Рішення № 31259277, 15.05.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 травня 2013 р. Справа № 10/47/2012/5003

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" 04053, м. Київ, вул. Смирнола-Ласточкіна, 10-а, код ЄДРПОУ 05839888

до:Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" 01033, м. Київ, вул.Саксаганського, 53/80, офіс 802, код ЄДРПОУ 30807701

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" 22440, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, код ЄДРПОУ 32320552

про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу від 16.12.2008р., укладеного між ВАТ "Вінніфрут" та ТОВ "Еко-Сфера" та застосування наслідків його недійсності, про визнання зазначеного договору недійсним і застосування наслідків його недійсності, про встановлення зазначеного договору та договору оренди № 27 від 01.04.2009р. укладеного між ВАТ "Вінніфрут" та ТОВ "Екосфера" удаваним та визнати правочин стосовно безоплатного відчуження виробничо - складського приміщення літери "Ю" недійсним.

Головуючий суддя Даценко М.В.

Суддя Говор Н.Д.

Суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Грушецька Г.В.

Представники

ПАТ "Укрінбанк", Кириленко О.П., за дов.;

ВАТ "Вінніфрут", Слюсар О.В., за дов.;

ТОВ "Еко-Сфера, Слюсар О.В., за дов.;

Приватний нотаріус, Майборода Г.П.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов:

- Установити нікчемність Договору купівлі - продажу від 16.12.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут", ідентифікаційний код 13555834 (Відповідачем 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко - Сфера", ідентифікаційний код 32320552 (Відповідачем 2), і застосувати наслідки його недійсності.

- Визнати недійсним договір купівлі - продажу від 16.12.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут", ідентифікаційний код 13555834 (Відповідачем 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко - Сфера", ідентифікаційний код 32320552 (Відповідачем 2), і застосувати наслідки його недійсності.

- Визнати удаваними Договір купівлі - продажу від 16.12.2008 року та договір оренди нерухомого майна від 01.04.2009 року № 27 (із змінами і доповненнями), що укладені між Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут", ідентифікаційний код 13555834 (Відповідачем 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко - Сфера", ідентифікаційний код 32320552 (Відповідачем 2), та визнати правочин стосовно безоплатного відчуження виробничо - складського приміщення, літера "Ю", який фактично вчинений між Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут", ідентифікаційний код 13555834 (Відповідачем 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко - Сфера", ідентифікаційний код 32320552 (Відповідачем 2), недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26 жовтня 2012 року порушено провадження у справі № 5011-57/149448-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до 1) Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера"

Відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 13 листопада 2012 року справу № 5011-57/14948-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до 1) Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" надіслано за встановленою підсудністю до господарського суду Вінницької області.

Відповідно до автоматизованого розподілу, проведеного 22 листопада 2012 року керівником апарату господарського суду Вінницької області Климчуком С.В., справу № 5011-57/14948-2012 передано судді Даценку М.В.

Ухвалою суду від 26 листопада 2012 року суддею Даценко М.В. справу №5011-57/14948-2012 прийнято до свого провадження та присвоєно їй № 10/47/2012/5003.

Справу №10/47/2012/5003 призначено до розгляду на 20 грудня 2012 р.

В судовому засіданні 20 грудня 2012 року оголошувалась перерва.

Відповідно до клопотання б/н від 20.12.12р. представника ПАТ "Укрінбанк" на підставі заяви судді Даценка М.В. від 20.12.2012р., розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 20.12.2012 р. для розгляду справи № 10/47/2012/5003 створено колегію у складі: головуючого судді Даценка М.В., суддів: Стефанів Т.В., Яремчука Ю.О.

Ухвалою суду від 20 грудня 2012 року розгляд справи призначено на 18 січня 2013 року.

Перший та другий відповідачі проти заявлених вимог заперечують (відзив від 17.12.12р., пояснення від 18.01.13р.).

В зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 20 лютого 2013 року розгляд справи призначено на 01 березня 2013 року.

В зв'язку з перебуванням 01.03.13р. судді Стефанів Т.В. у щорічній оплачуваній відпустці і неможливістю прийняти участь у розгляді справи 01.03.13р., розпорядженням керівника апарату суду для розгляду справи 10/47/2012/5003 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Даценка М.В., членів колегії - суддів: Говор Н.Д., Яремчука Ю.О.

Ухвалою суду від 01 березня 2013 року розгляд справи призначено на 20 березня 2013 року.

20 березня 2013 року відповідачі ВАТ "Вінніфрут" та ТОВ "Еко-Сфера" в судове засідання не з'явились.

В зв'язку з неявкою в судове засідання відповідачів, необхідністю виклику в судове засідання приватного нотаріуса для надання пояснень, які виникли під час розгляду спору, та необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні (15.05.13р.) представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав викладених у позовній заяві, поясненнях та додатках.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що при укладені договору купівлі - продажу від 16.12.2008 року занижена вартість, в договорі не вказано поточний рахунок продавця, що з укладенням договору № 27 від 01.04.2009 року оренди нерухомого майна припинено зобов'язання по договору купівлі - продажу від 16.12.2008 року, що ці договори за своєю природою є договори безплатного відчуження нерухомого майна (пожертва) пов'язаними особами, що виробничо - складське приміщення (літера "Ю"), загальною площею 3 028,3 кв. м. входить у склад об'єктів ЦМК "Калинівський завод натуральних концентрованих соків та пюре", що ВАТ "Вінніфрут" використовує виробничо - складські будівлі (літера "Ю"), що входила до складу ЦМК "Калинівський завод натуральних концентрованих соків та пюре" за адресою: Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45 для виробництва продукції із зазначенням товарного знаку "Соки України", "Вінні", "Винни", "Вінніфрут", тоді як право власності на ЦМК "Калинівський завод натуральних концентрованих соків та пюре", крім виробничо - складського приміщення з літ. "Ю", загальною площею 3 028,3 кв. м., перейшло до ПАТ "Укрінбанк", згідно договору іпотеки № 02-02/25.

Перший та другий відповідачі у відзиві, поясненнях представника у судовому засіданні проти позову заперечує посилаючись на те, що укладені договір купівлі - продажу та договір оренди не зачіпають права та інтереси ПАТ "Укрінбанк", так як ПАТ "Укрінбанк" не є стороною у договорі купівлі - продажу та договорі оренди, що предмет іпотечного договору залишився незмінним, що позивач набув на нього право власності в порядку позасудового врегулювання в тому вигляді, в якому отримав в іпотеку, що висновки щодо порушення податкового законодавства має право робити податковий орган.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено, що 06.09.2005 року між АТ «Український інноваційний банк» (Банк) та ВАТ «Вінніфрут» (Позичальник) укладено договір про відкриття відновлювальної лінії (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до пункту 3.1.договору Банк надає Позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії на термін 60 місяців окремими частинами («траншами») в межах максимального ліміту заборгованості до 3 515 000 Євро відповідно до графіку змін максимального ліміту заборгованості.

Цього ж дня між АТ «Український інноваційний банк» (Іпотекодержатель) та ВАТ «Вінніфрут» (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 02-02/25з, яким забезпечено вимоги за вищевказаним договором (надалі - іпотечний договір).

Згідно з пунктами 1.2., 2.1. цього договору іпотекодавець з метою забезпечення виконання передбачених Кредитним договором зобов'язань передає в іпотеку частину цілісного майнового комплексу «Калинівський завод фруктових концентратів», що розміщений за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45. Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями без випуску заставної.

Предмет іпотеки складається з частини цілісного майнового комплексу «Калинівський завод фруктових концентратів», а саме: будівель, споруд та обладнання згідно Додатку № 1 до цього договору, що розміщені за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45.

16.12.2008 року між ВАТ «Вінніфрут» (продавець) та ТОВ «Еко-СФера» (покупець) укладено договір купівлі-продажу (надалі - договір купівлі-продажу), відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 2.1., 2.2. якого продавець передав, а покупець прийняв у власність виробничо-складське приміщення, означене на плані літерою «Ю» площею 3028,3 м2, яке становить 33/100 частини виробничих будівель та споруд, належних продавцю на праві власності на виробничі будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45.

Виробничо-складське приміщення, яке відчужується, належить продавцю на праві власності.

Продавець гарантує, що на момент укладання цього договору вказане майно не перебуває під арештом чи забороною відчуження, у заставі (в тому числі податковій) не перебуває, не є внеском до статутного фонду юридичних осіб, судового спору щодо нього немає, від прав третіх осіб воно вільне, відносно нього не укладено будь-яких договорів по відчуженню, воно не передане у найм (оренду), тимчасове чи довічне користування, як юридична адреса не використовується, прав щодо відчужуваного майна в третіх осіб немає.

Відсутність заборони відчуження зазначеного майна підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.12.2008 року № 22048451, витягом з Державного реєстру іпотеки від 16.12.2008 року № 22048518 виданими Майбородою Г. П., приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу.

