Рішення № 31217819, 14.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р.Справа № 922/920/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" (м. Олександрія) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крановий електропривід" (м. Харків) про про стягнення 67637 грн. за участю представників сторін:

позивача - Зеленського В.В., довіреність № 2 від 20.02.2013 р.;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Крановий електропривід" 60000 грн. шляхом стягнення коштів з відповідача на користь позивача, а також просив стягнути з відповідача 3637 грн. процентів за користування грошовими коштами, 4000 грн. витрат на послуги адвоката, та 1720,50 грн. судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач помилково перерахував на розрахунковий рахунок відповідача вказані кошти.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 березня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26 березня 2013 року.

26 березня 2013 року представник позивача надав заяву про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання було задоволено судом.

16 березня 2013 року представник відповідача надав до суду заяву, в якій просив суд залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Регіон" (код ЄДРПОУ 25096372), ВАТ "Олександрійська фірма "Віра - сервіс" (код ЄДРПОУ 00211369) та ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (код ЄДРПОУ 05393043).

26 березня 2013 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та зазначив, що у вересні 2011 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір на виконання пуско-налагоджувальних робіт електрообладнання крану КМЭ 16/3т. Відповідачем було розроблено проект договору та направлено його позивачу, проте останній повернув лише скан - копію підписаного договору. Позивачем був свідомо оплачений рахунок - фактуру № 051002 від 05.10.2011 р., про що свідчить призначення платежу у платіжному дорученні: "оплата передплати ВАТ ОФ "Віра-Сервіс" по рах. № 051002 від 05.10.2011 р. в т.ч. ПДВ 10000 грн." Також, відповідач вказує на те, що ним були виконані роботи на виконання цього договору, про що складено акт № 1 від 14.10.2011 р. Крім того, відповідач пояснив, що позивач не направив йому лист з вимогою про повернення грошових коштів для встановлення строку для повернення коштів та виникнення права на примусове їх стягнення, що суперечить позиції ВГСУ, викладеній в поставах від 03.08.2011 р. по справі № 5/25 та постанові від 24.04.2012 р. по справі № 22/5025/1702/11.

В судовому засіданні 26 березня 2013 року було оголошено перерву до 01 квітня 2013 року.

01 квітня 2013 року представник позивача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи, зокрема заперечення на відзив на позовну заяву, в яких останній зазначив, що на даний час не існує жодного укладеного між сторонами договору. Щодо складання акту № 1 від 14.10.2011 р. позивач повідомив, що відповідач надавав послуги не позивачу, а третій особі, отже правові підстави для їх оплати відсутні. Крім того, позивач вказав, що факт отримання листа з вимогою повернути грошові кошти підтверджується власною заявою керівника позивача із додаванням підтверджуючих документів - виписок мобільного оператора із зазначенням здійснених дзвінків на телефон керівника відповідача.

01 квітня 2013 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 18 квітня 2013 року.

15 квітня 2013 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив витребувати у позивача або у Олександрійській об"єднаній державній податковій інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби відомості щодо включення позивачем податкової накладної № 2 від 06.10.2011 р. до реєстру отриманих податкових накладних та відомості щодо включення суми 10000 грн. за даною податковою накладною до податкового кредиту з податку на додану вартість в періоди з жовтня 2011 року.

15 квітня 2013 року представник відповідача надав додатковий відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, та зазначив, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження направлення вимоги про перерахування грошових коштів. Також відповідач зазначив, що додатковим підтвердженням існування договірних правовідносин є п. 3.2 додаткової угоди від 23.10.2012 р. про надання правової допомоги від 08.06.2011 р., згідно якого предметом договору є у тому числі захист інтересів Клієнта та стягнення заборгованості за договором № 3111 від 20.09.2011 р. Крім того, відповідач повідомив про те, що позивач також не надав доказів надання правової допомоги Вороніним В.О., не зазначив критерії для визначення обсягу наданих адвокатських послуг.

15 квітня 2013 року представник відповідача надав клопотання про залучення додаткових документів.

18 квітня 2013 року представник позивача надав клопотання, в якому просив суд залучити у якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача: ТОВ "Регіон" (код ЄДРПОУ 25096372), ВАТ "Олександрійська фірма "Віра - сервіс" (код ЄДРПОУ 00211369) та ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (код ЄДРПОУ 05393043).

18 квітня 2013 року представники сторін позивач звернулись до суду з заявою про продовження строку розгляду спору № 922/920/13-г на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2013 року було відкладено розгляд справи до 14 травня 2013 року. Задоволено заяву сторін про продовження строку розгляду спору. Продовжено строк розгляду спору за межі, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15-ть календарних днів по 19 травня 2013 року. Відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про витребування додаткових документів.

14.05.13 р. в судовому засіданні представник позивача підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

Позивач вказує на те, що 06 жовтня 2011 року ним було помилково перераховано відповідачу 60000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 56 від 06.10.2011 р.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 113 від 30.03.2012 р., в якому було зазначено, що гроші були перераховані помилково та з вимогою їх повернути.

Позивач вказує, що на сьогоднішній день кошти у розмірі 60000 грн. йому повернуті не були, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечував, та надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у вересні 2011 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір на виконання пуско-налагоджувальних робіт електрообладнання крану КМЭ 16/3т. Відповідачем було розроблено проект договору та направлено його позивачу, проте останній повернув лише скан - копію підписаного договору. Позивачем на виконання умов п. 2.1. договору № 3111 від 20.09.11 р. було свідомо оплачено рахунок - фактуру № 051002 від 05.10.2011 р., про що свідчить призначення платежу у платіжному дорученні: "оплата передплати ВАТ ОФ "Віра-Сервіс" по рах. № 051002 від 05.10.2011 р. в т.ч. ПДВ 10000 грн." Також, відповідач вказує на те, що ним були виконані роботи на виконання цього договору, про що складено акт № 1 від 14.10.2011 р. Крім того, відповідач пояснив, що позивач не направив йому лист з вимогою про повернення грошових коштів для встановлення строку для повернення коштів та виникнення права на примусове їх стягнення, що суперечить позиції ВГСУ, викладеній в поставах від 03.08.2011 р. по справі № 5/25 та постанові від 24.04.2012 р. по справі № 22/5025/1702/11.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 60000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 56 від 06.10.2011 р.

В графі "призначення платежу" вказаного платіжного доручення зазначено: "оплата передплати ВАТ ОФ "Віра-Сервіс" по рах. № 051002 від 05.10.2011 р. в т. ч. ПДВ 10000 грн."

Судом було досліджено вказаний рахунок - фактуру та з"ясовано, що у графі "підстава" цього рахунку зазначений договір № 3111 від 20.09.2011 р.

Судом з"ясовно, що рахунок - фактура був виставлений 05.10.2011 р., та був оплачений позивачем 06 жовтня 2011 р., тобто на наступний день.

Також відповідачем до матеріалів справи надано копію договору № 3111 від 20.09.2011 р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками. Відповідач зазначив, що оригінал вказаного договору був направлений позивачу, проте не був повернутий останнім.

Відповідно до п. 1 .1 вказаного договору, позивач доручає, а відповідач, приймає на себе зобов"язання по виконанню пуско - налагоджувальних робіт електрообладнання крану КМЕ 16/3,2 т.

За умовами п. 2.1 договору, вартість виконаних робіт складає 60000 грн., у тому числі договірна ціна - 50000 грн. та НДС 20%- 10000 грн., отже сума, яка була зазначена у рахунку-фактурі та перерахована позивачем повністю співпадає з вартістю робіт за вказаним договором.

Згідно умов п. 2.2. договору замовник зобов*язується за 5 днів до початку робіт перерахувати виконавцю авансовий платіж в розмірі 100 % вартості договору.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що по завершенню робіт згідно календарного плану відповідач направляє позивачу акт здачі - приймання робіт та акт приймання робіт, підписаний керівником позивача.

Відповідачем були виконані роботи по проведенню пуско - налагоджувальних робіт електрообладнання крану КМЕ 16/3,2 т., що підтверджується актом № 1 від 14.10.2011 р., який підписаний представником відповідача та начальником та майстром з ремонту електрообладнання ЦЛАМ ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", а також актом здачі - приймання робіт на 60000 грн., який підписаний з боку відповідача.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що позивач на протязі 10-ти днів від дня отримання акту здачі - приймання робіт, зобов"язаний його розглянути, підписати та направити супровідним листом на адресу відповідача.

Відповідно до п. 6.4 договору, у разі відсутності відмови від підписання акту на протязі 10 днів робота вважається прийнятою та підлягає оплаті.

Крім того, відповідач у своєму відзиві зазначив, що позивач не направляв на його адресу ніяких листів з вимогою про повернення коштів.

Позивач, в свою чергу, посилається на лист № 113 від 30.03.2012 р., та підтверджує факт отримання листа з вимогою повернути грошові кошти власною заявою керівника позивача із додаванням виписок мобільного оператора із зазначенням здійснених дзвінків на телефон керівника відповідача.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд не може прийняти виписки мобільного оператора із зазначенням здійснених дзвінків на телефон керівника відповідача як докази направлення листа № 113 від 30.03.2012 р. на адресу відповідача, оскільки виписки мобільних операторів не може бути належним доказом доказом відправлення листів.

Слід зазначити про те, що документом, який підтверджує направлення листів поштою є квитанція поштового відправлення або фінансовий чек поштового відділення.

Доказом надіслання листів може бути також документ, що видається кур"єрськими службами доставки, відмітка про вручення нарочним.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред"явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладені обставини, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений договір № 3111 від 20.09.2011 р., та грошові кошти у розмірі 60000 грн. були перераховані позивачем на виконання цього договору, а не помилково, як зазначає позивач, та крім того, на момент розгляду справи права позивача не порушені і право вимоги щодо стягнення 60000 грн. в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України у позивача не виникло, у зв"язку з чим позивач передчасно звернувся до суду з відповідним позовом та заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 60000 грн. боргу є необгрунтованою, такою, що не підтверджена належними доказами, тому суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні.

Щодо нарахування 3637 грн. процентів з користування грошовим коштами, суд вважає за необхідне зазначити про те, що оскільки строк перерахування грошових коштів не настав, тому у даному випадку відсутнє прострочення грошового зобов"язання з боку відповідача та підстави для застосування до нього вказаних санкцій, у зв"язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги, як безпідставно заявленої.

Через невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, для представництва та захисту своїх порушених прав в господарському суді, позивач змушений був залучити представника Вороніна В.О. для надання кваліфікованих юридичних послуг, з яким було укладено договір б/н від 08.06.2011 р. Вартість послуг складає 4000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 57 від 23.01.2013 р., які позивач просить стягнути з відповідача як послуги адвоката.

Разом з тим, дослідженням умов договору від 08.06.2011 р. про надання юридичних послуг (арк. справи 11-12), судом встановлено, що такий договір укладено позивачем з фізичною особою - підприємцем Вороніним В.О., грошові кошти у розмірі 4000,00 грн. у якості оплати за юридичні послуги позивачем також перераховані на рахунок ФО-П Вороніна В.О.

У відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, оплата юридичних послуг, що надані суб'єктом підприємницької діяльності не відноситься до адвокатських витрат у розумінні ст. 44 ГПК України, а відтак, такі суми не підлягають стягненню з відповідача на підставі даної статті. Такі витрати фактично можуть бути кваліфіковані як збитки позивача та повинні доводитись належними засобами доказування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 124,129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного Кодексу України, ст.124, 129 Конституції України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 54 ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повне рішення складено 16.05.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.