Рішення № 31270572, 20.05.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22ц/778/1059/13 Головуючий у 1 інстанції: Шамота Л.В.

Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 травня 2013 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Денисенко Т.С,,

Коваленко А.І.,

при секретарі: Бурима В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що відповідно до укладеного договору № 14.14403 від 17.01.2008 року ОСОБА_3 17.01.2008 року отримала кредит у розмірі 15000.00 (Долар США) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.01.2013 року. У порушення вимог ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору Клієнт зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 15.07.2010 року має заборгованість - 19808.55 (Долар США), яка складається з наступного: 13710.69 (Долар США) - заборгованість за кредитом; 4102.75 (Долар США) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1021.78 (Долар США) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; і штрафи відповідно до умов кредитного договору: 57 (Долар США) - штраф (фіксована частина); 41.76 (Долар США) - штраф (процентна складова). В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і відповідачка 17.01.2008 року уклали договір застави № 14.14403/2. Згідно з договором застави відповідачка надала в заставу належне йому майно, а саме: автомобіль MERSEDES-BENZ 308D ( рік випуску: 1999, тип ТЗ: Мікроавтобус пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2). Приймаючи до уваги, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заявлено позов саме з підстав, передбачених законом, цілком очевидно, що виконання рішення суду стосовно звернення стягнення на предмет застави шляхом надання права безпосереднього продажу конкретному покупцю, - неможливо без фактичного знаходження предмету застави у володінні ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». В ході здійснення моніторингу даного кредиту було встановлено, що 30.09.2008 р. в порушення умов п. 17.6 договору застави, ч.2 ст. 586 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про заставу», без згоди Банку Клієнт реалізував заставний автомобіль відповідачу громадянину ОСОБА_4, який зареєстрував заставний автомобіль 17.10.2008 року в м. Мелітополь за реєстраційним номером НОМЕР_3.

Посилаючись на вищевикладене, просили передати в заклад ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» шляхом вилучення у ОСОБА_4, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1), належне йому заставлене майно, а саме: автомобіль MERSEDES-BENZ 308D ( рік випуску: 1999, тип ТЗ: Мікроавтобус пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2). В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 14.14403 від 17.01.2008 року в сумі 19808.55 (Долар США) Звернути стягнення на предмет застави: автомобіль MERSEDES-BENZ 308D ( рік випуску: 1999, тип ТЗ: Мікроавтобус пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2), що належить на праві власності відповідачу - ОСОБА_4;. Миколайовичу, шляхом продажу вказаного автомобіля ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» з укладанням від імені відповідача ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; стягнути з відповідача судові витрати.

У лютому 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання права власності.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2012 року зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду за його заявою.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням районного суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_5, заперечення представника ОСОБА_4, ОСОБА_7, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судом, 17 січня 2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 уклали кредитну угоду № 14.14403, за якою остання отримала кредит у розмірі 15 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.01.2013 року (т.1 а.с. 1-12, 13- 15).

Згідно зі статями 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов договору станом на 15 липня 2010 року утворилася заборгованість у розмірі 19 808,55 дол. США.

В забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_3 17 січня 2008 року уклали договір застави № 14.14403/2, за яким ОСОБА_3 надала в заставу належне їй майно - автомобіль MERSEDES-BENZ 308D (рік випуску: 1999, тип ТЗ: Мікроавтобус пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2).

Згідно з п. 13 зазначеного договору застави з моменту набрання чинності цього договору Заставодержатель має право відчужувати, передавати в оренду, лізинг, у спільну діяльність, безоплатне користування іншим особам предмет застави або іншим чином розпоряджатися ним тільки за письмовою згодою Заставодержателя. Наступні передачі у заставу зазначеного автотранспорту в період дії цього договору та всіх додаткових угод до нього забороняється.(т.1 а.с. 18-зв. -21)

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про заставу» Заставодавець може відчужувати заставне майно тільки за згодою Заставодержателя.

Проте, 01 жовтня 2008 року без погодження та дозволу заставодержателя ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 транспортний засіб MERCEDES-BENZ 308D (рік випуску: 1999, тип ТЗ: Мікроавтобус пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 який згідно з договором № 14.14403/2 від 17 січня 2008 року є предметом застави. Після чого цей автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_4 з реєстраційний номером НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 46, 48)

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права відчужувати, особа, яка придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

З копії з витягу з Державного реєстру обтяжень вбачається, що 18 січня 2008 року за записом № 4 було зареєстровано обтяження на автомобіль MERCEDES-BENZ 308D (рік випуску: 1999, тип ТЗ: Мікроавтобус пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 на підставі Договору застави рухомого майна № 14.14403/2 від 17 січня 2008 року (т. а.с 27-зв., 63).

Таким чином, на момент укладення 1 жовтня 2008 року договору купівлі-продажу зазначеного автомобіля, який є предметом іпотеки, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна малися відомості про обтяження цього рухомого майна, тому ОСОБА_4 не є добросовісним набувачем цього автомобілю.

У відповідності до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншій особі.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 17.11 Договору застави передбачено, що у випадку порушення Позичальником/Заставодавцем зобов'язань за Кредитною угодою або зобов'язань за цим договором, Заставодавець зобов'язується передати Предмет застави Заставодержателю в заклад за актом прийому-передачі, що підписується сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 575 ЦК України, закладом є застава рухомого майна, що дається у володіння заставодержателя або за його наказом у володіння третій особі, Зазначена норма права кореспондує зі ст. 44 Закону України «Про заставу», відповідно до якої заклад - застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, дається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про передачу в заклад ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» шляхом вилучення у ОСОБА_4 зазначеного автомобіля, що є предметом застави та звернення стягнення на цей автомобіль, суд виходив із того, що на момент ухвалення судового рішення ОСОБА_4 не є власником цього автомобіля.

Між тим, відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи містять біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу від 1 жовтня 2008 року, відомості про реєстрацію за ОСОБА_4, заставного автомобіля 17.10.2008 року в м. Мелітополь за реєстраційним номером НОМЕР_3 та копію свідоцтва про реєстрацію зазначеного автомобіля, придбаного ОСОБА_4 за біржовим договором купівлі-продажу транспортного засобу від 1 жовтня 2008 року, за реєстраційним номером НОМЕР_3 ( т.1 а.с. 46, 48, 61, 89).

Згідно з наданими Мелітопольським МРЄВ ДАІ за запитом суду відомостями 15 серпня 2012 року ОСОБА_4 зазначений автомобіль був знятий з реєстрації для продажу. Даних про те за ким зареєстрований цей автомобіль не має (т.2 а.с. 22).

Таким чином, надана суду інформація про зняття автомобіля з обліку для продажу без даних про реєстрацію цього автомобіля за іншою особою не є належним доказом того, що автомобіль був проданий.

Проте, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України відповідач ОСОБА_4 не надав суду доказів того, що після зняття автомобілю з обліку він його продав.

Статтею 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

За статтею 44 Закону України «Про заставу» рухоме майно, що складає предмет застави, може передаватися заставодержателю у заклад (володіння). Заклад - це застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя. За угодою заставодержателя із заставодавцем предмет застави може бути залишено у заставодавця під замком та печаткою заставодержателя (тверда застава).

За таких обставин, висновок суду про те, що спірний автомобіль не належить ОСОБА_4 не відповідає матеріалам справи, тому рішення суду першої інстанції на підставі п. 2 та п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволенні позовних вимог про передачу в заклад ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» шляхом вилучення у ОСОБА_4 зазначеного автомобіля, що є предметом застави та звернення стягнення на цей автомобіль, враховуючи положення Закону України «Про заставу», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та умови укладеного договору застави.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 137 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2012 року в цій справі скасувати та ухвалити нове рішення:

Передати в заклад Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК» ( 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) шляхом вилучення у ОСОБА_4, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, належне йому заставлене майно, а саме: автомобіль MERSEDES-BENZ 308D (рік випуску: 1999, тип ТЗ: Мікроавтобус пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_1).

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 14.14403 від 17.01.2008 року в сумі 19808.55 (Долар США) звернути стягнення на предмет застави: автомобіль MERSEDES-BENZ 308D ( рік випуску: 1999, тип ТЗ: Мікроавтобус пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_1), що належить ОСОБА_4 за біржовим договором купівлі-продажу, укладеним в Товарній біржі «Альянц» 01.10.2008 року, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» з укладанням від імені відповідача ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 4 287 (чотири тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 10 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: