Рішення № 31271226, 15.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.05.2013р. Справа № 905/2464/13 Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» про стягнення 539459,17 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача - Єфременко О.О.

від відповідача - Пілігрим О.О. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»" звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" (далі - ДП "ЗуЕТЕЦ") про стягнення 539459,17 грн. боргу за договором на постачання природного газу №01/10/2012-Б-6 від 01.08.2012р., з яких:

487465,52 грн. - сума основного боргу;

2240,19 грн. - 3% річних нараховані за період з 15.12.2012р. по 25.02.2013 року за зобов'язаннями за листопад 2012 року та за період з 15.01.2013р. по 25.02.2013р. за зобов'язаннями за грудень 2012 року;

1484,54 грн. - інфляційні втрати нараховані за період з 16.11.2012р. по 15.05.2012р.;

11174,46 грн. - пеня нарахована за період з 15.12.2012р. по 25.02.2013 року за зобов'язаннями за листопад 2012 року та за період з 15.01.2013р. по 25.02.2013р. за зобов'язаннями за грудень 2012 року;

37094,46 грн. - 7 відсотків штрафу з простроченої суми нараховані за період з 15.12.2012р. по 25.02.2013 року за зобов'язаннями за листопад 2012 року та за період з 15.01.2013р. по 25.02.2013р. за зобов'язаннями за грудень 2012 року.

Нормативно свої вимоги обґрунтовує ст.ст.258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України.

На підтвердження таких обставин позивач надав копію договору з додатками та додатковими угодами, копії актів передачі-приймання природного газу, копію акту звіряння розрахунків, розрахунок суми боргу, статутні документи підприємства.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи позовної заяви, відповідач заперечував проти позову з підстав наведених у відзиві.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що у зв'язку зі скрутним фінансовим станом підприємства відповідач дійсно несвоєчасно та не в повному обсязі виконував свої господарські зобов'язання за Договором №01/10/2012-Б-6 та визнає позовні вимоги в частині стягнення 487465,52 грн. - сума основного боргу, 1484,54 грн. - інфляційні, 2240,19 грн. - 3% річних, про що надав відповідну заяву від 29.04.2013р.

Проте, відповідач заперечує проти стягнення з нього 11174,46 грн. - пеня, 37094,46 грн. - 7 відсотків штрафу з простроченої суми, оскільки Господарським судом Донецької області ухвалою від 06.12.2010 р. порушено справу №5/190б про банкрутство ДП "ЗуЕТЕЦ", якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою від 27.11.2012 р. подовжено строк процедури розпорядження майном та повноважень розпорядника майна Набока М.С. на шість місяців до 05.04.2013 року. У відповідності до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). А отже, відповідач заперечує проти стягнення з нього пені та штрафу.

На підтвердження своїх доводів відповідач надав суду копії ухвал Господарського суду Донецької області по справі № 5/190б від 06.12.2010р. та від 27.11.2012 р. Розгляд справи відкладався згідно ст.77 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

01 серпня 2012р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної кампанії "Нафтогаз України" та Державним підприємством "Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" укладено договір купівлі-продажу природного газу №01/10/2012-Б-6 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (а.с.9-14)

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується поставити покупцеві природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього Договору.

Згідно до пункту 6.1Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки.

Пунктами 7.1, 7.2 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплати продавцю, крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.11.1 договору, договір набирає чинності з дня його підписання і діє в частині поставки газу з 01.08.2012 року до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом листопада-грудня 2012 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 566871,75 грн. про що свідчать акти прийму-передачі природного газу, які підписані та скріплені печатками обох підприємств (а.с.15-16)

Відповідач свої зобов'язання за договором №01/10/2012-Б-6 виконав частково, а саме оплатив отриманий природний газ у сумі 79406,23 грн.., що зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача 539459,17 грн. боргу за договором на постачання природного газу №01/10/2012-Б-6 від 01.08.2012р., з яких:

487465,52 грн. - сума основного боргу, 1484,54 грн. - інфляційні, 2240,19 грн. - 3% річних., 11174,46 грн. - пеня,37094,46 грн. - 7 відсотків штрафу з простроченої суми.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд вважає вимоги, що позивача про стягнення основної суми боргу у розмірі 487465,52 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони є доказаними та обґрунтованими.

Щодо стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України, встановлено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає що позовні вимоги в цій частині стягнення 2240,19 грн. - 3% річних нараховані за період з 15.12.2012р. по 25.02.2013 року за зобов'язаннями за листопад 2012 року та за період з 15.01.2013р. по 25.02.2013р. за зобов'язаннями за грудень 2012 року; 1484,54 грн. - інфляційні втрати нараховані за період з 16.11.2012р. по 15.05.2012р. - розраховані арифметично вірно та обґрунтовано, заявлені у відповідності до статті 258 Цивільного кодексу України, отже підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені та штрафу.

У відповідності до приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 7.2 Договору №01/10/2012-Б-6 передбачено у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов Договору стягнення з нього пені за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Проте, суд не погоджується з доводами позивача, щодо стягнення з відповідача пені та штрафу з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом » (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Оскільки згідно ухвал господарського суду Донецької області від 06.12.2010 року та від 27.12.2012 року у справі №5/190б про банкрутство ДП "ЗуЕТЕЦ" мораторій на задоволення вимог кредиторів діяв у період з 06.12.2010р. по 05.04.2013 року.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 11174,46 грн. - нараховану за період з 15.12.2012р. по 25.02.2013 року за зобов'язаннями за листопад 2012 року та за період з 15.01.2013р. по 25.02.2013р. за зобов'язаннями за грудень 2012 року; а також 7 відсотків штрафу у розмірі 37094,46 грн. нарахованого за період з 15.12.2012р. по 25.02.2013 року за зобов'язаннями за листопад 2012 року та за період з 15.01.2013р. по 25.02.2013р. за зобов'язаннями за грудень 2012 року.

Оскільки, штраф та пеня нараховані в період дії мораторію на задоволення вимог кредитора, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічну правову позицію про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань викладено у постанові Верховного суду України від 13 березня 2013 року у справі № 29/5005/16170/2011 за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» та у постановах Вищого господарського суду України від 15 грудня 2010 року у справі № 34/201-10 та від 18 травня 2011 року у справі № 20/281-10.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» про стягнення 539459,17 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» про стягнення 539459 грн. 17 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" (86783, м. Зугрес, вул. Станційна, 1, р/р 260093031347 у філії ДОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 335106, ЄДРПОУ 04623778) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, б.6, ЄДРПОУ 20077720) заборгованість у сумі 491190 (чотириста дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто) грн. 25 коп., яка складається із:

487465 грн. 52 коп. - сума основного боргу;

2240 грн. 19 коп. - 3% річних нараховані за період з 15.12.2012р. по 25.02.2013 року за зобов'язаннями за листопад 2012 року та за період з 15.01.2013р. по 25.02.2013р. за зобов'язаннями за грудень 2012 року;

1484 грн. 54 коп.. - інфляційні втрати нараховані за період з 16.11.2012р. по 15.05.2012р.

Стягнути з Державного підприємства "Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" (86783, м. Зугрес, вул. Станційна, 1, р/р 260093031347 у філії ДОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 335106, ЄДРПОУ 04623778) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, б.6, ЄДРПОУ 20077720) судовий збір у сумі 9823 (дев'ять тисяч вісімсот двадцять три) грн. 56 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 15 травня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 20 травня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов