Постанова № 31254208, 15.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 919/200/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М., Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач),за участю представників сторін позивача - Зінченко С.І.; відповідача - ОСОБА_5; третьої особи - Калініченко О.В.;розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від18.03.2013у справі № 919/200/13-гза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_7за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"про зобов'язання звільнити та повернути приміщення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс" (далі - ТОВ "Тонус Плюс") звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (далі - ФОП ОСОБА_7) про зобов'язання звільнити комплекс гостевих номерів з приміщеннями обслуговування, а саме: нежитлові приміщення № IV-1, № IV-2, №IV-3, №IV-3а першого поверху, з №IV-4 по №IV-9, з №IV-11 по №ІV-34 другого поверху, з №ІV-35 по №IV-66 третього поверху, з №IV-67 по №IV-87 четвертого поверху, загальною площею - 923,00 кв.м., в літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та повернути шляхом передачі даного майна за актом приймання-передачі ТОВ "Тонус Плюс".

Ухвалою господарського суду м. Севастополя 08.02.2013 порушено провадження у справі № 919/200/13-г за позовом ТОВ "Тонус Плюс" до ФОП ОСОБА_7 про зобов'язання звільнити та повернути приміщення.

Під час судового засідання 18.02.2013 судом у порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк".

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 18.02.2013 (суддя - Харченко І.А.) позов задоволено у повному обсязі. Суд зобов'язав ФОП ОСОБА_7 у триденний строк з дня набрання рішенням законної сили звільнити комплекс гостевих номерів з приміщеннями обслуговування, а саме: нежитлові приміщення № IV-1, № IV-2, №IV-3, №IV-3а першого поверху, з №IV-4 по №IV-9, з №IV-11 по №ІV-34 другого поверху, з №ІV-35 по №IV-66 третього поверху, з №IV-67 по №IV-87 четвертого поверху, загальною площею - 923,00 кв.м, в літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та повернути шляхом передачі даного майна за актом приймання-передачі ТОВ "Тонус Плюс".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Черткова І.В., судді Сотула В.В., Голик В.С.) апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_7 залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Севастополя від 18.02.2013 - без змін.

Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.03.2013, ФОП ОСОБА_7 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2013 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 15.05.2013.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 13.05.2013 № 05-05/354 у зв'язку з виходом судді Черкащенка М.М. із відпустки, для розгляду справи № 919/200/13-г, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 15.05.2013 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді: Жукова Л.В., Нєсвєтова Н.М., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що між ТОВ "Тонус Плюс" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_7 (орендар) 04.01.2010 укладено договір оренди комплексу гостевих номерів з приміщеннями обслуговування загальною площею - 845,80 кв.м у літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - договір 1) та договір оренди приміщень загальною площею 77,60 кв.м, розташованих на другому поверсі у літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - договір 2).

Відповідно до відомостей, що містяться у свідоцтві про шлюб від 28.09.2012 серія НОМЕР_1 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.02.2013 ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_7.

Пунктом 1.1 договору 1 передбачено що ТОВ "Тонус Плюс" передає, а ФОП ОСОБА_7 приймає у термінове платне користування комплекс гостевих номерів з приміщеннями обслуговування: № IV-1, № IV-2, №IV-3, №IV-3а на першому поверсі, з №IV-4 по №IV-8, з №IV-18 по №ІV-34 на другому поверсі, з №ІV-35 по №IV-66 на третьому поверсі, з №IV-67 по №IV-87 на четвертому поверсі, загальною площею - 845,80 кв.м, у літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, для надання готельних і супутніх послуг.

Предметом договору 2 є передача в термінове платне користування приміщень №IV-9, с №ІV-11 по №ІV-17, загальною площею 77,60 кв.м, розташованих на другому поверсі у літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, для курсів іноземних мов.

Згідно з п. 2.1 зазначених договорів строк оренди встановлюється з 04.01.2010 по 03.01.2013.

Між сторонами 04.01.2010 підписані акти прийому-передачі приміщень, згідно яких ТОВ "Тонус Плюс" передало, а ФОП ОСОБА_7 прийняла приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а також комплекти ключів від вхідних дверей.

Пунктом 6.3 договорів передбачено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку оренди.

У разі закінчення терміну дії договору, розірвання або припинення договору, відповідач зобов'язаний в триденний строк провести остаточний розрахунок по орендній платні та іншим зобов'язанням з позивачем і в цей же термін звільнити приміщення, передавши його за актом приймання-передачі (п.п. 3.3.10, 7.4 договорів).

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об'єкт оренди належить ТОВ "Тонус Плюс" на підставі приватної власності згідно зі свідоцтвом про право власності від 27.12.2005, виданого на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17.11.2003 № 1801-р та наказу начальника Упарвління з питань майна комунальної власності від 27.12.2005 № 1007.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

ТОВ "Тонус Плюс" 24.01.2013 та 25.01.2013 надіслано кур'єрською службою доставки на адресу ФОП ОСОБА_7 повідомленням №2 та № 3 щодо припинення договорів оренди від 04.01.2010 у зв'язку із закінченням строку та зобов'язання повернути майно за актами приймання-передачі.

Вказані повідомлення були отримані ФОП ОСОБА_7 24.01.2013 та 25.01.2013, про що свідчать акти № 3229683, № 3229683 від 24.01.2013, акт № 4577599 від 25.01.2013 про отримання повідомлень та підпис останнього.

Відповідно до ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Тонус Плюс" і ФОП ОСОБА_7 29.06.2012 укладено договір оренди нежилих приміщень під офіси і готельні номери, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 845,80 кв. м.

Строк оренди майна за цим договором триває по 01.06.2015 (включно), починаючи з дати фактичного прийняття майна (п. 1.5 договору).

Між сторонами 01.07.2012 підписаний акт прийому-передачі приміщень, згідно якого ТОВ "Тонус Плюс" передало, а ФОП ОСОБА_7 прийняла приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 845,80 кв. м та комплекти ключів від вхідних дверей.

До договору від 29.06.2012 укладено додаткову угода від 01.07.2012, якою встановлений розмір орендної плати у сумі 6000,00 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди від 01.07.2012 внесений п. 1.6 до договору оренди від 29.06.2012 викладено у наступній редакції:

"п. 1.6 Орендоване приміщення знаходиться в іпотеці у ВАТ "ВТБ Банк". Договір оренди об'єкта нерухомості від 29.06.2012 підлягає достроковому розірванню у разі звернення стягнення на об'єкт оренди ВАТ "ВТБ Банк", який є іпотекодержателем об'єкта оренди".

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що договори оренди від 04.01.2010 є припиненими, отже орендодавець зобов'язаний звільнити приміщення, передавши його за актом приймання-передачі, а договір оренди від 29.06.2012 є неукладеним.

Суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зокрема, виходив з того, що договір оренди нерухомого майна від 29.06.2012 розірвано додатковою угодою від 25.10.2012 укладеною між ТОВ "Тонус Плюс" та ФОП ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" із змінами і доповненнями, внесеними постановами від 26.12.2011 N 12, від 23.03.2012 N 3, від 17.10.2012 N 10, від 16.01.2013 N 3 зазначено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи справу в апеляційному порядку прийняв додаткові докази подані ТОВ "Тонус Плюс", а саме: додаткову угоду від 25.10.2012 року про розірвання договору оренди від 29.06.2012 та акт прийому-передачі (повернення) майна від 02.03.2013 до договору оренди від 01.01.2013.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції в порушення ст. 101 ГПК України не з'ясував причини неподання додаткових доказів з урахуванням конкретних обставин справи, об'єктивно не оцінив поважність цих причин і прийнявши до розгляду додаткові докази суд в постанові не зазначив підстави такого прийняття.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції справу розглянуто з порушенням норм процесуального права, то ця обставина є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 у справі № 919/200/13-г скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Жукова Л.В.

Студенець В.І.