Ухвала суду № 31211103, 15.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2013 р. м. Київ К-33240/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 по справі №2-а-45278/09/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Гідроелектропрогрес» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Гідроелектропрогрес» (далі - позивач, ТОВ «Науково-виробнича компанія «Гідроелектропрогрес») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова) - задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення №000271540/2 від 15.12.2009 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22468,25грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Науково-виробнича компанія «Гідроелектропрогрес» суму сплачених судових витрат - судовий збір в сумі 3,40грн.

Рішення судів мотивовано правомірністю формування податкового кредиту за податковими накладними, отриманими з запізненням, з огляду на те, що недотримання продавцем порядку, встановленого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР) не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 18.10.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 25.10.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.2.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 28.08.2009 №1608/15-414/33413857, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Науково-виробнича компанія «Гідроелектропрогрес» з питань включення до податкового кредиту податкових накладних минулих періодів, відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №000191540/0 від 03.09.2009, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32046,14грн, у тому числі 21364,09грн. - за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 10682,05грн.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу, про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за податковими накладними виписаними ТОВ «ПКП Промтехмонтаж», ТОВ «ВКП «Універсал», ФОП ОСОБА_1, у інших ніж звітні періоди.

Згідно листа від 07.12.2009 №9851/10/15-414 ДПІ у Ленінському районі м.Харкова було внесено зміни до вищезазначеного акту перевірки, відповідно до яких перевіркою встановлено порушення: п.п. 7.2.1, п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №000191540/0 від 03.09.2009 скасовано в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 9577,89грн. у тому числі за основним платежем - 6385,26грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 3192,63грн., прийнято податкові повідомлення - рішення №000271540/1 від 25.11.2009 та №000271540/2 від 15.12.2009, якими позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22468,25грн, у тому числі 14978,83грн. - за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7489,42грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу другого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Разом з тим, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Судом встановлено, що спірні податкові накладні були отримані позивачем з запізненням, а тому були відображені у періоді коли вони були фактично отримані.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів, що не заперечується відповідачем, у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачеві податкових зобов'язань.

При цьому, слід зазначити про правомірність висновків суду про відсутність у податкового органу підстав для внесення до акту а перевірки змін щодо суті та змісту порушень, оскільки згідно абз.4 п. 1.8 ч. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв