Ухвала суду № 31211071, 14.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2013 р. м. Київ К/9991/56479/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В.,за участю: секретаря - Горголь І.С.

представника позивача - Катющенко І.О.

представника відповідача - Іващенко О.С., Корчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 р.

у справі № 2а-15698/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кияни»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Кияни» (далі - позивач, ПАТ «Кияни») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2011 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 27.07.2011 р. №0000432303 та від 14.10.2011 р. №00000602303.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2011 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Кияни», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва була проведена невиїзна перевірка позивача, як суб'єкта господарювання, з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Сомаленд» за період з 01.12.2010 р. по 28.02.2011 р. та ТОВ «Альседо» за той же період, за результатами якої складено акт від 11.07.2011 р. № 315/23-3/00308169.

Як вбачається з акта перевірки, договори, укладені позивачем з товариствами «Сомаленд» та «Альседо», відповідно до пунктів 1,2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України були нікчемними з огляду на те, що з ТОВ «Сомаленд» та ТОВ «Альбедо» згідно з документами Вишгородської ДПІ Київської області неможливо було провести зустрічні перевірки, у даних товариствах відсутні виробничі потужності, трудові ресурси, складські приміщення, вбачається проведення транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

На підставі акта перевірки, ДПІ у Оболонському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.07.2011 р. № 0000432303 та від 14.10.2011 р. № 0000602303, якими податковий орган, з підстав порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначив суму податкового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 3 394 694,00 грн., у тому числі 3096170,00 грн. за основним платежем та 298524,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.2010 р. між ВАТ «КИЯНИ» (замовник) та ТОВ «Альседо» (виконавець) укладено договір №96 комплексно рекламно-маркетингового обслуговування, відповідно до якого виконавець зобовязується виконати роботи із виготовлення зовнішньої реклами та відповідних їй рекламних засобів (тимчасових або стаціонарних конструкцій), а також із розміщення реклами, а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно додатків до вказаного договору та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТОВ «Альседо» в грудні 2010 року, січні та лютому 2011 року надало послуги з виготовлення та розміщення реклами на метролайтах, виготовлення та розміщення реклами на сіті-лайтах в торгово-офісному центрі м. Києва, виготовлення та розміщення рекламних роликів на плазмових панелях в торгових центрах, управлінські послуги з організації рекламної компанії, виготовлення та розміщення реклами на біг-бордах.

01.11.2010 р. між ВАТ «КИЯНИ» (замовник) та ТОВ «Сомаленд» (виконавець) укладено договір №94 комплексного технічного обслуговування інженерних систем та комунікацій будівель, за умовами якого виконавець зобов'язується якісно та своєчасно надавати послуги з технічного обслуговування інженерних систем та комунікацій в майнових комплексах, які знаходяться в управлінні замовника та розташовані за адресою: м. Київ, проспект Московський, 9.

Згідно додатків до вказаного договору та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТОВ «Сомаленд» в грудні 2010 року, січні та лютому 2011 року надало послуги клінінгового обслуговування приміщень, комплексної мийки фасадів та вікон будівель, чистки асфальту, прибирання території, послуги по технічному обслуговуванню ліфтів, дахів, дахової котельні, профілактичного обслуговування систем холодного водопостачання, систем каналізації, електричних мереж, обслуговування трансформаторних підстанцій, управлінські послуги з організації технічного обслуговування інженерних систем та комунікацій, послуги з технічного обслуговування системи опалення.

ТОВ «Альседо» та ТОВ «Сомаленд» виписали на адресу ПАТ «Кияни» податкові накладні, датовані груднем 2010 року, січнем та лютим 2011 року, на загальну суму 14323465,86 грн., в тому числі податок на додану вартість 2387244,31 грн.

За надані послуги ПАТ «Кияни» розрахувалось шляхом перерахування на рахунки ТОВ «Альседо» та ТОВ «Сомаленд» грошових коштів на повну суму наданих послуг, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень та лютий 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Альседо» та ТОВ «Сомаленд», у звязку з придбанням рекламно-маркетингових послуг та послуг з технічного обслуговування інженерних систем та комунікацій в майнових комплексах.

При цьому, як встановлено судами, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Альседо» та ТОВ «Сомаленд» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Кияни» здає в оренду офіси в будівлі за адресою: м. Київ, проспект Московський, 9 під торговельною маркою «Форум Парк Плаза».

Згідно реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №024059 від 14 березня 2007року реконструйовані будівлі по проспекту Московському, 9 зареєстровані за ВАТ «КИЯНИ» на праві приватної власності.

Відповідно до ліцензійних договорів від 24 вересня 2008 року та 31 грудня 2010 року, укладених між ВАТ «КИЯНИ» та ТОВ «Форму Еволюшн», останнє надало позивачу дозвіл на використання торговельної марки «Форум Парк Плаза» у операціях з нерухомістю (наймання, орендування офісів, керування нерухомим майном, посередництво у наймані нерухомого майна, пропонування його до продажу, застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет).

Також, як встановлено судами, рекламні послуги у ТОВ «Альседо» замовлялись позивачем з метою доведення до відому потенційних клієнтів про свою діяльність зі здавання в оренду офісів у будівлі за адресою: м. Київ, проспект Московський, 9 під торговельною маркою «Форум Парк Плаза», а послуги з технічного обслуговування інженерних систем та комунікацій в майнових комплексах замовлялись у ТОВ «Сомаленд» для підтримання зазначеної будівлі в належному стані.

При цьому реальність наданих ТОВ «Альседо» та ТОВ «Сомаленд» послуг підтверджена довідкою про балансову вартість будівлі, копією реєстраційного посвідчення №024059 від 14 березня 2007 року, копією договору оренди земельної ділянки, копіями ліцензійних договорів з ТОВ «Форму Еволюшн», дозволом на початок експлуатації котлів, паспортами на виносні трансформатори та ліфти, копіями акта допуску в експлуатацію електроустановки, акта приймання газообладнання, звітами щодо розміщення реклами на лайт-боксах (метролайтах), про виконання договору комплексного рекламно-маркетингового обслуговування разом з фотознімками виготовленої та розміщеної реклами на розтяжках, сіті-лайтах, біг-бордах, про здавання в оренду офісів та диски з рекламними роликами.

Відтак, господарські операції ПАТ «Кияни» з ТОВ «Альседо» та ТОВ «Сомаленд» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються належними документами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартітсь за грудень 2010 року, січень та лютий 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Альседо» та ТОВ «Сомаленд».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2011 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов