Ухвала суду № 31264327, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5968/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Будсервіс" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що приймаючи спірні рішення про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафної (фінансової) санкції відповідач не навів доказів фіктивності укладених угод та фактично переклав відповідальність за можливі порушення податкового законодавства іншими особами. Просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0038242220 та 0038252220 від 03.12.2012 року, якими позивачу було визначено грошове зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 71821,21 грн. та на прибуток 82594,85 грн. відповідно, а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 7407,46 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення №№0038242220 та 0038252220 від 03.12.2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Юніком Будсервіс» є юридичною особою, зареєстрованою рішенням Печерської РДА в м.Києві 02.11.2005р. №10701020000014081; знаходиться на податковому обліку з 03.11.2005р. та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва від 14.08.2010р. №100296753.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, в листопаді 2012 р., відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Юніком Будсервіс» на предмет підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ «Граньстройінвест», ТОВ «Дженіт Флай», «Проммаст стандарт» та ПП «Фірми «Володар», за наслідками якої було складено акт перевірки №505/22-2/33831357 від 12.11.2012 р. На підставі висновків акту перевірки про порушення позивачем п. 198.6 ст.198, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України та ст.ст. 203, 215-216 ЦК України, податковим органом були винесені два податкові повідомлення-рішення №№0038242220 та 0038252220 від 03.12.2012 р., якими позивачу було визначено грошове зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 71821,21 грн. та з податку на прибуток у сумі 82594,85 грн. відповідно, а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 7407,46 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов»язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями п.15.1 ст.15 ПК України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 ПК України).

Підпунктами 9.1.1 та 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України визначено, що податок на додану вартість та податок на прибуток належать до загальнодержавних податків. Загальний порядок звітування платників податку на додану вартість перед контролюючими органами визначається розділом V Податкового кодексу України. Так, для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні (п.201.5 ст.201 ПК України).

Податковим документом, в якому відображаються податкові зобов'язання є податкова накладна (абз.1 п.201.6 ст.201 ПК України), яка складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановлено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.201.10 ст.201 ПК України).

За вимогами п.201.14 ст.201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюється відповідно до вимог розділу ІІ Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді (п.201.15 ст.201 ПК України).

За визначенням п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація- розрахунковий документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені Податковим кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1 ст.49 ПК України). Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 ст.49 ПК України). Порядок формування податкової звітності платників податку на прибуток підприємств визначається розділом ІІІ Податкового кодексу України. За правилами пункту 152.1 ст. 152 ПК України, податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 ст. 151 Кодексу від податкової бази, визначеної згідно зі ст. 149 цього Кодексу. Податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу (ст.149 ПК України). Об'єктом оподаткування податком на прибуток відповідно до ст. 134 ПК України, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. 138-143 Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 ПК України.

Доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у ст. 135 ПК України (п.135.1 ст.135 ПК України). Як визначено чинним Податковим кодексом доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Кодексу (п.135.2 ст.135 ПК України).

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та плати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79 ПК України). Згідно п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. В світлі п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове повідомлення-рішення являє собою письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачені цим Кодексом та іншими законодавчими органами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Строк та порядок прийняття податкового повідомлення-рішення визначений ст.58 ПК України. За приписами п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Приймаючи до уваги, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки, передусім, необхідно надати правову оцінку обставинам, встановленим контролюючим органом під час її проведення та висновкам про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача.

По-перше, посилання відповідача на акти перевірок складені іншими органами державної податкової служби (ДПІ у Вишгородському районі Київської області), суд оцінює як такі, що не мають юридичної сили з тих підстав, що сам по собі акт перевірки уявляє собою службовий документ, який фіксує факт проведення податковим органом перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і відображає встановлені під час її проведення фактичні дані, їх аналіз, опис. У зв'язку з чим, за своєю сутністю акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом господарювання (або їх відсутність) відносно якого здійснювалась перевірка. Цей документ не наділено такими характерними ознаками як: категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави. В той же час вчинені податковим органом дії стосовно прийняття акту перевірки не породжують для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки. Тому, будь-які формулювання, викладені у висновках акта перевірки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, яким він складається та не можуть самі по собі спричиняти жодних негативних наслідків ані для самого платника податків, що перевіряється, ані, тим більше, для його контрагентів у ланцюгу постачання.

По-друге, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, порушення іншими особами, зокрема, його контаґентами (виконавцями) чинного законодавства України не може негативно впливати на результати діяльності такого платника, за умови відсутності доказів його недобросовісності. Адже, навіть доведене порушення законодавства контрагентами суб'єкта господарювання має своїм наслідком настання юридичної відповідальності виключно для його порушників. Позивач апріорі не може нести відповідальність за порушення вчинені іншими платниками податків.

ТОВ «Юніком Будсервіс» не наділено правом витребовувати у контраґентів документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ними роботи або перевіряти наявність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, виробничо-складських приміщень та іншого майна контрагентів, які економічно необхідні для виконання замовлення або здійснення ними певної діяльності.

