Ухвала суду № 31275910, 20.05.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№22-ц/778/2623/13 Головуючий у 1-й інстанції: Кравцов С.О.

. Суддя-доповідач: Глазкова О. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Бєлки В. Ю.

суддів Глазкової О. Г.

Онищенко Є.А.

при секретарі Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Веселівський завод сухого знежиреного молока» на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 05 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Веселівський завод сухого знежиреного молока» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров*я, -

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ВАТ «Веселівський завод сухого знежиреного молока» про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я.

У своєму позові позива зазначала, що з 01.03.2011 року по 25.07.2011 року

працювала у ВАТ «Веселівський завод сухого знежиреного молока» на посаді приймальника сільськогосподарських продуктів та сировини.

Звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпІІ

України, за угодою сторін.

09 липня 2011 року о 04 годин 30 хв. в районі 15 км. + 126 м. автомобільної дороги Нижні Серогози - Веселе на території Нижньосерогозкого району Херсонської області трапився груповий нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, а саме при проїзді до міста збору молока на транспортному засобі відповідача, марки ГАЗ - 53 12 ЗНГ, реєстраційний номер АР1623AM мала місце ДТП.

За результатами розслідування групового нещасного випадку на виробництві було складено акт форми Н-5 від 19.07.2011 року, а також акт № 2 по формі Н-1 від 21.07.2011 року.

Відповідно до п. 9 акту № 2 форми Н-1 в результаті нещасного випадку на виробництві їй було поставлено діагноз перелом 7, 8, 9 ребер справа.

Відповідно до п. 6 акту форми Н-5 висновок комісії є наступним: груповий нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, підлягає обліку зі складанням актів по формі Н-1 на кожного потерпілого. Особами, відповідальними за нещасний випадок є: директор ВАТ «Веселівський завод СЗМ» Сміт Г.П., який не створив на підприємстві умови праці у відповідності із нормативно - правовими актами з охорони праці; механік гаражу ВАТ «Веселівський завод СЗМ» Масаликін А.С., який не забезпечив контроль виконання правил та норм з охорони праці, виробничої та трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку Стойчевим А. С. Внаслідок цього нещасного випадку вона була змушена тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

А саме 09.06.2011 року одразу після ДТП вона була доставлена до Веселівської ЦРБ і перебувала до 15.06.2011 року на амбулаторному лікуванні з діагнозом перелом 7, 8, 9 ребер справа. У зв'язку із підвищенням температури та суттєвим погіршенням дихання з 15.06.2011 року по 22.06.2011 року перебувала на стаціонарному лікування у хірургічному відділені Веселівської ЦРБ із діагнозом перелом 7, 8, 9 ребер справа, посттравматична правостороння пневмонія. З 23.06.2011 року по 14.07.2011 року знов перебувала на амбулаторному лікуванні, проходила реабілітацію.

Позивач зазначала, що у зв'язку з травмою було порушено її нормальні життєві зв'язки, вона була позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, в неї постійно виникали складнощі у зв'язку із загальною слабістю, втомою, головокружінням.

Перебуваючи на лікуванні, вона не могла вести повноцінний образ життя, відчувала фізичні страждання, фізичну біль, обґрунтовану важкістю травми та особливостями її лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на її душевному стані.

В зв'язку із нестабільністю в настрої та дратівливістю в неї погіршилися відносини в сім'ї та друзями. На час її лікування її донька мала поступати до вищого навчального закладу, але оскільки вона перебувала поряд і наглядала за нею вона не змогла скласти іспити та вступити до бажаного ВУЗу.

Після проведеного лікування завданих внаслідок нещасною випадку травм в неї не було встановлено стійкої втрати професійної працездатності.

Тому, вона повернулася до роботи не пред'являючи жодних претензій до роботодавця, який до речі, допомоги при лікуванні та проходженні реабілітації їй не надавав. Але груповий нещасний випадок, в якому її вини абсолютно немає, вніс негативні корективи і в її трудові відносини їй запропонували звільнитися із займаної посади, що і сталося 25.07.2011 року. З того часу вона є безробітною і з 12.10.2012 року перебуває на обліку у Веселівському РЦЗ.

Позивач вважала, що за таких обставин з боку роботодавця їй має бути відшкодована шкода, завдана ушкодженням здоров'я.

Позивач просила суд стягнути з ВАТ «Веселівський завод сухою знежиреного молока» на її користь суму моральної шкоди завданої нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом та ушкодженням здоров'я у розмірі 10 000 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 05 березня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ «Веселівський завод сухого знежиреного молока» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2 500 грн.

Стягнуто з ВАТ «Веселівський завод сухого знежиреного молока» судовий збір на користь держави у розмірі 229, 4 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТДВ «Веселівський завод сухого знежиреного молока» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на

порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем.

09.07.2011 року при обставинах, вказаних в описовій частині ухвали, трапилась дорожньо-транспортна пригода (груповий нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом).

За результатами розслідування групового нещасного випадку були складені акти форми Н-5 від 19.07.2011 року та № 2 форми Н-1 від 21.07.2011 року.

Позивачка отримала тілесні ушкодження, довгий час проходила лікування,змінився її уклад життя, трудові відносини, вона змушена була звільнитися та з того часу перебуває на обліку як безробітна.

Після проведеного лікування завданих внаслідок нещасного випадку травм в неї не було встановлено стійкої втрати професійної працездатності.

Матеріальну допомогу відповідач у добровільному порядку не надав позивачу, з такими претензіями позивач до роботодавця не зверталася. Звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди. Позов задоволено частково.

Апелянт - відповідач у справі вважає, що у позивача не має підстав стягувати з них моральну шкоду. Суд першої інстанції не врахував при ухваленні рішення, що їх транспортний засіб ГАЗ-53 12 ЗНГ був застрахований з 04.08.2010 року по 03.08.2011 року. Страховиком являється Страхова компанія «Оранта-Січ».

Відповідно Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» № 1961-1V, страховому відшкодуванню підлягає також моральна шкода завдана потерпілому. Проте, позивач не надала доказів звернення до страховика із заявою про відшкодування їй моральної шкоди та відмови у проведенні відшкодування з будь-яких підстав.

Також відповідач вважає, що позов заявлено без врахуванням ст.1194 ЦК України, яка передбачає, що особа, застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Апелянт зазначає, що ст.1194 ЦК України встановлює спеціальний порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність, який передбачає погашення шкоди за рахунок страхового відшкодування. Тому позивач мав довести, а суд встановити, що предметом позовних вимог є різниця між заявленою до виплати шкодою та фактично сплаченим страховим відшкодуванням. Суд помилково не застосував до предмету спору норму ст.1194 ЦК України.

Проте, з такими доводами погодитися не можна, оскільки жодна з вказаних норм не встановлює обов»язок потерпілого для відшкодування завданої шкоди безпосередньо звертатися до страховика.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для

повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто. Ця норма закону не встановлює спеціальних порядків щодо відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. Вона лише ставить певний обов»язок перед якою застрахувала свою цивільну відповідальність, а саме сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Законодавство не передбачає спеціального порядку відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність, тому потерпілий вільний при виборі порядку та способу захисту свого права.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується собою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом,механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування шкоди власником або уповноваженим ним органом працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, вказана норма закону передбачає можливість звернення із вимогами про відшкодування шкоди завданої нещасним випадком на виробництві саме до ТДВ «Веселівський завод СЗМ».

Також апелянт зазначає, що право на відшкодування моральної шкоди виникає після встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності. Проте, Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я, пов»язаним з виконанням ним трудових обов»язків, затверджених Постановою КМУ від 23.06.1993 року № 472, втратили чинність на підставі Постанови КМУ від 11.07.2001 року № 807.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходив із засад розумності виваженості та справедливості. Врахував стан її здоров»я, тяжких вимушених змін в життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, які вона витратила для відновлення попереднього стану.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм закону, а тому не вбачається підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.307,308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Веселівський завод сухого знежиреного молока» відхилити.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 05 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: