Рішення № 31229822, 15.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/12/13-31/40/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.13 Справа № 908/561/13-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників: від позивача - Філь А.В., довіреність від 01.01.2013 р.; від відповідача - не з'явився;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи №908/561/13- г,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РІН ЛТД», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «РІН ЛТД»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМШЛЯХБУД», с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області (скорочено ТОВ «РЕМШЛЯХБУД»);

про стягнення суми

Ухвалою господарського суду від 09.04.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено справу та присвоєно номер свого провадження 31/40/13, справу до розгляду в засіданні призначено на 15.05.2013 р.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору:

ТОВ «РІН ЛТД» заявлено позов про стягнення з ТОВ «РЕМШЛЯХБУД» заборгованості за Договором поставки №173 від 02.11.2011 р. в сумі 140934,02 грн., з яких 125171,28 грн. основний борг, 2791,98 грн. інфляційні втрати, 5200,54 грн. 3% річні та 7700,21 грн. пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем оплату за отриманий товар за Договором поставки №173 було здійснено з порушенням умов вказаного Договору та не в повному обсязі. В обґрунтування позову посилається на ст. ст. 1, 54 - 57 ГПК України, ст. 265 ГК України, ст. ст. 526, 625, 655, 692 ЦК України та умови договору.

06.03.2013 р. від позивача надійшла уточнена позовна заява, за якою він зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 82775,94 грн. основного боргу, 2872,74 грн. інфляційних втрат, 4811,34 грн. 3% річних, 7770,21 грн. пені, всього на суму 98230,23 грн.

Вказана заяву прийнято судом на підставі ст. 22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримує в повному обсязі.

ТОВ «РЕМШЛЯХБУД», відповідач у справі, у відзиві на позовну заяву від 08.04.2013 р. погоджується, що заборгованість перед позивачем становить 82775,94 грн., але заперечує проти доводів щодо порушення прострочки виконання грошового зобов'язання, з тих підстав, що умовами договору встановлено 100% попередню оплату та не визначено іншого строку оплати, а тому нарахування штрафних санкцій на думку відповідача є безпідставним. Просить суд в частині стягнення штрафних санкцій відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2011 р. між ТОВ «РІН ЛТД» (Постачальник, позивач у справі) та ТОВ «РЕМШЛЯХБУД» (Покупець, відповідач у справі) було укладено Договір поставки №173 (надалі Договір поставки), за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити та поставити металопродукцію (надалі продукцію), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором прийняти та оплатити дану продукцію (п. 1.1 Договору поставки).

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки, кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розміром визначається в Специфікаціях до цього Договору та є його невід'ємною частиною.

За приписами п. 2.4 Договору поставки, загальна вартість Договору становить сума всіх Специфікацій.

Пунктом 2.5 Договору поставки сторони визначили, форма оплати - перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставленим рахункам.

Порядок приймання продукції по якості та кількості визначено розділом 4 Договору поставки.

Відповідно до п. 7.1 Договору поставки, даний Договір вступає в силу в день підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2012 р., але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно Специфікації №1 від 14.11.2011 р. та Специфікації №2 від 14.11.2011 р. сторони погодили, що за Специфікацією №1 сума поставки становить 267246,72 грн. та за Специфікацією №2 становить 1094745,60 грн. За вказаними Специфікаціями сторони визначили строк виготовлення та форма оплату - 100% попередньої оплати протягом трьох робочих днів після виставлення рахунку.

Відповідач від позивача отримав продукції на загальну суму 242775,94 грн., що підтверджується видатковими накладними №596 від 08.12.2011 р. на суму 117604,66 грн. з ПДВ, №597 від 08.12.2011 р. на суму 125171,28 грн. з ПДВ та довіреністю №396 від 08.12.2011 р. на отримання матеріальних цінностей.

Виставлені позивачем на підставі Специфікацій №1-2 рахунки №594 від 14.11.2011 р. та № 595 від 14.11.2011 р. відповідачем за фактично отриману продукцію було сплачено частково в сумі 160000 грн. Заборгованість в сумі 82775,94 грн. на час подання позову до суду відповідачем не сплачено.

Стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки в сумі 82775,94 грн. основного боргу, інфляційних втрат в сумі 2872,74 грн., 3% річних в сумі 4811,34 грн. та 7770,21 грн. пені є предметом розгляду по даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж …

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт отримання відповідачем товару за Договором поставки на загальну суму 242775,94 грн. підтверджується належними доказами: видатковими накладними №596 від 14.11.2011 р. та №597 від 14.11.2011 р., довіреністю №396 від 08. 12.2011 р. та не заперечується відповідачем (відзив на позовну заяву та Акт звіряння станом на 20.02.2013 р., підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств).

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.5 Договору поставки сторони визначили, форма оплати - перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставленим рахункам.

Разом з тим, згідно Специфікацій №1 та 2, що є невід'ємними частинами даного договору, сторони визначили 100% як попередню оплату.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні та з пояснень у відзиві на позовну заяву після здійснення попередньої оплати на суму 50000 грн. (платіжне доручення №645 від 18.11.2011 р.) сторони договору фактично відступили від умов попередньої оплати.

Суд погоджується з твердженням позивача, що оскільки договором не встановлено чіткого строку оплати, то у відповідача згідно вимог ст. 692 ЦК України виникає зобов'язання з оплати за отриману металопродукцію, починаючи з наступного дня її отримання, тобто з 09.12.2011 р.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. по справі №9/252-10.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши 160000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №645 від 18.11.11 р. в сумі 50000 грн., №949 від 01.03.12 р. в сумі 50000 грн., №1666 від 15.10.12 р. в сумі 20000 грн., №1716 від 18.10.12 р. в сумі 20000 грн., №1782 від 23.10.12 р. в сумі 20000 грн. та Актом звіряння станом на 20.02.13 р., підписаним представниками обох сторін та скріпленим печатками підприємств.

Заборгованість в сумі 82775,94 грн. на момент розгляду справи в суді відповідачем не сплачена, тому вимога про її стягнення на підставі ст. 692 ЦК України є законною та обґрунтованою.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2872,74 грн. інфляційних втрат, 4811,34 грн. 3% річних, 7770,21 грн. пені.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано, але перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд з урахуванням платежів відповідача, за якими змінювалась сума грошового зобов'язання, задовольняє 3% річних в сумі 4788,18 грн. за період з 09.12.2011 р. по 08.02.2013 р. та інфляційних втрат в сумі 144,64 грн. за період з грудня 2011 р. по лютий 2013 р (оскільки в період травень - серпень 2012 р. була дефляція, від'ємне значення якої також слід враховувати у розрахунку).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами п. 5.4 Договору поставки сторони погодили, що за прострочку платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.

Пунктом 2. ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 (п. п. 3, 4) ЦК України передбачено: Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному випадку, від відповідача не надходило заяви про застосування строку позовної давності, а отже з урахуванням вищезазначених вимог заявлена позивачем вимога про стягнення пені за період з 09.12.2011 р. по 08.02.2013 р. є законною та підлягає задоволенню в розмірі заявленої суми, оскільки за перерахунком суду вона є більшою.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, судовий збір в розмірі 854,06 грн. підлягає поверненню на підставі відповідної ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМШЛЯХБУД» (юридична адреса: 70032, Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка; поштова адреса: 69050, м. Запоріжжя, вулиця Космічна, 123, код ЄДР 20488682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІН ЛТД» (69009, м. Запоріжжя, вулиця Північне шосе, буд. 20 -Е, код ЄДР 13625948) основний борг в сумі 82775 (вісімдесят дві тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн. 94 коп., 3% річних в сумі 4788 (чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн. 18 коп., інфляційних втрат в сумі 144 (сто сорок чотири) грн. 64 коп., пені в сумі 7770 (сім тисяч сімсот сімдесят) грн. 21 коп. та судовий збір в сумі 1842 (одна тисяча вісімсот сорок дві) грн. 62 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 16.05.2013 р.

Суддя В.М. Хуторной