За домовленістю сторін продаж зазначеного майна вчиняється за 1 964 998 грн 80 коп. Вартість продажу виробничо-складського приміщення визначена згідно звіту про експертну оцінку виробничо-складського приміщення від 13.11.2008 року, виконаної ТОВ «ТриАлекс» та складає без урахування ПДВ - 1 637 499 грн 00 коп., ПДВ - 327 499 грн 80 коп.. Таким чином загальна ціна договору складає 1 964 998 грн 80 коп. Згідно довідки-характеристики, виданої КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 19.11.2008 року за № 489, балансова вартість відчужуваного майна складає 4 628 160 грн 00 коп.

Покупець здійснює розрахунки з продавцем за придбане виробничо-складське приміщення з розстроченням платежу на 60 календарних місяців: загальна сума коштів в оплату придбаного приміщення повинна бути перерахована покупцем на розрахунковий рахунок продавця, не пізніше 20.12.2013 року з помісячною оплатою в рівних частинах до 20 числа місяця.

01.04.2009 року між ТОВ «Еко-СФера» (орендодавець) ВАТ «Вінніфрут» (орендар) укладеного договір оренди нерухомого майна № 27 (надалі - договір оренди).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 4.1., 5.1., 5.3. цього договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування приміщення виробничо-складське приміщення - літ. Ю, загальною площею 3028,3 м2, що за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45.

Вартість об'єкта, що орендується становить 1 964 998 грн 80 коп.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє на строк 2 роки 11 місяців.

Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Орендна плата за приміщення об'єкту, що орендується на місяць складає 16 350 грн 00 коп., в т. ч. ПДВ 2 725 грн 00 коп.

Вважаючи, що договір купівлі-продажу та договір оренди укладені з порушенням норм законодавства України, ПАТ «Український інноваційний банк» звернулося з позовом, в якому просить: 1) установити нікчемність договору купівлі-продажу і застосувати наслідки його недійсності; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу і застосувати наслідки його недійсності; 3) визнати удаваними договір купівлі-продажу та договір оренди нерухомого майна та визнати правочин стосовно безоплатного відчуження виробничо-складського приміщення, літера «Ю», який фактично вчинений між ВАТ «Вінніфрут» та ТОВ «Еко-СФера», недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за іпотечним договором в іпотеку передано цілісний майновий комплекс «Калинівський завод фруктових концентратів», в який входило приміщення виробничо-складського приміщення, літера «Ю», що є предметом договору купівлі-продажу. На час укладання договору купівлі-продажу спірне приміщення перебувало у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджується Витягом з цього реєстру № 14618661 від 02 жовтня 2007 року. Таким чином, відчуження приміщення здійснено з порушенням норм законодавства України.

Позивач вказує на те, що ціна договору купівлі-продажу є нижчою від балансової вартості цього приміщення, а також нижче його ринкової вартості, що призводить до нанесення збитків ВАТ «Вінніфрут», зменшення податкових надходжень до державного бюджету згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зменшення бази оподаткування податком на додану вартість.

Позивач стверджує, що фактично між сторонами укладено договір безоплатної передачі майна у власність (пожертви) відповідно до статті 729 ЦК України. До такого висновку позивач дійшов на підставі того, що фактично сума коштів, яка підлягає передачі покупцем, буде погашена орендними платежами продавця. Позивач просить визнати ці договори удаваними та визнати договір безоплатної передачі майна у власність (пожертва) недійсним, з огляду на те, що ВАТ «Вінніфрут» не має право займатися благодійною діяльністю.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що цей позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 2 цього кодексу встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

На підставі системного аналізу вказаних статей суд приходить до висновку, що до господарського суду має право звернутися особа за захистом своїх прав, порушених у спірних відносинах.

Проте, вказуючи про те, що ціна договору купівлі-продажу є нижчою балансової вартості приміщення, а також нижче його ринкової вартості, позивач не вказав, яким чином такі обставини порушують його права. Позивач зазначає, що такі обставини призводять до нанесення збитків ВАТ «Вінніфрут», але не йому.

Крім того, позивач вказує на те, що такі обставини призводять до зменшення податкових надходжень до державного бюджету. Тобто фактично в питанні визначення особи, чиї права порушуються у цих відносинах, позивач підміняє орган державної влади - Державну податкову інспекцію. Такі доводи позивача не узгоджуються з вказаними приписами процесуального закону.

З цього приводу слід також зазначити, що питання, порушені позивачем щодо ненадходження податків до Державного бюджету України, відносяться до сфери публічних відносин, а відтак компетенція щодо надання оцінки таким діям відповідача відповідно до КАС України належить не господарському, а адміністративному суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання угод недійсними та нікчемними, позивач вказує на те, що приміщення виробничо-складського приміщення, літера «Ю» було обтяжене договором іпотеки, а отже не могло бути відчужено. В зв'язку з цим позивач вбачає порушення своїх прав.

Суд відхиляє доводи позивача.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, що містяться і іпотечному договорі або у внесених до нього змінах чи доповненнях відчужувати предмет іпотеки.

Таким чином, відчуження майна переданого в іпотеку без погодження з іпотекодержателем є порушення вимог законодавства України та є підставою для визнання такого договору недійсним.

Між тим, відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вказаної норми позивач не надав доказів того, що спірне приміщення обтяжене договором іпотеки. Навпаки в матеріалах містяться докази, які підтверджують, що це приміщення не передавалося в іпотеку. Так, відповідно до додатку № 1 до договору іпотеки спірне приміщення не передавалося в іпотеку. Крім того, відповідно до виписки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на час відчуження майна на вказане приміщення не накладено заборону на відчуження.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України приймаючи рішення, суд має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, що підтверджується постановами на які посилається позивач.

ВАТ «Вінніфрут» надано до суду документи (довіреність, протокол, засідання правління ВАТ «Вінніфрут»), які підтверджують повноваження Пророка Л.О. на підписання договору купівлі - продажу, який є предметом спору.

Відповідно до ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Позивач не довів, що Пророк Л.О., при підписанні договору купівлі - продажу, діяв в своїх інтересах або в інтересах іншої особи, тому доводи позивача в цій частині не можуть бути взяті судом до уваги.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу та оренди недійсними є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Разом із тим, позивач зазначив однакові підстави для визнання оскаржуваного договору недійсним та нікчемним. Доводи позивача є взаємовиключними та не відповідають приписам ЦК України.

В частині позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу та оренди удаваними суд зазначає наступне.

Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Позивач вважає, що уклавши договір купівлі-продажу та договір оренди сторони насправді уклали договір безоплатної передачі майна у власність (пожертва), оскільки вартість придбаного приміщення за договором купівлі-продажу буде погашена орендними платежами продавця.

Доводи позивача є помилковими.

Відповідно до статті 729 ЦК України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.

До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Отже, істотними умовами цього договору, зокрема, є передача майна на безоплатній основі.

Проте, слідуючи доводам позивача, майно фактично не передано ТОВ «Еко-СФера», а продовжує перебувати в користуванні ВАТ «Вінніфрут», а отже фактичної передачі майна не відбулося.

Крім того, також слідуючи доводам позивача, враховуючи розмір орендної плати, а також вартість переданого майна, повне погашення заборгованості вартості майна орендними платежами відбудеться через 120 місяців. Весь цей час відчужувач буде користуватися приміщенням для ведення своєї господарської діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача щодо того, що уклавши договір купівлі-продажу та договору оренди, сторони насправді уклали договір безоплатної передачі майна у власність (пожертва) є безпідставними.

Крім того, слід зазначити, що саме по собі визнання договору удаваним ще не призводить до відновлення порушеного права. Наслідком визнання договору удаваним є застосування судом правил щодо правочину, який сторони насправді вчинили. І лише у випадку, якщо суд встановить, що правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Позивач вказує на те, що відповідач не має права займатися благодійністю.

Суд вважає, що такі висновки позивача не узгоджуються ні зі змістом спірних відносин, ні з нормами чинного законодавства.

Так, доводи позивача зводилися до встановлення того, що сторони насправді вчинили договір пожертви. Позивач не надав докази того, що саме щодо договору пожертви законодавець встановлює для відповідача будь-які застереження.

Крім того, на думку суду, враховуючи приписи статей 1, 2 ГПК України заявлений позов в цій частині не направлено на відновлення прав позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення цього позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 33-35, 44, 49, 69, 82, 85 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Повне рішення складено 18 травня 2013 р.

Головуючий суддя Даценко М.В.

Суддя Говор Н.Д.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - Публічному акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (04053, м. Київ, вул. Смирнола-Ласточкіна, 10-а);

3 - Відкритому акціонерному товариству "Вінніфрут" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 53/80, офіс 802);

4 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (22440, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45);