По-третє, виходячи із цілей перевірки, як різновиду правовідносин, податковою перевіркою є сукупність контрольних заходів, що провадяться органами державної податкової служби у межах їх компетенції щодо платників податків та інших підконтрольних суб'єктів у порядку та на підставах, передбачених законодавством з метою з'ясування правомірності обчислення, своєчасності і повноти сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Поряд з тим, результати проведеної податкової перевірки прямо залежать від вжиття контролюючим органом всіх необхідних заходів для повного та належного дослідження документів на підставі яких платники податків формують свою податкову звітність. З урахуванням зазначеного суд зауважує, що після надання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження проведених господарських операцій, відповідач встановивши відсутність певних документів, мав направити запит платнику податків щодо якого здійснюється перевірка, з вимогою про надання бракуючих документів перевіряючим. При цьому, висновок відповдача про відсутність реального товарного характеру господарських операцій між товариством і його контраґентами мав би правове підґрунтя, у разі безпідставного ненадання позивачем податковому органу витребуваних документів.

Однак не було встановлено, а відповідачем не доведено, ненадання або факт звернення до позивача з вимогою про надання бракуючих первинних документів на підтвердження проведених ним господарських операцій або пояснень з приводу їх відсутності. За таких обставин, на переконання суду, висновки податкового органу про порушення товариством податкового законодавства були передчасними, оскільки відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів для повного та належного дослідження первинних документів по взаємовідносинам позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест», «Дженіт Флай», «Проммаст стандарт» та ПП «Фірми «Володар» за період, що перевірявся.

Здійснений судом аналіз спірних правовідносин в розрізі норм права, якими вони врегульовуються, зумовлює висновок про безпідставність правової позиції відповідача щодо не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами внаслідок чого товариством було начебто незаконно завищено податковий кредит на суму 71821,21 грн. за рахунок податкових накладних, одержаних від ТОВ «Граньстройінвест» за вересень, грудень 2011 р.; від ТОВ «Дженіт Флай» за жовтень 2011 р. та ПП «Фірми «Володар» за квітень-липень 2011 р. та занижено суму податку на прибуток у розмірі 82594,85 грн. за II-IV квартали 2011 р.

Крім того, акти органів державної влади, в силу свого адміністративно-правового статусу, мають в повній мірі відповідати приписам чинного законодавства та ґрунтуватись виключно на беззаперечних доказах, адже лише за таких обставин вони можуть вважатися законними. Зокрема, суд не сприймає твердження податкового органу про фіктивність правочинів ТОВ «Юніком Будсервіс» з його контраґентами з посиланням на матеріали кримінальних справ та даних досудового слідства про те, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва перебуває кримінальна справа за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна», яка порушена за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб?єктів підприємницької діяльності, в тому числі, і ТОВ «Граньстрой інвест».

Відповідач, в обґрунтування своїх вимог посилається на покази гр. ОСОБА_2, яка, будучи допитаною у якості свідка пояснила про наявність у вилученому у неї комп»ютерному ноутбуці програми 1с - бухгалтерії фіктивних підприємств, в тому числі, ТОВ «Проммаст Стандарт» та «Дженіт Флай» та аналогічними показами гр. ОСОБА_3. Гр. ОСОБА_4, яка показала, що у виявленому у неї комп»ютерному ноутбуці була встановлена система «Клієнт-банк» з доступом до розрахункових рахунків підприємств: ТОВ «Граньстройінвест» та «Дженіт Флай», що стало приводом для порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченому ч.2 ст.205 КК України. В основу правової позиції податкового органу покладені виключно попередні дані досудового слідства, що протирічить практиці та рішенням Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України», «Булвес АД проти Болгарії» тощо та постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», інформаційному листу Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства внаслідок вчинення правочинів, що не спрямовані на настання реальних наслідків, мають бути обумовлені виключно результатами необґрунтованого ненадання позивачем витребуваних під час перевірки первинних бухгалтерських документів, які б мали свідчити про факт проведення спірних господарських операцій та, як наслідок, правомірності формування ним податкової звітності або надання документів, в яких відсутні обов»язкові реквізити, встановлені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні».

Оцінюючи докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86 КАС України) суд першої інстанції правильно встановив, що договори на створення (передачу) науково-технічної продукції, укладені між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест» від 11.08.2011 р. №11/08-2011, ТОВ «Дженіт Флай» від 01.09.2011 р. №0911-01, ПП «Фірмою «Володар» від 01.04.2011 р. №1/04-11, видаткові та податкові накладні, протоколи погодження договірної ціни, технічні завдання проектів та розробки робочої документації, графіки та ціни поетапного виконання робіт, акти здачі-прийняття виконаних робіт та робочі креслення, які були оглянуті у судовому засіданні не викликають зауважень з боку податкового органу та відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх оформлення у зв»язку з чим приходить до висновку про реальний характер правовідносин, які склалися між позивачем та його контаґентами.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів у повній мірі правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 21 травня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.