Ухвала суду № 31210979, 17.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2013 р. м. Київ К-27022/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 по справі №2-а-39148/09/2070 за позовом Приватного підприємства «Компанія Таурус» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, за участю прокуратури Фрунзенському районі міста Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Компанія Таурус» (далі-ПП «Компанія Таурус», позивач) до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова (далі-ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.05.2009 №0000151504/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1133816,67грн. в тому числі 872166,67грн. основного платежу та 261650,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі з огляду на відсутність доказів щодо фактичного вчинення спірної господарської операції, оскільки у позивача відсутні необхідні умови щодо здійснення таких операцій, а саме: виробничі потужності, трудові ресурси, складські приміщення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 постанову суду першої інстанції скасовано та винесено нову - про задоволення позову. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що про фактичну наявність виробничих потужностей для здійснення операцій з купівлі-продажу поліетилену свідчить звіти про продаж і запаси товарів в оптовій торгівлі, які відображають спроможність позивача здійснювати діяльність з купівлі-продажу поліетилену, в кількості, що суттєво перевищує обсяги спірної господарської операції.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач 04.08.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.08.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010, залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2009.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», ч. 1 та ч. 3 ст. 70, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №2213/15-410/35434863 від 28.04.2009, складеного за результатом документальної (камеральної) перевірки поданої ПП «Компанія Таурус» податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року з питань встановлення розбіжностей даних, що містяться в декларації та додатку 5 до неї, виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2009 №0000151504/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1133816,67грн. в тому числі 872166,67грн. основного платежу та 261650,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.1, п.п.7.2.8, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарською операцією з ПП. «Компанія Мітра» щодо придбання поліетилену. При цьому, податковий орган виходив з відсутності ПП. «Компанія Мітра» за фактичним місцезнаходженням та відсутності документального підтвердження формування останнім податкових зобов'язань.

Згідно з п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість») (абзац перший п.п. 7.4.5 п. 7.4 цієї статті).

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність у платника податку - позивача - виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

До того ж, одним з основних мотивів задоволення цього позову судом зазначено, що згідно умов підписаних до договору купівлі-продажу поліетилену №КТ 0206-1к від 06.02.2009 специфікацій, строк поставки товару сторонами було визначено 28.02.2010, а тому зважаючи на відстрочення поставки товару позивач міг здійснити усі необхідні заходи щодо прийняття товару, зокрема забезпечити наявність складських приміщень, укласти договори транспортування, розвантаження товару та понести інші виробничі витрати на здійснення операцій з купівлі-продажу поліетилену.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум податкового кредиту, відповідач наполягав на неможливості виконання умов спірного договору та вказував щодо строк поставки на момент розгляду справи минув, проте документального підтвердження отримання поліетилену позивачем суду не надано.

Наведеним доводам податкового органу суди попередніх інстанцій оцінки не дали, тоді як обставини, на які посилається податковий орган входять до предмету доказування у справі.

Отже, факт поставки позивачу ПП. «Компанія Мітра» поліетилену, суми ПДВ в ціні за який позивач включив до податкового кредиту, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7, частин 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв