Ухвала суду № 31223433, 16.05.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №0907/2-2336/2011

Провадження №22ц/779/1028/2013

Категорія 24

Головуючий у І інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів Бойчука І.В., Фединяка В.Д.

секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 24 вересня 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

В липні 2010 року ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулось в суд з позовом, уточнивши його в ході розгляду справи, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 вересня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ДМП « Івано-Франківськтеплокомуненерго» 5933,56 грн. заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 13 лютого 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

На рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, зазначає, що справу розглянуто у її відсутності і при цьому вона не була належним чином повідомлена про день та час судового засідання, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи поштових повідомлень про вручення їй судових повісток. Також вона не була належним чином повідомлена і про розгляд її заяви про перегляд заочного рішення.

Крім того, судом не взято до уваги, що жодних зобов'язань перед позивачем у неї немає, оскільки договору з даним підприємством вона не укладала. З осіннього періоду 2009 року вона не користується послугами теплопостачання. Однак акт про самовільне відключення від системи централізованого опалення в квартирі складено тільки 24.11.2011 року. Також вона з жовтня 2008 року не користується послугами гарячого водопостачання, оскільки в квартирі стоїть електричний водонагрівач, що підтверджується актом на відключення гарячого водопостачання від 01.10.2008 року.

Посилаючись на зазначені обставини просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго».

В засіданні апеляційного суду апелянт доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» доводів скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг теплопостачання та гарячого водопостачання, у зв'язку з чим станом на 14.05.2012 року утворилась заборгованість в розмірі 5933,56 грн., яка підлягає стягненню на користь ДМП«Івано-Франківськтеплокомуненерго» .

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.

Судом встановлено, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуги теплопостачання та гарячого водопостачання в квартиру АДРЕСА_1, де проживає відповідач.

Згідно п.п. 1, 3 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, зі змінами (далі Правила), споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Аналогічні норми містяться також і в п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті послуг теплопостачання станом на 14.05.2012 року виникла заборгованість на суму 5933,56 грн., що підтверджується відповідними розрахунками (а.с.4,34). В ході розгляду справи судом першої інстанції сума заборгованості відповідачем не оспорювалась, не спростована вона апелянтом і в судовому засіданні апеляційного суду.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на заочний розгляд справи, суд першої інстанції обґрунтовано виходячи із доказів, представлених позивачем і наявних в справі, відсутності доказів на їх спростування стягнув із ОСОБА_2 заборгованість за послуги теплопостачання.

Відповідно до ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з поданих до заяви про перегляд заочного рішення письмових доказів, ОСОБА_2 самовільно відключила належну їй квартиру від системи централізованого опалення, про що складено відповідний акт.

Про факт самовільного відключення свідчить також протокол про адміністративне правопорушення від 24.11.2011 року (а.с.53).

Пунктами 24-26 Правил передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. При цьому відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Враховуючи самовільне, з порушенням визначеного для цього порядку відключення від системи центрального теплопостачання, доводи апелянта щодо невикористання цих послуг не заслуговують на увагу.

Аналогічно не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо безпідставного стягнення з неї суми заборгованості у зв'язку з відсутністю договору про надання послуг з теплопостачання, оскільки відсутність такого договору не звільняє відповідача від оплати за надані послуги з теплопостачання, обов'язок якої встановлено законом.

Надуманими є також і твердження апелянта про безпідставне стягнення з неї оплати за послуги гарячого водопостачання, оскільки як вбачається із розрахунку заборгованості плата за дані послуги з листопада 2007 року не нараховувалась.

Не приймаються судом до уваги і посилання апелянта щодо порушення при вирішенні даного спору норм процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення справи.

При цьому колегія суддів виходить з положень ч.3 ст. 309 ЦПК України про те, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт не була належним чином повідомлена про день та час судового засідання 24.09.2012 року.

Однак, апеляційний суд законодавчо позбавлений права в такому разі скасувати рішення з направленням справи на новий розгляд.

Оцінюючи наявні у справі докази, судова колегія вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення по суті позовних вимог з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 24 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк