Постанова № 31237047, 15.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 5015/2090/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П.суддівГубенко Н.М. Гольцової Л.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на постанову відЛьвівського апеляційного господарського суду 21.01.2013у справі№ 5015/2090/12 господарського суду Львівської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Універсал Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" Лізинговий дім" простягнення 513 671,00 грн. у судовому засіданні взяли участь представники: - позивачаТітаренко О.О.;- відповідачаповідомлений, але не з'явився;Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 14.05.2013 № 02-05/451 розгляд справи № 5015/2090/12 господарського суду Львівської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Козир Т.П., судді Губенко Н.М., Гольцова Л.А.

ВСТАНОВИВ:

25.05.2012 Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" Лізинговий дім" про стягнення 513 671,00 грн., з яких заборгованість по сумі кредиту у розмірі 206 230, 94 грн., проценти за користування кредитом у розмірі 107 066, 71 грн. та пеня за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 200 373, 33 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.09.2012 у справі № 5015/2090/12 (колегія суддів у складі: Чорній Л.З. - головуючий суддя, судді Артимович В.М., Кітаєва С.Б.) позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" Лізинговий дім" на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість по сумі кредиту у розмірі 206 230, 94 грн., проценти за користування кредитом у розмірі 107 066, 71 грн. та пеня за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 15 561, 12 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 у справі № 5015/2090/12 (колегія суддів у складі: Бойко С.М. - головуючий суддя, судді Бонк Т.Б., Костів Т.С.) скасовано рішення господарського суду Львівської області від 06.09.2012 у справі № 5015/2090/12 в частині стягнення пені у розмірі 15 561, 12 грн.; прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у стягненні 15 561, 12 грн. пені; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 у справі № 5015/2090/12, та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" Лізинговий дім" визначеної позивачем заборгованості по тілу кредиту, процентах за користування кредитом та пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором № 10/99К-06 від 31.10.2006.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Здійснивши розгляд справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі - надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи; відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасного повернення сум кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість по кредиту та заборгованість по відсотках за користування кредитом; відтак, враховуючи встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій керуючись, зокрема, приписами статей 11, 525, 526, 629, 1048, 1054 ЦК України та статті 193 ГК України, дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 206 230, 94 грн. грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 107 066, 71 грн.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано спростував висновок суду першої інстанції про переривання перебігу позовної давності з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів та дійшов правомірного висновку про те, що з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється перебіг позовної давності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України.

Водночас, частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Згідно з пунктом 7 частини 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Всупереч наведеним вимогам, суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про відмову у стягненні 15 561, 12 грн. пені, в порушення приписів ст. 105 ГПК України не вказав на підставі чого він прийшов до такого висновку, та не навів норм чинного законодавства України, якими він керувався.

Крім того, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 263 ЦК України у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин; від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами статті 267 ЦК Кодексу наслідком спливу строку позовної давності у разі наявності відповідної заяви зацікавленої сторони є відмова у позові. Разом з тим пунктом 5 цієї статті передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду; однак, суди попередніх інстанцій, не дотримались статей 47, 43 ГПК України, не врахували вищенаведені норми матеріального права, та не встановили початок перебігу позовної давності щодо стягнення пені, час протягом якого зупинявся перебіг позовної давності з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів та строк, у межах якого Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" може звернутися до суду з вимогою про стягнення пені за період з 01.01.2009 по 01.07.2009, наявність (відсутність) причин пропуску строку позовної давності.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають частковому скасуванню, а саме в частині позовних вимог про стягнення пені.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Львівської області від 06.09.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 у справі № 5015/2090/12 в частині позовних вимог про стягнення пені, та в цій частині направити справу на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 06.09.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 у справі № 5015/2090/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.А. ГОЛЬЦОВА