Рішення № 31272785, 20.05.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Хилевича С.В.;

секретар судового засідання Панас Б.В.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березнівського районного суду від 11 квітня 2013 у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату зарплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и л а :

11 березня 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВАТ „Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату зарплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що при його звільненні з роботи, яке мало місце 5 червня 2012 року у зв'язку зі скороченням штатної чисельності працюючих, відповідач у порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України не провів з ним повного розрахунку і не виплатив йому 3 462 грн. 74 коп. заборгованої заробітної. Покликаючись на ці обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 462 грн. 74 коп. нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, 9198,06 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та просив зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити йому компенсацію за несвоєчасну виплату зарплати.

Рішенням Березнівського районного суду від 11 квітня 2013 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнено заборгованість по заробітній платі в сумі 3 462 грн. 74 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 доводив, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку про те, що він пропустив тримісячний строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору, який установлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Така ж позиція висловлена і в рішенні Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 від 22 лютого 2012 року.

Покликаючись на ці обставини, позивач просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині відмови йому в стягненні 9198,06 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення його вимоги.

В решті рішення місцевого суду в апеляційному порядку не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковому скасуванню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 5 червня 2012 року був звільнений з посади охоронця ВАТ „Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності працюючих. При звільненні відповідач не провів із ним повного розрахунку. Тому рішенням Березнівського районного суду від 11 квітня 2013 року з відповідача на користь позивача стягнено допущену заборгованість по заробітній платі в сумі 3 462 грн. 74 коп. Рішення суду в зазначеній частині в апеляційному порядку не оскаржено і набрало законної сили.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, місцевий суд вірно виходив з того, що ці вимоги є обґрунтованими, проте відмовив в їх задоволенні, оскільки вважав, що позивач без поважних причин пропустив тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, який передбачений ст. 233 КЗпП України.

Однак такий висновок суду суперечать зазначеним вище вимогам закону та роз'ясненням п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", в яких зазначено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

На час звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом відповідач розрахунку із позивачем не провів.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, є помилковим. Тому позов ОСОБА_1 у частині, що стосується стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, є обґрунтованим і підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - відповідному частковому скасуванню з ухваленням апеляційним судом у цій частині нового рішення про задоволення цих вимог.

Виходячи з середнього заробітку позивача за два останні повні місяці роботи, що передували звільненню, та тривалості затримки розрахунку при звільненні, на користь позивача за період з 5 червня 2012 по 11 березня 2013 року підлягало б стягненню (1153,9 грн. + 1099,2 грн.) : 40 роб.днів х (16 + 22 + 22 + 20 + 23 + 22 + 21 + 21 + 20 + 6) роб.днів затримки = 10 871,69 грн.

Проте зважаючи на межі заявлених у справі ОСОБА_1 позовних вимог, до стягнення підлягає 9198,06 грн., про що позивач просив у своїй позовній заяві.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Березнівського районного суду від 11 квітня 2013 року в частині, що стосується відмови позивачу в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, скасувати.

Зазначені позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" на користь ОСОБА_1 9198 (дев'ять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 06 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а на користь державного бюджету України (за подання апеляційної скарги) - 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: