Ухвала суду № 31235922, 16.05.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/793/67/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : ч.2 ст. 286 КК України Скрипник В.Ф. Доповідач в апеляційній інстанції Шкреба Р. Д. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоШкреби Р.Д. суддів при секретарі Неділька М.І., Тапала Г.К. Бєлан О.В.з участю прокурораПінчук С.Ю адвоката засудженого ОСОБА_7

адвоката - представника

потерпілих ОСОБА_8

потерпілої ОСОБА_9

засудженого ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, захисника засудженого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11, адвоката ОСОБА_8- представника потерпілих, адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_10, засудженого ОСОБА_10 на вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2013 року, яким

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин

України, з вищою освітою, не працюючий, одружений,

маючий на утриманні сина 2005 року народження, раніше

не судимий, -

засуджений за ч.2 ст. 286 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_10 до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на тримання під вартою, взявши його під варту із залу суду.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь:

-НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області, код ЄДРПОУ 25574009 на рахунок № 31254272210063, банк одержувача ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018 відповідно: 1176 грн. 96 коп., 2830 грн. 08 коп. та 980 грн. 80 коп. (за відшкодування витрат за експертні роботи згідно розрахунків №9696 від 25.09.2012 року, №10806 від 25.10.2012 року, від 16.01.2013 року);

-ДНДЕКЦ МВС України, код 25574630, рахунок №31255272210705, банк одержувача ГУДКСУ у Київській області, МФО 821018 - у розмірі 3183 грн. 84 коп. (призначення платежу: за експертні роботи (19/11), в т.ч. ПДВ).

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14 згідно їх клопотання залишені без розгляду.

Вирішено долю речових доказів по справі.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_10 визнано винним та засуджено за те, що він 08 липня 2012 року близько 03 год. 50 хв. керуючи автомобілем «ВАЗ-2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_15 на праві приватної власності та рухаючись по вул. Костромській зі сторони автовокзалу в напрямку центра міста Жашків Черкаської області, грубо порушуючи вимоги пунктів Правил дорожнього руху України, а саме:

- п.1.2 - «в Україні встановлено правосторонній рух транспортних засобів»;

- п.2.3(б) - «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою. Відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортних засобів і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі»;

- п.10.1 - «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п.12.2 - «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;

- п.12.4 - «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год», не був уважний, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість, не справився з керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка рухалася у зустрічному напрямку.

В результаті наїзду велосипедист ОСОБА_16 отримала тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи №311/396 від 08.10.2012 року та даних лабораторних досліджень трупа - розтрощення голови, від яких вона померла на місці пригоди. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмету (- ів) та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпечних для життя в момент заподіяння. ОСОБА_10 з місця пригоди зник.

Порушення вимог ОСОБА_10 пунктів 1.2, 2.3(б), 10.1, 12.2, 12.4 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку з даною дорожньо - транспортною пригодою та наступившими наслідками.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду, прокурор який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. В зв'язку з цим просив змінити вирок Жашківського районного суду від 25.02.2013 року в частині порядку відшкодування сум коштів за проведення судових експертиз у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Стягнути з ОСОБА_10 на користь Державного бюджету України 1176 грн.96 коп., 2830 грн. 08.коп., 980 грн. 80 коп. та 3183 грн. 84 коп. (за відшкодування витрат за експертні роботи). В іншій частині просив вирок відносно ОСОБА_10 залишити без змін.

Захисником ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_10 подано апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи вірної кваліфікації за ч.2 ст.286 КК України, просить змінити вирок Жашківського районного суду від 25 лютого 2013 року, як надмірно суворий, зменшивши йому міру покарання, застосувавши вимоги ст.75 КК України, призначити йому міру покарання непов'язану з позбавленням волі. Вказує на те, що судом при призначенні міри покарання при постановленні вироку відносно ОСОБА_10 не враховано ряд пом'якшуючих обставин, передбачених ст. 66 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

В своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8- представник потерпілих, вважає вирок місцевого суду відносно засудженого ОСОБА_10 м'яким, оскільки при постановленні вироку не враховано те, що засуджений з місця дорожньо-транспортної пригоди зник і ця обставина характеризує його з негативного боку і є також порушенням Правил дорожнього руху.

Захисником засудженого ОСОБА_10 - адвокатом ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу на вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 25.02.2013 року, в якій він посилаючись на суворість призначеного покарання засудженому та не відповідність особи засудженого тяжкості злочину просить скасувати вирок суду першої інстанції від 25.02.2013 року та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання із застосуванням статті 75 Кримінального кодексу України. Також вказує на те, що судом не взято до уваги дві обставини, які, відповідно до положень Кримінального кодексу України пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а тому просив дослідити в якості доказів доданий до апеляційної скарги лист, направлений на адресу потерпілих та призначити засудженому ОСОБА_10 покарання не пов'язане з позбавленням волі. Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», судом першої інстанції не враховано, що із врахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого санкцією статті менш суворого покарання, передбаченого ст.69 КК України.

В апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_10, яка ідентична за змістом апеляції його захисника - адвоката ОСОБА_7, ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції з постановленням нового вироку, яким призначити йому покарання із застосуванням статті 75 Кримінального кодексу України, тобто не пов'язане із позбавленням його волі. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги засуджений просить врахувати те, що прокурор в судовому засіданні суду першої інстанції в судових дебатах просив про засудження його до 3 (трьох) років позбавлення волі із застосуванням ст.75 Кримінального кодексу України, що також на його думку вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги всі пом'якшуючі покарання обставини, а саме: те, що, він вину визнав повністю, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду. Не було враховано при постановленні обвинувального вироку відносно нього положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги засудженого ОСОБА_10, адвокатом ОСОБА_8 - представником потерпілих, подано на неї заперечення, в якому вона вважає вказану апеляційну скаргу необґрунтованою з наступних підстав.

Адвокат ОСОБА_8 вказує на те, що ОСОБА_10 після ДТП не вчинив жодної дії, яка б свідчила про його щире каяття і про сприяння розкриттю злочину. Так з показань обвинуваченого ОСОБА_10 на досудовому розслідуванні і під час судового розгляду вбачається, що ОСОБА_10 після наїзду на потерпілу діяв розсудливо і свідомо, що виразилось у з'ясуванні ним відсутності пульсу у потерпілої, а встановивши відсутність пульсу у потерпілої, з місця події зник. Пояснення засудженого про те, що його втеча з місця ДТП була викликана «шоком» на думку адвоката ОСОБА_8- представника потерпілих не заслуговує на увагу, оскільки засудженим жодного тілесного ушкодження отримано не було, а ці пояснення ОСОБА_10 направлені на його намагання отримати якомога мінімальніше покарання. На думку представника потерпілих така поведінка після ДТП засудженого свідчить про його переляк за свою подальшу долю та сподівання на те, що він зможе уникнути відповідальності за скоєний злочин. Крім того, показання ОСОБА_10 свідчать про те, що він намагався впевнити суд, що іще до наїзду автомобілем на потерпілу, вона сама вже падала під колеса його авто, бажаючи, таким чином досягнення судом висновку про те, що потерпіла сама впала під автомобіль і лише потім ОСОБА_10 скоїв зіткнення з нею.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який просив задовольнити його апеляцію з наведених в ній мотивів, захисника засудженого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7, який просив задовольнити його апеляційну скаргу, потерпілої ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_8 - представника потерпілих, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг захисників засудженого ОСОБА_10 та самого засудженого ОСОБА_10 та просили задовольнити їх апеляційні вимоги, пояснення засудженого ОСОБА_10, який просив задовольнити його апеляційну скаргу та його захисників, разом з тим, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілих, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора у кримінальному провадженні підлягає до задоволення, а апеляції представника потерпілих ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_10 та його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_11 підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_10 у вчиненні ним злочину при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку, що до речі ніким не оскаржується.

Дії засудженого ОСОБА_10 за ч.2 ст.286 КК України судом першої інстанції кваліфіковано вірно.

При призначенні покарання ОСОБА_10, суд першої інстанції відповідно до ст.ст.65, 66 КК України, належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_10 лише при умові ізоляції від суспільства і в призначений судом строк, а тому апеляційні вимоги представника потерпілих не підлягають до задоволення.

Що стосується посилання адвокатів ОСОБА_11, ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_10 на порушення вимог п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», то як видно з матеріалів справи, судом вірно враховано пом'якшуючі вину засудженого обставини, а саме: визнання вини та наявність на його утриманні неповнолітньої дитини. Разом з тим судом першої інстанції при постановленні вироку вірно враховано те, що ОСОБА_10 скоїв злочин, що призвів до тяжких наслідків, не працює, на час розгляду справи в судовому засіданні матеріальної та моральної шкоди потерпілим не відшкодував, а тому враховуючи думку потерпілих щодо призначення справедливого покарання, суд прийшов до правильного висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише при призначенні йому покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, тобто призначивши йому покарання у виді позбавлення волі і не вбачає підстав та можливостей для застосування іншої міри покарання із застосуванням вимог ст.ст. 75, 69, 69-1 КК України, з застосуванням до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, так як в результаті скоєної ним дорожньо-транспортної пригоди настали тяжкі наслідки - смерть потерпілої.

Тому вимоги засудженого та його захисників про скасування вироку із-за тяжкості призначеного покарання засудженому, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про необхідність зміни вироку суду в частині порядку відшкодування сум коштів за проведення судових експертиз.

Так, відповідно до ч.2 ст.122 КПК України (в редакції 2012 року) залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Водночас пунктом 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу визначено, що в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

В листі Міністерства Фінансів України від 26.03.2013 року за № 31-08230-12-5/9476 адресованого Міністерству внутрішніх справ України є роз'яснення про те, що відповідно до ч.2 ст.124 КПК України в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Однак суд першої інстанції при постановленні вироку порушив вимоги закону та неправильно стягнув кошти на відшкодування витрат за експертні роботи на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області та ДНДЕКЦ МВС України, а відтак рішення суду в цій частині підлягає до зміни, а апеляція прокурора до задоволення.

Керуючись ст.ст. 407, 408, 409 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

Апеляції представника потерпілих ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_10 та його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2013 року, стосовно ОСОБА_10 - змінити.

Судові витрати за проведення судових експертиз стягнути з ОСОБА_10 на користь Державного бюджету України отримувач УДКСУ у м. Черкасах Черк. обл., код ЄДРПОУ 98031150 на рахунок № 31116115700002, банк одержувача ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018 код платежу 24060300 відповідно: 3183 грн.84 коп., 1176 грн. 96 коп., 2830 грн. 08 коп. та 980 грн. 80 коп. (за відшкодування витрат за експертні роботи згідно розрахунків №9696 від 25.09.2012 року, №10806 від 25.10.2012 року, від 16.01.2013 року);

В решті вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2013 року, стосовно ОСОБА_10 - залишити без змін.

Головуючий :

Судді :