Рішення № 31263234, 14.05.2013, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/171/13

Справа № 2603/6859/12

РІШЕННЯ

Іменем України

14.05.2013 м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарях судового засідання - Лондкевич Т.А., Кавун І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та просить звернути стягнення на об'єкт нерухомого майна, а саме трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", для задоволення грошових вимог.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 15.09.2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», в подальшому перейменованим в публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11393693000 на загальну суму 110000,00 доларів США терміном до 17.09.2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,0% річних. Позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом та проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у відповідності до Додатку №1 "Графік погашення кредиту", який є невід'ємною частиною Договору на поточний рахунок банку. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника, між банком та ОСОБА_1 15.09.2008 року було укладено договір іпотеки №93622, предметом якого є власність відповідача: 1/2 частина квартири на підставі Свідоцтва про право власності на житло, 1/2 частина квартири на підставі договору дарування частини квартири, яка складається з трьох кімнат загальною площею 69,20 кв.м., жилою площею 44,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.11.2010 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Проте, станом на день пред'явлення позову дане рішення суду не виконано, заборгованість позичальника не погашена.

12.12.2011 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1, договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за якими право вимоги кредитної заборгованості відступлені позивачу, у зобов'язанні за даними договорами змінився кредитор, тому позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та в зв'язку із невиконанням рішення суду від 18.11.2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2, відсутності погашення заборгованості по наданому кредиту, просив звернути стягнення на предмет іпотеки.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зважаючи на рішення суду про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яке має виконуватися саме ними, відсутність повідомлення відповідача про відступлення права вимоги.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, причини неявки суду невідомі, з клопотанням про розгляд справи за її відсутності або відкладення розгляду справи до суду не зверталася.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 15.09.2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який в подальшому змінив назву на публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11393693000 на суму 110000,00 доларів США терміном до 17.09.2018 року зі сплатою відсотків у розмірі 16,0% річних (а.с. 6). Сторони договору дійшли згоди, що порядок повернення кредиту та відсотків встановлений згідно з графіком погашення кредиту, згідно з додатком №1 до Договору (а.с. 7-8).

Відповідно п.2.1 договору від 15.09.2008р. про надання споживчого кредиту №11393693000 виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_2 забезпечується заставою нерухомості, з метою забезпечення виконання даного зобов'язання 15.09.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №93622, предметом якого є квартира, яка складається з трьох жилих кімнат загальною площею 69,20 кв.м., жилою площею 44,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).

Відповідно до довідки-розрахунку за кредитом сума заборгованості за кредитним договором №11393693000 станом на 29.05.2012 року становить 176445,69 доларів США, яка складається із 107247,19 доларів США заборгованості за кредитом; 69198,50 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом (а.с.13 -16).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16.10.1995 року та договору дарування частини квартири від 07.08.2008 року, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с. 17, 18).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.11.2010 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором №11393693000 від 15.09.2008 року задоволено (а.с. 19).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Вахрушевої Р.М. від 23.01.2012 року відкрито виконавче провадження ВП №30792490 про примусове виконання виконавчого листа №2-6343/10, виданого 15.08.2011р. (а.с. 20).

12.12.2011 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» прийняло відступлені права вимоги та усі права за договорами забезпечення публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», в тому числі і за договором іпотеки №93622 від 15.09.2008 року, що підтверджується витягом з Додатку №1 до договору Факторингу №1 (а.с. 23-25, 26, 27-29, 97).

АТ «УкрСиббанк» 15.12.2011 року повідомив ОСОБА_2 про відступлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» права вимоги за кредитним договором №11393693000 від 15.09.2008 року та ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором №11393693000 від 15.09.2008 року, за яким він виступає майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_2, відповідно до договору іпотеки №93622 від 15.09.2008 року (а.с. 85, 86), що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень №039150800905, оригінали який були оглянуті судом в судовому засіданні (а.с. 135-138).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01.06.2012 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задоволено та замінено сторону виконавчого провадження №30792490 (а.с. 104-105), яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.09.2012 року (а.с. 98-99).

Відповідно до п. 4.1 Договору іпотеки №93622 від 15.09.2008 року, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за Договором іпотеки та/або Позичальником будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Згідно п. 4.2 даного Договору звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку» та з інших, передбачених законодавством України підстав (а.с. 131-134).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Із пояснень осіб, які беруть участь у справ, досліджених доказів, оглянутих в судовому засіданні оригіналів документів, вбачається, що товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» перейшло право вимоги за договором іпотеки №93622 від 15.09.2008 року.

На виконання умов п.3 договору факторингу № 1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були повідомлені акціонерним товариством «УкрСиббанк» про відступлення права вимоги, що підтверджується відповідними повідомленнями №12-22/26983 від 15.12.2011р., № №12-22/26985 від 15.12.2011р.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Для належного виконання зобов'язань статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 ЦК України передбачені окремі види застав: іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За змістом частини 1 ст. 583 ЦК України та частини 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

В ст. 1 Закону України «Про іпотеку» також визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Частиною 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасно пред'явлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне пред'явлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки, тощо) належить виключно позивачеві(частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що актами цивільного законодавства України сторонам договору надано право самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема заставодержатель має право на власний розсуд обирати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, в тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або шляхом продажу на прилюдних торгах.

У відповідності до п. 23 вказаної вище Постанови, при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Пунктом 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення.

Звернення стягнення на предмет застави відповідно до статті 590 ЦК України здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Укладаючи договір іпотеки від 15.09.2008 року сторони в п.1.2 визначили, що вартість предмета іпотеки складає 768073,00 грн.

Вирішуючи питання визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки суд виходить з того, що ціна предмета іпотеки встановлена в самому договорі іпотеки, тому суд не має підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а розмір невиконаних зобов'язань у відповідача перед позивачем більше ніж вартість предмета іпотеки, а саме розмір невиконаних зобов'язань становить 1410242,18 грн., що менше ніж узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки, то суд приходить до висновку, що визначений позивачем спосіб захисту своїх прав щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведенням прилюдних торгах є правомірним і підлягає задоволенню.

За таких обставин суд, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову.

Згідно ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Постановою Верховного Суду України від 06.03.2013р. по справі № 6-10цс13 викладена правовая позиція, що нормами чинного законодавства позивачу надається право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

На підставі ст. ст. 3, 15, 509, 525-526, 572, 575, 583, 589-590, 627 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», Закону України "Про заставу", Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ППВСУ №9 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року та керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 15, 60, 79, 88, 212-215, 360-7 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11393693000 від 15.09.2008 року, укладеним між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, в розмірі 1410242,18 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №93622 від 15.09.2008 року посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрованим в реєстрі за № 3396, квартиру, що складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 69,20 кв.м., жилою площею 44,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", визначивши початкову ціну продажу предмета іпотеки у розмірі 768073,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", код ЄДРПОУ 37825968, судовий збір у розмірі 3219,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Петріщева І.В.