада і К» спростовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що висновки про порушення вказаних норм по відношенню до позивача як до покупця, є неправомірними та безпідставними

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, податковим органом в ході судового розгляду всупереч вимогам частині 2 статті 71 КАС України не було доведено правомірності прийняття ним спірного податкового повідомлення рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.02.2013 р. № 0000102212, винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Інвест Проект».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Інвест Проект» судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О.Нестеренко