Ухвала суду № 3127565, 28.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                                К/С  № К-28422/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                        УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ              

28.01.2009 р.                                                                                               м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді  Пилипчук Н.Г.

суддів                        Ланченко Л.В.

   Нечитайла О.М.

   Сергейчука О.А.

                                Степашка О.І.

при секретарі         Остапенку Д.О.

за участю представника

позивача: Гопака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2006 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 р.

у справі № А 27/200

за позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»

до Жовтоводської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним рішення, -

                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2006р., залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 р., відмовлено у задоволенні позову.

ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким визнати недійсним рішення Жовтоводської ОДПІ від 17.05.2005р. №0000152306/0. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 9, п. 7 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ, ст.ст. 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95 та порушення судом апеляційної інстанції ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Жовтоводська ОДПІ у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом від 11.05.2005 р. № 44/23-14309787 документальної перевірки за період з 01.01.204 р. по 31.12.2004 р. зафіксовані порушення позивачем вимог:

п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у проведенні розрахунків без використання реєстратора розрахункових операцій на суму 97388,03 грн.;

п.п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.2001 р. та зареєстрованого в Мін’юсті України 15.03.2001 р. за № 237/5428, яке полягало у несвоєчасному оприбуткуванні матеріально-відповідальною особою готівкових коштів, отриманих від фізичних осіб за проживання в готелі, на суму 667,50грн.  

Жовтоводською ОДПІ прийнято рішення від 17.05.2005 р. № 0000152306/0 про визначення позивачеві штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 490277,65грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Відповідно до абзаців першого та третього п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.2001 р. та зареєстрованого в Мін’юсті України 15.03.2001 р. за № 237/5428, уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах. У разі проведення готівкових розрахунків юридичними особами, їх відокремленими підрозділами, під час продажу товарів (надання послуг) із застосуванням РРО або використанням РК у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг оприбуткуванням готівки є реєстрація через РРО або фіксування в РК операцій з приймання від покупця готівкових коштів (з видачею йому розрахункового документа) та щоденне відображення їх у повній сумі в КОРО. Після оприбуткування відокремленими підрозділами, страховими агентами, заготівельниками сільськогосподарської продукції, розповсюджувачами лотерей готівки вони здають її до кас юридичних осіб або банків чи підприємств поштового зв'язку в установлені юридичною особою строки.

Стаття 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР  (у редакції, викладеній Законом України від 01.06.2000р. № 1776-III) під «розрахунковою операцією» розуміє приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пункт 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР  (із змінами та доповненнями) зобов’язує суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пункт 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»  від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР  (із змінами та доповненнями) надає право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки  при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Із змісту наведеної норми Закону випливає, що підприємства, установи і організації усіх форм власності при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва, крім підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг, вправі не застосовувати реєстратори розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій у готівковій формі за умови проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. При цьому, розрахунки у касах підприємств мають бути проведені виключно під час здійснення розрахункової операції – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг). 

Утім, як достеменно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем безпосередньо при здійсненні розрахункових операцій не проводилися розрахунки у касах з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, оскільки окремі каси у структурних підрозділах підприємства, де здійснювалися розрахункову операції, відсутні.

Отже, у позивача були відсутні правові підстави для  невиконання вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР щодо проведення розрахункової операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

 Порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, в свою чергу, призвело до порушення вимог пункту 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.2001 р. та зареєстрованого в Мін’юсті України 15.03.2001 р. за № 237/5428, а тому, поруч із застосуванням до позивача штрафних санкцій  на підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, податковим органом правомірно застосовані до позивача штрафні санкції на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

        Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                    УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2006 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                              Н.Г. Пилипчук

       Судді                                                    Л.В. Ланченко

                                                                             О.М. Нечитайло

                                                                             О.А.  Сергейчук

                                                                             О.І.  Степашко