Рішення № 31223742, 07.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3407/13 07.05.13

За позовом Фізичної особи-підприємця Безрученкова Юрія Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС"

про стягнення 87 301,60 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Осьмак Я. В. (адвокат, посв. № 170, дог. № ЛУ-5/13 від 18.01.2013 р.)

Від відповідача Шафінська І. І. (дов. вих. № 176 від 15.04.2013 р.);

Павленко В. В. (дов. вих. № 175 від 15.04.2013 р.).

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 07.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фізична особа-підприємець Безрученков Юрій Володимирович (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 87 301,60 грн., а також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3407/13, розгляд справи призначено на 26.03.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2013 року відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 16.04.2013 року, в зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 року продовжено строк вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 07.05.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України, в зв'язку з необхідністю витребування доказів по справі. Зазначеною ухвалою також в порядку ст. 38 ГПК України витребувано від зазначених в ухвалі осіб інформацію щодо придбання у фізичної особи - підприємця Безрученкова Юрія Володимировича після 21.11.2012 року товарів зазначеного в ухвалі асортименту та витребувано від ДПІ Ленінського району міста Луганськ дані звіту ФОП Безрученкова Юрія Володимировича про відшкодування ПДВ по накладним, зазначеним в ухвалі.

30.04.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано документи по справі (витяг з ЄДРПОУ).

30.04.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганський м'ясокомбінат» подано на виконання ухвали суду від 16.04.2013 року повідомлення по справі.

30.04.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Товариством з додатковою відповідальністю "Торговий дім "ЛД-Луганськ" подано на виконання ухвали суду від 16.04.2013 року повідомлення по справі.

30.04.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю "Спар Луганськ" подано на виконання ухвали суду від 16.04.2013 року повідомлення по справі.

07.05.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Ленінською міжрайонною ДПІ у м. Луганську Луганської області подано на виконання ухвали суду від 16.04.2013 року повідомлення по справі (передано до сектору судді після розгляду справи в судовому засіданні).

07.05.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІА" ЛТД подано на виконання ухвали суду від 16.04.2013 року повідомлення по справі (передано до сектору судді після розгляду справи в судовому засіданні).

В судове засідання 07.05.2013 року представники сторін з'явились.

Представник позивача надав в судовому засіданні витребувані судом матеріали по справі та усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача надано усні пояснення та заперечення по суті спору, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а також представником відповідача подано клопотання про долучення доказів по справі.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача умов договору поставки в частині поставки оплаченого товару, в зв`язку з чим позивач просить повернути суми передплати.

Відповідач проти позову заперечує, стверджує, що товар поставлявся позивачу відповідно до погоджених домовленостей, а отже підстави для повернення коштів, сплачених позивачем у якості передплати, відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, було укладено договір купівлі - продажу товарів, що виробляються відповідачем, у спрощеній формі, шляхом досягнення усних домовленостей, виставлення відповідачем позивачеві рахунків та оплати їх останнім.

На виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунки - фактури № СФ - 0000341 від 06.11.2012 року, № СФ - 0000379 від 15.11.2012 року, № СФ - 0000416 від 29.11.2012 року, № СФ - 0000463 від 11.12.2012 року та № СФ - 0000443 від 05.12.2012 року на загальну суму 87301, 60 грн.

Зазначені вище рахунки - фактури були оплачені відповідачем в повному обсязі, що підтверджується Платіжними дорученнями № 396 від 07.11.2012 року, № 437 від 29.11.2012 року, № 443 від 06.12.2012 року, № 438 від 30.11.2012 року, № 458 від 10.12.2012 року, 467 від 13.12.2012 року 478 від 14.12.2012 року, № 464 від 13.12.2012 року наявними в матеріалах справи.

За твердженням позивача, за усною домовленістю сторін товар повинен був надаватися позивачу на складі відповідача в місті Києві після його повної оплати за усною вимогою позивача, але в будь-якому разі не пізніше 20.12.2012 року.

Позивач стверджує, що незважаючи на повну оплату вартості товару відповідачем товар у встановлений сторонами строк наданий не був.

За твердженнями відповідача, викладених письмо в запереченні проти позовної заяви ФОП Безрученкова Ю. В. на суму 87301, 60 грн. Вих. № 171 від 15.04.2013 року, товар обумовлений сторонами в усному договору був переданий відповідачу у погоджені строки.

Зокрема, товар згідно з рахунком - фактурою № СФ - 0000341 від 06.11.2012 року на суму 14 176, 00 грн. був переданий на складі відповідача в м. Києві 21.11.2012 року разом із оригіналом рахунку - фактури, 2-ма примірниками оригіналів видаткової накладної № РН - 00113 від 19.11.2012 року, представнику позивача, який прибув на склад на автомобілі Мерседес 02-000 КМ Ячнику, який при собі не мав довіреності від позивача.

Товар згідно з рахунком - фактурою № СФ - 0000379 від 15.11.2012 року на суму 5 280, 00 грн. був відправлений відповідачу разом із оригіналом рахунку - фактури, 2-ма примірниками оригіналів видаткової накладної № РН - 00143 від 14.12.2012 року на адресу зазначену позивачем 15.12.2012 року через експрес - доставку НОВА ПОШТА. На підтвердження зазначеного відповідач надав в матеріали справи товарно - транспортну накладну № 59998000011833 від 15.12.2012 року.

Товар згідно з рахунком - фактурою № СФ - 0000416 від 29.11.2012 року на суму 14 377, 60 грн. був переданий на складі відповідача в м. Києві 14.12.2012 року разом із оригіналом рахунку - фактури, 2-ма примірниками оригіналів видаткової накладної № РН - 00142 від 13.12.2012 року, представнику позивача, який прибув на склад на автомобілі Газель АА 6028 ІА Береговенко, який при собі не мав довіреності від позивача.

Товар згідно з рахунком - фактурою № СФ - 0000443 від 05.12.2012 року на суму 52 000, 00 грн. був переданий на складі відповідача в м. Києві 18.12.2012 року разом із оригіналом рахунку - фактури, 2-ма примірниками оригіналів видаткової накладної № РН - 000145 від 18.12.2012 року представнику позивача, який прибув на склад на автомобілі та при собі не мав довіреності від позивача.

Товар згідно з рахунком -фактурою № СФ - 0000463 від 11.12.2012 року на суму 1 468, 00 грн. був відправлений відповідачу разом із оригіналом рахунку - фактури, 2-ма примірниками оригіналів видаткової накладної № РН - 00166 від 26.12.2012 року на адресу зазначену позивачем 26.12.2012 року через експрес - доставку НОВА ПОШТА. На підтвердження зазначеного відповідач надав в матеріали справи товарно - транспортну накладну № 599980000154170 від 26.12.2012 року.

02.01.2013 року позивач направив відповідачу претензію № 1 28/12/2012 та претензію № 2 28/12/2012 року, якими просив повернути суми сплачені згідно рахункам - фактури № СФ - 0000341 від 06.11.2012 року, № СФ - 0000379 від 15.11.2012 року, № СФ - 0000416 від 29.11.2012 року, № СФ - 0000463 від 11.12.2012 року та № СФ - 0000443 від 05.12.2012 року.

26.01.2013 року позивач направив відповідачу Вимогу № 1 від 26.01.2013 року та Вимогу № 2 від 26.01.2013 року, якими вимагав у семиденний строк з моменту одержання відповідачем цих вимог поставити на адресу позивача товар, а у випадку неможливості поставки повернути сплачені за нього грошові кошти. Зазначені вимоги були отримані відповідачем 31.01.2013 року та 05.02.2013 року.

За твердженням позивача станом на момент винесення рішення по справі, відповідач вимоги №№ 1, 2 від 26.01.2013 року не виконав, обумовлений договором товар позивачу не поставив, грошові кошти не повернув.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця Безрученкова Юрія Володимировича місце проживання фізичної особи підприємця 91038, Луганська область, місто Луганськ, вул. Білоруська, буд. 89.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю на настання відповідних правових наслідків.

Із наявних в матеріалах справи документів та на підставі наведених норм права суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання по оплаті товару виконав в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Із наданих суду документів, що підтверджують укладання договору поставки між сторонами, вбачається, що сторонами строк поставки товару погоджений не був, отже відповідно до приписів ст. 530 ЦК України відповідач зобов'язаний поставити обумовлений товар у семиденний строк з моменту пред'явлення вимоги.

Судом встановлено, що вимогу про поставку товару відповідач отримав від позивача 05.02.2013 року, відповідно строк виконання зобов'язання по поставці товару позивачу за договором сплив 12.02.2013 року.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні № РН - 00113 від 19.11.2012 року, № РН - 00143 від 14.12.2012 року, № РН - 00142 від 13.12.2012 року, № РН - 000145 від 18.12.2012 року та № РН - 00166 від 26.12.2012 року, якими відповідач підтверджує поставку товару позивачу, позивачем чи уповноваженою ним особою не підписані.

Відповідно до товарно - транспортних накладних № 599998000011833 та № 59998000154170, яким відповідач також підтверджує поставку товару позивачем вбачається, що стіл (мийки) та стіл (и) відправлялися відповідачем на адреси: м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 57 та м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 109 б на ім'я ФОП Безрученкова Ю. В. При цьому судом встановлено, що місце проживання фізичної особи - підприємця (місце здійснення діяльності) м. Луганськ, вул. Білоруська, буд. 89. Крім того, із поданих відповідачем документів не вбачається ким саме було отримано відправлений товар і який саме товар, тобто не підтверджено належними доказами поставку товару саме позивачеві чи уповноваженій ним особі.

Будь - яких інших доказів, направлення відповідачем позивачу на підписання оригіналів видаткових накладних № РН - 00113 від 19.11.2012 року, № РН - 00143 від 14.12.2012 року, № РН - 00142 від 13.12.2012 року, № РН - 000145 від 18.12.2012 року та № РН - 00166 від 26.12.2012 року, крім тверджень самого відповідача, матеріали справи не містять.

Із наявних в справі документів визначити достеменно, що позивач реалізовував третім особам саме товар отриманий від відповідача не можливо, оскільки найменування товарів проданих позивачем третім особам відрізняється від найменування товарів зазначених в рахунках - фактурах. Більш того, із матеріалів справи вбачається, що до виникнення спірних відносин сторони певний час успішно співпрацювали - позивач придбавав у відповідача товар.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем доведено відповідними належними доказами виконання його зобов'язань по оплаті товару, в той час, як відповідач належних та допустимих доказів поставки товару суду не надав, викладеного позивачем в позовній заяві не спростував.

Суд відхиляє твердження відповідача, що товар був поставлений позивачу, адже відповідно до чинного законодавства здійснення господарської операції (поставки товару) має бути підтверджене первинними документами (видатковими накладними тощо), які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Жодних документів на підтвердження поставки товару, які б відповідали ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, відповідачем вимога позивача щодо поставки оплаченого товару не виконана, як і вимога щодо повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги доведені належними та допустимими доказами, обставини справи викладені позивачем в позовній заяві підтверджені, а отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 87301, 60 грн. попередньої оплати підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 13500, 00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу 6 Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Судом встановлено, що 18 січня 2013 року між позивачем (далі за текстом - клієнт) та Адвокатом Осьмак Яниною Валеріївною (далі за текстом - адвокат) було укладено договір № ЛУ-5/13 про надання правової допомоги (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання по представництву та захисту інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва по стягненню заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Класс» на користь клієнта, а клієнт зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах, зазначених в даному договорі.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що порядок оплати та вартість послуг адвоката, що надаються в рамках реалізації дійсного договору, визначається в додатку № 1 до договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно додатку № 1 до договору розмір гонорару адвоката за надані їм послуги в рамках реалізації дійсного договору, складає 13500, 00 грн.

З матеріалів вбачається, що за надані по договору послуги клієнт сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 13 500,00 грн., що підтверджується оригіналами квитанцій наявними в матеріалах справи.

Відшкодування витрат на оплату адвокатських послуг здійснюється за наявності документального підтвердження таких витрат, зокрема, угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді, належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжним дорученням або іншим документом, який підтверджує сплату відповідних послуг. Судами установлено, що надання позивачеві адвокатських послуг на суму 13500,00 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Проте, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Вказане підтверджується п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарсьского суду України від 21.02.2013 року за № 7, згідно з яким, вирішуючи питання про розподіл витрат на оплату послуг адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, зважаючи на розгляд справи в межах встановлених процесуальних строків (два місяці та 15 днів) в рамках трьох судових засідань (вперше з яких сторони не з`явились, що стало підставою для відкладення), нескладу категорію спору, звичайний рівень цін на ринку юридичних послуг, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених клієнтом судових витрат за отримання послуг адвоката підлягають обеженню до розміру стягнення витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10% від ціни позову, що складає 8730,16 грн., які підлягають стягненню з відповідача у справі.

Судові витрати позивача в сумі 10476,20 грн. (1746,04 грн. судового збору та 8730,16 грн. витрат за послуги адвоката) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС" (02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака буд. 101; код ЄДРПОУ 36068718; з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Фізичної особи-підприємця Безрученкова Юрія Володимировича (91038, Луганська область, м. Луганськ, вул. Білоруська, буд. 89; ідентифікаційний код 3066515992) 87301 (вісімдесят сім тисяч триста одну) грн. 60 коп. попередньої оплати за непоставлений товар та 10476 (десять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 20 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.05.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко