Ухвала суду № 31210297, 05.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц/775/1876/13 Головуючий у 1 інстанції Моцний О.С.

Категорія 30 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 січня 2013 року по цивільній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 січня 2013 року в задоволені позову закритого акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» залізобетонних виробів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за перебування транспортного засобу на охороняємій території відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2, який діє на підставі протоколу засідання наглядової ради закритого акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» як директор, оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з тих підстав, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд не врахував, що договір про оренду полігону був укладений між юридичними особами та три місяці і ні якого відношення до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не має, у період з 01 жовтня 2007 року по 25 червня 2011 року самоскид, який належить відповідачеві безперервно перебував на охороняємій території заводу, ОСОБА_1 навіть не цікавився ним, на листи позивача про звільнення території та сплату за знаходження самоскиду на території заводу не реагував, договори, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про оренду самоскиду, не відповідають вимогам ст. 799 ЦК України, а тому є недійсними.

В судовому засіданні представник позивача закритого акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» Шамов С.Е., який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка.

Представник відповідача ОСОБА_5, який діє за довіреністю, в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які підтверджуються доказами, що містяться у справі.

Автомобіль КрАЗ-6510, самоскид, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ВДАІ м. Селидове від 11 травня 2011 року.

Згідно наказу ЗАТ «Селидівський завод ЗБВ» від 31 березня 2009 року № 19 на території підприємства з 01 квітня 2009 року встановлена плата за зберігання вантажного транспорту в розмірі 10 гривень на добу.

Відповідно до договорів оренди транспортного засобу від 03 січня 2007 року, 01 листопада 2007 року, 01 вересня 2008 року, 01 липня 2009 року, 01 травня 2010 року, 01 березня 2011 року автомобіль КрАЗ-6510, самоскид, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 ОСОБА_1 передав в оренду ОСОБА_3

Відповідно до укладеного договору № 1511/07 від 15 листопада 2007 року ЗАТ «Селидівський завод ЗБВ» надав ТОВ «Весна» в оренду полігон площею 0,0685 га за адресою місця розташування підприємства Донецька область, м. Селидове, вул. Миру, 4-а, строком до 01 березня 2008 року.

Відповідно до наданої копії Статуту від 26 квітня 2012 року ЗАТ «Селидівський завод ЗБВ» згідно із рішенням установчих зборів перейменоване в Приватне акціонерне товариство «Селидівський завод ЗБВ», предметом діяльності товариства є: виконання виробів з бетону для будівництва; виготовлення виробів з гіпсу для використання в будівництві; виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; будівництво житлових і нежитлових будівель; неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля напоями; роздрібнена торгівля алкогольними та іншими напоями; оптова торгівля будівельними матеріалами; оптова торгівля іншими продуктами харчування; організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду; заправка паливних балонів автотранспорту зрідженим газом пропан-бутан; транспортування зрідженого газу пропан-бутан; зберігання зрідженого газу пропан-бутан; роздрібна торгівля заправлених в умовах ГНС побутовими балонами зі зрідженим газом пропан-бутан; оптова торгівля паливом, переобладнання дорожніх та не дорожніх транспортних засобів для роботи на зріджених (скраплених) стиснутих газах.

25 червня 2011 року під розписку ОСОБА_3 забрав з території ЗАТ «Селидівський завод ЗБВ» автомобіль КрАЗ-6510, самоскид, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2, при цьому на транспортному засобі була відсутня акумуляторна батарея.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18 листопада 2010 року за позовом ЗАТ «Селидівський завод ЗБВ» до ТОВ «Весна» договір оренди полігону від 15 листопада 2007 року за № 151 визнано припиненим з 01 березня 2008 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано в оренду ТОВ «Весна», директором якого є ОСОБА_3, відповідний полігон на своїй території, який орендар має право використовувати відповідно до укладеного договору. ОСОБА_3 в силу договору про оренду транспортного засобу мав право зберігати на полігоні автомобіль, належний відповідачу. При цьому договором оренди з позивачем було встановлено плату за оренду полігону, а не за зберігання на ній відповідного майна.

Враховуючи наведені обставини справи, вбачається, що суд першої інстанції правильно визначив спірні правовідносини та застосував норми матеріального права, що їх регулюють.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

За змістом ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.:

Відповідно до 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи апеляційної скарги щодо недійсності договорів оренди транспортного засобу, які укладались між відповідачем та ОСОБА_3 є необґрунтованими з наступних підстав.

Так, згідно до статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь.

В даному випадку позивач не ставить питання про визнання договорів оренди транспортного засобу КрАЗ-6510, самоскид, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2, укладеними між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 недійсними, тому суд не може виходити за межі позовних вимог та вирішувати це питання.

Інші доводи апелянта також є безпідставними, а тому суд не приймає їх до уваги.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки в даному випадку відповідач ОСОБА_1 не є стороною правовідносин, так як він передав права володіння та користування автомобілем ОСОБА_3

Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді