Ухвала суду № 31216152, 15.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року справа №2а/0570/10523/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

при секретарі Корадо А.А.

з участю представника відповідача Гой В.П.

представника позивача Щербакової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби та Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року по адміністративній справі №2а/0570/10523/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «ММК імені Ілліча» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000441510/133221/10/15-17/1-1/00191129 від 01.08.2012р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на безпідставність висновків проведеної відповідачем перевірки, згідно з якими в порушення п.201.10 ст. 201, п.п.200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачем не підтверджено факт сплати частини залишку від'ємного значення податку за квітень 2012 року у сумі 368 588 грн. Позивач зазначив, що ним під час перевірки надавалися податкові накладні, чеки, платіжні доручення, рахунки, видаткові накладні та акти приймання виконаних робіт, зокрема за господарськими відносинами з ТОВ «ТОНДО», ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС», ТОВ «НАФТА-СІНТЕЗ ТЕРМІНАЛ», ТОВ «ДОНБАС-БЕЛАЗ-СЕРВІС», ТОВ «ПРОММЕГАСЕРВІС». Також стверджує про помилкове тлумачення відповідачем наведених положень Податкового кодексу України, з яких, на його думку, не випливає обов'язкове підтвердження конкретними платіжними документами окремих сум податкового кредиту, які увійшли до складу від'ємного значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року по адміністративній справі №2а/0570/10523/2012 задоволений адміністративний позов ПАТ «ММК імені Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку ДПС, внаслідок чого скасоване податкове повідомлення - рішення відповідача №0000441510/13322/10/15-17/1-1/00191129 про відмову позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 368 588 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2146 грн та витрати на проведення судової експертизи у сумі 28 669,30 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій податковий орган просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (т.с.3 а.с.53-55). Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач вказує, що під час розгляду справи суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права. Судом не вірно застосовані положення Податкового Кодексу України та інших нормативних актів, що призвело до ухвалення незаконного рішення по справі. Частина залишку від'ємного значення, яка нібито сплачена позивачем постачальникам товарів (послуг), документально не підтверджується. Надані до перевірки документи та платіжні доручення, які були надані у судовому засіданні, не відповідають вимогам п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ №22 від 21.01.2004р., оскільки в них не були вказані періоди, в яких отримані оплачувані товари. Позивачем, як отримувачем товарів (послуг), не підтверджено факт сплати постачальникам у складі ціни товарів (послуг) частини від'ємного значення, яке, в свою чергу, є частиною податкового кредиту квітня 2012р. у сумі 368 588 грн. Судом першої інстанції не досліджувалася структура сплачених позивачем сум ПДВ.

Позивачем також подана апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, в який позивач просить суд постанову суду першої інстанції від 05 квітня 2013р. скасувати та прийняти нову постанову в частині стягнення на користь позивача витрат на проведення судової експертизи в сумі 85 000 грн. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції помилково, всупереч положенням ст.94 ч.1 КАС України, стягнуто на користь позивача лише частину його витрат на проведення судової експертизи в сумі 28669,30 грн, в той час як документально підтверджені витрати позивача на оплату судової експертизи, яка була призначена за ініціативою суду, становлять 85 000 грн. Також суд першої інстанції, на думку позивача, помилково послався на Постанову Кабінету міністрів України №590 від 27.04.2006р., оскільки ций нормативний акт регулює компенсацію затрат експерту з разі, якщо експертиза оплачена не була.

Представники відповідача (апелянта) у судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримали та просили суд задовольнити її у повному обсязі. Проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечували.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а апеляційну скаргу позивача задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач - публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 00191129, як платник податків знаходиться на обліку у відповідача.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує функції, передбачені Податковим кодексом України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем була проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок, по декларації за травень 2012 року, яка виникла рахунок від'ємного значення податку, що декларувалось в період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. Результати цієї перевірки відображені в акті від 10.07.2012р. №225/15-17/1-1-00191129. Згідно з ними в порушення п.201.10 ст. 201, п.п.200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2012 року на суму 368 588 грн у зв'язку з тим, що позивачем не підтверджено факт сплати частини залишку від'ємного значення податку за квітень 2012 року у сумі 368 588 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 01.08.2012р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000441510/133221/10/15-17/1-1/00191129, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за травень 2012 року на суму 368 588 грн (т.с.1 а.с.8).

Позивачем до податкового органу за місцем реєстрації подана декларація з ПДВ за травень 2012 року, у якій до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.1) заявлена сума податку у розмірі 201 173 012 грн (т.с.1 а.с.42).

З додатку 2 до декларації позивача з ПДВ за травень 2012 року (т.с.1 а.с.54) вбачається, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування складає 203 701 277 грн.

Згідно з розрахунком суми бюджетного відшкодування, який є додатком 3 (Д3) до вказаної декларації, вона обрахована з урахуванням того, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування також складає 203 701 277 грн (т.с.1 а.с.55).

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, за результатами перевірки дана сума склала 203 332 689 грн, що за твердженням відповідача призвело до завищення заявленої до відшкодування суми ПДВ у розмірі 201 173 012 грн на 368 588 грн. Таке обумовлене не підтвердженням наданими під час перевірки документами (випискою банку) факту сплати позивачем частини від'ємного значення податку постачальникам товарів/послуг у попередніх звітних (податкових) періодах.

Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Таке визначення камеральної перевірки свідчить про неможливість використання при її проведенні документів, які не додавалися до податкових декларацій.

Перелік джерел інформації, що використовувалися відповідачем під час перевірки, наведений у розділі 2.2 Акту перевірки. Він не містить платіжних документів, «виписок банків», на які маються посилання за текстом Акту. Представником відповідача 27.09.2012р. були надані письмові пояснення (т.с.1 а.с.55), згідно з якими документи до перевірки не надавалися, зазначення про них у Акті перевірки є опискою.

З урахуванням цього суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначення відповідачем у Акті перевірки на не підтвердження виписками банків фактичної сплати від'ємного значення ПДВ за квітень 2012 року у сумі 368 588 грн здійснено безпідставно - позивач не надавав та не повинний був їх надавати, а відповідач - піддавати їх аналізу та робити на підставі нього висновки.

Відповідно до п.п. «а» п.200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, що діяла на момент декларування спірних сум бюджетного відшкодування) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

З цього вбачається, що сума від'ємного значення податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, обмежена сумою податку, фактично сплаченою отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах.

Згідно з додатком 3 (Д3) «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до декларації позивача за травень 2012 року залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду склала 201 173 012 грн. Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування склала 203 701 277 грн.

З урахуванням того, що сума від'ємного значення податку (201 173 012 грн) обмежена більшою за значенням сумою сплаченого податку (203 701 277 грн), до відшкодування позивачем була заявлена сума 201 173 012 грн, тобто у повному обсязі.

Зменшення (не підтвердження) ж за висновками відповідача суми фактичної сплати податку на 368 588 грн не може впливати на суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки сума фактичної сплати податку, що залишається, перебільшує суму від'ємного значення податку (203 701 277 грн - 368 588 грн > 201 173 013 грн).

Таким чином, висновки відповідача про завищення заявленої до відшкодування суми ПДВ за травень 2012 року є необґрунтованими та такими, що суперечать положенням п.п «а» п.200.4 ст. 200 ПК України.

За приписами п.п.14.1.18. п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, встановлений у ст. 200 ПК України.

У відповідності до п. 200.1, 200.3 цієї статті:

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Основною нормою, щодо застосування якої виник даний спір, є п.п.200.4 ст. 200 ПК України, згідно з яким якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Інших умов одержання бюджетного відшкодування, які б були пов'язані з оплатою платником сум податку Податковий кодекс України не містить.

У той самий час, відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З цієї норми вбачається, що право на податковий кредит виникає не тільки у разі постачання товарів/послуг, а і у разі попередньої оплати товарів/послуг. Тобто податковий кредит, а тому й від'ємне значення податку, можуть бути сформовані за наслідками операцій з попередньої оплати товарів (авансів).

При цьому бюджетному відшкодуванню буде підлягати частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг. У разі здійснення попередньої оплати у платника ПДВ виникає право сформувати податковий кредит, та одночасно відбувається сплата отримувачем товарів/послуг суми податку постачальникам таких товарів/послуг.

Встановлення наявності факту постачання у цьому разі не має значення, оскільки таке постачання буде другою подією у порівнянні з передплатою (п. 198.2 ст. 198 ПК України) та не буде стосуватися сплати податку (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Таким чином, твердження відповідача про виникнення права на бюджетне відшкодування за умови оплати вже одержаного товару (одночасного настання умов щодо одержання та оплати товару) не узгоджується з правилами виникнення права на податковий кредит (п. 198.2. ст. 198 ПК України).

За таких обставин твердження відповідача про необхідність встановлення прямого зв'язку оплати за платіжними документами з періодом виникнення права на податковий кредит також не ґрунтуються на приписах податкового законодавства.

На користь цього висновку також свідчить те, що у подальшому (з 01.07.2012) Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24 травня 2012 року N 4834-VI п. 200.4 ст. 200 ПК України доповнений та передбачає, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах. Вказівка при цьому на суму податку, сплачену у звітному періоді, усуває спірне тлумачення та остаточно дозволяє стверджувати про відсутність прямого зв'язку між сумою від'ємного значення податку та сплатою податку. Адже податковий кредит за сплаченою у звітному податковому періоді сумою податку не може входити до від'ємного значення, яке формується у попередніх податкових періодах.

З метою перевірки доводів позивача про наявність факту оплати у попередніх звітних періодах заявленого до відшкодування від'ємного значення податку, у тому числі на суму 368 587 грн за господарськими відносинами з ТОВ «ТОНДО», ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС», ТОВ «НАФТА-СІНТЕЗ ТЕРМІНАЛ», ТОВ «ДОНБАС-БЕЛАЗ-СЕРВІС», ТОВ «ПРОММЕГАСЕРВІС» у справі при розгляді в суді першої інстанції була призначена судова економічна експертиза. Перед експертом поставлене питання: «Чи підтверджується документально висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби, викладені у акті перевірки №225/15-17/1-1-00191129 від 10.04.2012р.?».

Щодо даного питання у висновку №165/24 від 12.03.2013р. судовий експерт зазначив, що висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби, викладені у акті перевірки №225/15-17/1-1-00191129 від 10.04.2012р., є документально необґрунтованими. При цьому експертом суцільним порядком досліджувалися платіжні документи, що підтверджують факт сплати позивачем сум ПДВ, податкові накладні та інші документи, на підставі яких був сформований податковий кредит. На підставі цих документів експертом встановлений розмір сум фактично сплаченого у попередніх податкових періодах (березень, квітень 2012р.) ПДВ, який складає 203 701 277 грн.

Це повністю підтверджує зазначені у додатках до декларації позивача з ПДВ за травень 2012 року відомості та спростовує твердження відповідача про не підтвердження платіжними документами (банківськими виписками) частини цієї суми у розмірі 368 588 грн.

Таким чином, судом першої інстанції встановлені як фактичні обставини, так і юридичні підстави для твердження про безпідставність висновків відповідача, викладених у Акті перевірки, з якими колегія суддів погоджується.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Стосовно судових витрат за проведення судової економічної експертизи, колегія суддів зазначає, що згідно та платіжному дорученню №32245 від 22.11.2012 року позивачем сплачено за проведення експертизи 85 000 грн без ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У відповідності до ч. 5 ст. 92 КАС України граничний розмір витрат на проведення експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. №590 встановлено, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у адміністративних справах, не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту.

Експертом надана калькуляція вартості проведеного у даній справі експертного дослідження, з якої вбачаються кількість витраченого ним часу (389 годин) та ступень складності дослідження (складне).

У відповідності до чинного на момент визначення вартості експертизи та її оплати наказу Міністерства юстиції України №172/5 від 30.01.2012р. нормативна вартість однієї експертогодини вказаної складності становить 73,70 грн без ПДВ. Виходячи з цього нормативна вартість проведення судової експертизи у даній справі складає 28 669,30 грн. (389 годин х 73,70 грн.).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що саме такою сумою обмежена вартість проведеної судової експертизи, що підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції помилково послався на Постанову Кабінету міністрів України №590 від 27.04.2006р., оскільки ций нормативний акт регулює компенсацію затрат експерту з разі, якщо експертиза оплачена не була, є безпідставними, оскільки вказана Постанова КМУ №590 регулює граничні розміри відшкодування витрат на проведення судових експертиз в адміністративних справах, в тому числі тих, які оплачені сторонами по справі.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби та Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року по адміністративній справі №2а/0570/10523/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року по адміністративній справі № 2а/0570/10523/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 17 травня 2013 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва