Ухвала суду № 3127564, 28.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                                К/С  № К-6910/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                        УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ              

28.01.2009 р.                                                                                               м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді  Пилипчук Н.Г.

суддів                        Ланченко Л.В.

   Нечитайла О.М.

   Сергейчука О.А.

                                Степашка О.І.

при секретарі         Остапенку Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства«Нікопольський південнотрубний завод»

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2006

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2007 р.

у справі № А 23/352

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський південнотрубний завод»

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції  

про визнання недійсним рішення, -

                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2007 р., у задоволенні позову про визнання недійсним рішення Нікопольської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічний діяльності відмовлено.

ВАТ«Нікопольський південнотрубний завод» подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили. Касаційний розгляд справи здійснений за відсутності представників сторін, оскільки  перешкод для такого розгляду не встановлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом від 10.10.2006 р. № 1824/231.05393108 виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2006 р. зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. №185/94-ВР, яке полягало у ненадходженні валютної виручки на валютні рахунки у визначений законом термін без отримання позивачем індивідуальної ліцензії Національного банку України, за низкою зовнішньоекономічних контрактів: з ТОВ «Регон» (РФ) у сумі 548,17 руб.РФ, з фірмою «StaroStahil» (Австрія) в сумі 4680 ДМ, із ЗАТ «Росхімнафта» (РФ) в сумі 684894,89 руб.РФ, з СПО «Комунальник» (Білорусь) в сумі 2573,73 грн., із ЗАТ «Техпромснаб» (РФ) в сумі 61229,76 руб.РФ, з ТОВ «Універсальна металева компанія» (РФ) в сумі 204036,72 руб.РФ.

На підстав акту перевірки прийнято рішення № 0000142200/0/40565 від 20.10.2006 р. про застосування до позивача у відповідності до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР штрафних (фінансових) санкцій: пені за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності у сумі 254434,86 грн.

Позивач не заперечував проти встановлених податковою інспекцією фактів щодо ненадходження валютної виручки від нерезидентів, утім оспорював правомірність застосування до нього спірним рішенням штрафних санкцій під час процедури банкрутства та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2003р. у справі № Б26/139/03.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм  матеріального права, а саме: ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. №2343-XII, на що посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, що підлягало застосуванню при вирішенні даного спору.

Відповідно до абзацу двадцять четвертого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-XII (у редакції Законів України від 07.03.2002 р. №3088-III, від 03.04.2003 р. № 672-IV) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Позиція позивача стосовно відсутності підстав нараховувати штрафні санкції протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у даному випадку визнається помилковою з  огляду на таке.

Виходячи із приписів ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. №2343-XII мораторій вводиться на задоволення вимог конкурсних кредиторів і суть його полягає у зупиненні виконання боржником перед такими кредиторами грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових) платежів.

У даних правовідносинах позивач виступає кредитором нерезидентів, який зобов’язаний у випадку перевищення  терміну надходження валютної виручки від нерезидентів, встановленого ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР, отримати індивідуальну ліцензію Національного банку України. За умови порушення терміну надходження валютної виручки та за відсутності відповідної ліцензії Національного банку України до резидента застосовується відповідальність, встановлена ст. 4  Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР, у вигляді пені, яка є адміністративно-господарською санкцією у розумінні ст. 238 Господарського кодексу України.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. №2343-XII не поширюються на спірні відносини, а відповідно і про те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не звільняє позивача від покладених на нього ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР обов’язків, та не позбавляє податковий орган права застосовувати відповідальність, визначену ст. 4 вказаного Закону, є правильними.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та законних і обґрунтованих судових рішень суд касаційної інстанції не вбачає.

        Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                    УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства«Нікопольський південнотрубний завод» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2006 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2007 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                              Н.Г. Пилипчук

       Судді                                                    Л.В. Ланченко

                                                                             О.М. Нечитайло

                                                                             О.А.  Сергейчук

                                                                             О.І.  Степашко