Ухвала суду № 31257080, 13.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1312/13 13.05.2013 13.05.2013 13.05.2013

Провадження №22-ц/784/1344/13

Головуючий у першій інстанції Падалка В.О.

Категорія 39 Доповідач апеляційної інстанції Серебрякова Т.В.

Ухвала

Іменем України

13 травня 2013 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

з секретарем судового засідання Дубовою К.В.,

за участю: позивача ОСОБА_4,

представника позивача ОСОБА_3,

відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27 лютого 2013 року, ухваленого по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що у Садівничому товаристві «Олексіївський» має садову ділянку за АДРЕСА_1 є суміжними з ним землекористувачами. З вересня 2012 року відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 поширюють на його роботі та серед знайомих недостовірну інформацію про те, що він незаконно захопив 20 см землі, встановивши на належній їм земельній ділянці паркан.

Посилаючись на те, що така інформація є недостовірною та такою, що порочить його гідність та честь, що спричиняє йому також моральні страждання та впливає на відносини з оточуючими, позивач просив зобов'язати відповідачів публічно, на загальних зборах або на зборах членів Садівничого товариства «Олексіївський» спростувати недостовірну інформацію й стягнути з кожного на його користь по 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. моральної шкоди.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на невірну оцінку зібраних доказів та доведеність розповсюдження відповідачами про нього негативної інформації, просив рішення місцевого суду скасувати, а його позов задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (ст.ст.3,28 Конституції України).

Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції України кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Положеннями ч.1 ст.297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Разом із цим Конституцією України також гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст.34 Конституції України).

За правилами ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом цієї норми юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою задоволення позову, є сукупність обставин, якими є факт поширення інформації, її недостовірність (не відповідає дійсності) та порушення такою інформацією особистих немайнових прав, в тому числі права на повагу до гідності та честі (негативна інформація).

Під поширенням інформації слід розуміти, в тому числі, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб.

Негативною слід вважати інформацію, в який стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення інших дій (порушення принципів моралі, загальних правил співжиття тощо), яка, на думку позивача порушує його право на повагу до гідності, честі та ділової репутації (пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова)).

З врахуванням вимог ст.ст.10,60 ЦПК України та презумпції добропорядності (ч.3 ст.277 ЦК України), позивач має довести факт розповсюдження інформації, порушення такою інформацією права на повагу до його гідності та честі, а також наслідки, якщо його вимогами є і відшкодування моральної шкоди. Тому позовна заява має містити, крім іншого, відомості про те, яка саме інформація була поширена відповідачем (чи кожним з них), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена (пункт 14 Постанови).

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Свобода вираження свого погляду є «правом людини», визнаним у світі. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження своїх поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від державних кордонів.

За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою ст.10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Оціночні судження, тобто висловлювання, які не містять фактичних даних (критика, оцінка дій тощо), не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (ст.30 Закону України «Про інформацію» та п.19 Постанови).

Крім того, аналіз зазначених норм та положень, викладених в рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року по справі № 1-9/2003 (справа про поширення відомостей), свідчить, що не можна вважати розповсюдженням недостовірної інформації звернення до правоохоронних органів та органів державної влади і місцевого самоврядування з інформацією, якщо цей орган наділений владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних правовідносинах.

В позовній заяві та поясненнях в суді першої інстанції ОСОБА_4 посилався на те, що відповідачі з вересня 2012 року розповсюджували про нього недостовірну інформацію про те, що він незаконно захопив 20 см належної їм земельної ділянки та встановив на ній паркан, що є недостовірною та негативною інформацією та порушує його особисті немайнові права. Така інформація була доведена до відома його знайомих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також поширена на його роботі.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 мають садові ділянки у Садівничому товаристві «Олексіївський» та є суміжними землекористувачами. З вересня 2012 року між ними склались неприязні стосунки, часто виникали сварки з приводу встановлення позивачем паркану з металевої сітки на межі між їх садовими ділянками.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтвердили той факт, що ОСОБА_5 розповідав голові Садівничого товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_4 встановив металевий паркан і тим самим захопив 20 см належної йому землі.

Разом з тим, надані сторонами докази, свідчать про характер взаємовідносин між сусідами з приводу межі земельних ділянок та не містять відомостей про склад правопорушення, наявність якого може бути підставою задоволення позову. Окрім того, зміст оспорюваних тверджень не містить фактичних даних.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду, а також доводили б порушення норм матеріального права та такі порушення процесуальних норм, які призвели до невірного вирішення справи по суті, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.303,308,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: