Рішення № 31242003, 16.05.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 травня 2013 року Справа № 913/957/13

Провадження № 30/913/957/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання», м. Павлоград Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська»,

смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області

про стягнення 36461 грн. 50 коп.

Суддя Голенко І.П.

в присутності представників сторін:

від позивача: Соболь Л.Г., довіреність б/н від 17.03.2013,

від відповідача: представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" про стягнення заборгованості у розмірі 30765 грн. 05 коп., 3% річних в сумі 1125 грн. 79 коп. та пені у розмірі 4261 грн. 81 коп. за договором на виконання робіт № 59/15 від 07.09.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами у даній справі договору в частині оплати за виконані роботи.

29.04.2013 у судовому засіданні представник позивача надав суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 30765 грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 1151 грн. 27 коп. за період з 02.01.2012 по 28.03.2013, пені у розмірі 925 грн. 01 коп. за період з 01.03.2012 по 02.07.2012. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач відзивом № 02-599 від 24.04.2013 заперечив проти стягнення пені, оскільки наданий до позовної заяви розрахунок пені суперечить п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також пропущений строк спеціальної позовної давності - один рік згідно п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

У судове засідання 16.05.2013 відповідач не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи (а. с. 69).

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

19.11.2010 відбулися позачергові загальні збори акціонерів ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля", на яких прийнято рішення про припинення ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля" шляхом реорганізації в ТОВ „Шахта „Білоріченська". 22.07.2011 відповідно до протоколу загальних зборів учасників №1/2011 прийнято рішення про створення ТОВ „Шахта „Білоріченська". Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 у справі № 2а-7931/11/1270 за позовом ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля" до Державного реєстратора Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області останнього зобов'язано здійснити державну реєстрацію ТОВ „Шахта „Білоріченська". 14.10.2011 державним реєстратором Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області здійснено державну реєстрацію ТОВ „Шахта „Білоріченська" (номер запису № 1367145000000686). Рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2011 у справі №55/413 за позовом Міненерговугілля до ТОВ „Шахта „Білоріченська", ДКЦПФР, державного реєстратора Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області за участю третіх осіб ТОВ „Валентин Інвест" та Компанії Magellan LTD рішення позачергових загальних зборів ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля" від 19.11.2010 визнано недійсним; державну реєстрацію ТОВ „Шахта „Білоріченська" визнано недійсною та скасовано; визнано недійсними зміни до Статуту ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля" в частині збільшення статутного капіталу; скасовано державну реєстрацію змін до Статуту ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля". Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 дане рішення Господарського суду м. Київа залишено без змін. Таким чином, зміни в організаційно-правовій формі ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля" здійснено на виконання судових рішень в справах № 2а-7931/11/1270 та № 55/413. У свою чергу, Міненерговугілля не приймало наказів щодо зміни організаційно-правової форми даного підприємства. 14.08.2012 державним реєстратором Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про скасування державної реєстрації припинення ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля". Ідентифікаційний код підприємства за весь час існування не змінювався.

Згідно п. п. 1.4. п. 1 Статуту ПАТ "Шахта "Білоріченська" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДВАТ "Шахта "Білоріченська".

Враховуючи вище вказані обставини, належним відповідачем за заявленими позовними вимогами є саме ПАТ "Шахта "Білоріченська".

07.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання" (підрядник) та Державним відкритим акціонерним товариством "Шахта "Білоріченська" дочірнього підприємства державної холдингової компанії «Луганськвугілля» (замовник) укладено договір на виконання робіт № 59/15 (далі за текстом - договір), за умовами п. п. 1.1 п. 1 якого підрядник зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту обладнання, обсяг яких та строки закінчення визначаються специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 2.3 п. 2 договору оплата виконаних робіт здійснюється після підписання сторонами акта виконаних робіт та виставлення рахунку протягом 10 банківських днів.

Остаточна сума договору визначається сумою специфікацій, які є невід'ємними частинами договору (п. п. 2.5 п. 2 договору).

Згідно п. п. 7.3 п. 7 договору за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення.

02.11.2011 між сторонами належним чином підписана специфікація № 4 на суму 154530 грн. 10 коп., у якій сторони визначили найменування робіт (а. с. 13).

На виконання умов укладеного договору позивачем були виконані обумовлені роботи на суму 96032 грн. 69 грн. та на суму 58497 грн. 41 коп., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт № АР-п000382 від 28.12.2011 та № АР-п000048 від 24.02.2012, які належним чином підписані та скріплені печатками підприємств (а. с. 14-15).

Проте, відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи за специфікацією № 4, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість в сумі 30765 грн. 05 коп. (а. с. 40-53).

Позивач звертався до відповідача з претензією № 217/10 від 11.03.2013 про погашення заборгованості, яка була отримана відповідачем 19.03.2013 (а. с. 16-21). Претензія залишена без відповіді та без виконання.

За таких обставин, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість в сумі у розмірі 30765 грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 1151 грн. 27 коп. за період з 02.01.2012 по 28.03.2013, пеню у розмірі 925 грн. 01 коп. за період з 01.03.2012 по 02.07.2012.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань. В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань на суму 96032 грн. 69 грн. та на суму 58497 грн. 41 коп., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт № АР-п000382 від 28.12.2011 та № АР-п000048 від 24.02.2012, які належним чином підписані та скріплені печатками підприємств (а. с. 14-15). Відповідачем викладене ніяким чином не спростовано.

Відповідач частково оплатив виконані роботи на суму 123765 грн. 05 коп. згідно наданих позивачем банківських виписок, у зв'язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 30765 грн. 05 коп. Доказів про сплату вказаної суми боргу до матеріалів справи не надано.

Згідно наданих позивачем пояснень 8000 грн. сплачені відповідачем 11.11.2011 були зараховані в рахунок погашення заборгованості не за заявленою специфікацією № 4, а за специфікацією № 2, відносно якої вимоги позивачем у цій справі не заявлялись.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30765 грн. 05 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. п. 7.3 п. 7 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 925 грн. 01 коп. за період з 02.01.2012 по 02.07.2012 згідно розрахунку (а. с. 61-62).

Відповідно до п. 2.3 п. 2 договору оплата виконаних робіт здійснюється після підписання сторонами акта виконаних робіт та виставлення рахунку протягом 10 банківських днів.

На вимогу суду позивачем не надано доказів направлення поштою або вручення нарочно відповідачу рахунку № СФ - п000521 від 10.11.2011 на суму 154530 грн. 10 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією № 217/10 від 11.03.2013 про погашення заборгованості, яка отримана останнім 19.03.2013 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 39). Таким чином, першим днем прострочення з урахуванням п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України слід вважати 27.03.2013.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги в цій частині повністю з урахуванням заявленого позивачем періоду - з 02.01.2012 по 02.07.2012.

Пункт 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1151 грн. 27 коп. за період з 02.01.2012 по 28.03.2013 згідно розрахунку (а. с. 61-63).

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення 3% річних за період з 27.03.2013 по 28.03.2013 у розмірі 5 грн. 06 коп.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 30765 грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 5 грн. 06 коп. за період з 27.03.2013 по 28.03.2013. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Питання щодо повернення судового збору за подання в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяви про зменшення розміру позовних вимог судом не вирішується, оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір за спір майнового характеру до державного бюджету України у мінімальному розмірі встановленому законом.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська", 92016, смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області, вул. Шкільна, буд. 107, код 00176897, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання», м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Промислова, буд. 1, код 33019165, заборгованість у розмірі 30765 грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 5 грн. 06 коп., судовий збір у розмірі 1611 грн. 99 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 18.05.2013

Суддя І.П. Голенко