Ухвала суду № 31210299, 05.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц/775/2054/2013 Головуючий в 1 інстанції Смольняков О.О.

Категорія 57 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.

суддів Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 11 січня 2013 року по справі за позовом Амвросіївського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення вартості наданих соціальних послуг,

в с т а н о в и в :

Рішенням Амвросіївського районного суду Донецької області від 11 січня 2013 року позов Амвросіївського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення вартості наданих соціальних послуг задоволено, з відповідачки на користь позивача стягнуто стягнуто 3719,01 грн.

З вказаним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставин, що мають значення для справи, а саме вона зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, але доходу не отримувала.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної та просила її задовольнити.

Представник позивача Амвросіївського районного центру зайнятості Веремєєва Т.В., яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду просила апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки та представника позивача, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що 10 квітня 2006 року та 27 грудня 2010 року ОСОБА_1 подала заяви до Амвросіївського районного центру зайнятості про надання їй статусу безробітної, зазначивши при цьому, що вона не є суб'єктом підприємницької діяльності (а.с.27,18).

10 квітня 2006 року та 06 листопада 2011 року відповідно до наказів ПК №055307206040300002 та ПК №055307110122000003 відповідачці був наданий статус безробітної і у зв'язку із цим їй була призначена допомога по безробіттю (а.с.10,12).

За період з 10 квітня 2006 року по 27 серпня 2006 року , з 28 вересня 2006 року по 04 квітня 2007 року, з 27 березня 2011 року по 29 березня 2011 року відповідачкою було отримано від Амвросіївського районного центру зайнятості 3719,01 грн. в вигляді допомоги по безробіттю (а.с.5,17).

Згідно із витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідачка з 24 березня 2003 року по теперішній час включена в зазначений реєстр як фізична особа-підприємець (а.с.8).

Відповідно до пункту «б» статті 3 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Таким чином, на час звернення відповідачки до Амвросіївського районного центру зайнятості населення із заявою про надання їй статусу безробітної вона була зареєстрована як приватний підприємець.

Згідно із частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 03 квітня 2003 року із подальшими змінами, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягнуться з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення на надання соціальних послуг.

За частинами 1 і 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів, вимог матеріального права, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що відповідачка при зверненні Амвросіївського районного центру зайнятості повідомила про себе неправдиві відомості стосовно того, що вона не є суб'єктом підприємницької діяльності і стягнув з нею безпідставно отримані кошти.

Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.

У відповідності до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 11 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий

Судді