Постанова № 31205292, 26.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. Справа № 5023/5310/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

прокурора - Здор Т.А.

позивача - Федоренко І.Є.

третьої особи - Федоренко І.Є.

відповідача - Батіщев П.С., Островський С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника прокурора м. Харкова (вх. № 635 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 30 січня 2013 року по справі № 5023/5310/12

за позовом першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна", м. Ізюм Харківської області

про визнання договору укладеним, -

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник прокурора м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - позивач) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (далі - відповідач), в якій просив суд визнати укладеним договір між відповідачем та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради, у запропонованій редакції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30 січня 2013 року по справі № 5023/5310/12 (суддя Мамалуй О.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в зв'язку з їх необґрунтованістю та відсутністю підстав для їх задоволення.

Рішення мотивоване відсутністю в законодавстві вимог обов'язковості укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури, зокрема, на момент прийняття спірного об'єкту в експлуатацію, дія норм ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, прийнятого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804, на спірні правовідносини не поширювалась.

Перший заступник прокурора міста Харкова із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2013 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заступник прокурора посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Крім того, зазначає, що виходячи зі змісту пункту 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" на відносини між відповідачем та органами місцевого самоврядування, які виникли 22 листопада 2006 року та продовжують існувати до теперішнього часу, поширюється дія Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова. На думку заступника прокурора, дія зазначених нормативних актів не поширювалась би на дані відносини лише у тому випадку, якби будівництво об'єкта було завершено до прийняття вказаного Закону.

В апеляційній скарзі заступник прокурора також зазначає, що при розгляді питання про обов'язок отримання технічних умов управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку суд безпідставно застосував ст. 27 Закону України «Про планування та забудову територій» та визнав факт отримання відповідачем технічних умов по пайовій участі та їх виконання у повному обсязі. А надані відповідачем докази на виконання робіт були безпідставно визнані судом першої інстанції як належне виконання технічних умов та як наслідок були визнані участю відповідача в розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Харкова.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує апеляційну скаргу заступника прокурора та зазначає про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду, прийняття його з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що законодавцем прямо встановлено обов'язок приведення у відповідність до закону всіх договорів, вимог та інших правовідносин, що існують між замовниками будівництва та органами місцевого самоврядування. На відносини, що виникли між позивачем та відповідачем, щодо виконання останнім обов'язку пайової участі, поширюється дія Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, прийнятого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804, оскільки вказані відносини існують до цього часу. Положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не застосовувались би лише за умови, що будівництво об'єкта було завершено до прийняття вказаного Закону.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу заступника прокурора, в якому зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, прийняття його з додержанням норм матеріального і процесуального права, при повному з'ясуванні всіх обставин справи. Крім того, зазначає, що відповідно до приписів Цивільного кодексу України ні дія Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ні дія Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова, не поширюється на відносини між сторонами, оскільки вони виникли 22 листопада 2006 року, тобто до набрання нормативними актами законної сили. На момент виникнення відносин між сторонами діяв Закон України "Про планування і забудову територій" у редакції від 12.09.2006 р., приписи якого не передбачають обов'язковості укладання договору про пайову участь.

Третя особа надала відзив на апеляційну скаргу заступника прокурора, в якому підтримує апеляційну скаргу заступника прокурора та зазначає про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду, прийняття його з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що діями відповідача з ухилення по укладанню договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова порушуються вимоги Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача та третьої особи підтримав правову позицію, викладену прокурором.

Представники відповідача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи заступника прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням 7 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 22.11.2006 р. №171/06 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» відповідачу було надано земельну ділянку під забудову (т. 1 а. с. 17, 18).

Закінчені будівництвом офіс, магазин, кафе як 2-го пускового комплексу з будівництва офісу, магазина, кафе та підсобних приміщень по вул. Котлова, 95 прийнято в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої 05.04.2012 р. за номером ХК 14312052202 (т. 1 а.с. 23-29).

Листом від 15.05.2012 р. № 409/0/124-12 Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повідомило відповідача про необхідність укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та можливі наслідки у разі неврегулювання даного питання (т. 1 а. с. 19).

У відповідь на лист від 15.05.2012 р. № 409/0/124-12 звернення щодо укладення договору про пайову участь від відповідача до позивача не надходило.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора посилається на те, що невиконання відповідачем обов'язку щодо укладення з позивачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури є порушенням ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та призводить до фактичного недоотримання бюджетом міста Харкова 10 % від кошторисної вартості об'єкта будівництва (реконструкції), в зв'язку з чим просить вирішити спір в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України підставами судового захисту цивільного права особи є його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 121 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України представництво інтересів держави в суді здійснює прокурор.

В силу ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, заступник прокурора в позовній заяві просить визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова між відповідачем та третьою особою - Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради, проте в позовній заяві зазначає про представництво інтересів держави в особі позивача - Харківської міської ради, яка не є стороною договору, про укладення якого просить заступник прокурора.

Положенням про Департамент економіки та комунального майна, затвердженим рішенням 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.11.2010р. № 07/10 "Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання", та Порядком пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 804 від 09.11.2011 р., Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради делеговано повноваження по укладанню відповідних договорів із забудовниками. Отже, позивач делегував свої повноваження по укладенню договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова третій особі.

В даному випадку заступник прокурора необґрунтовано визначив Харківську міську раду позивачем у справі та виступив в її інтересах, оскільки остання не є стороною спірного договору, а делегувала право на укладення спірного договору Департаменту економіки та комунального майна, який залучений судом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Частиною другою статті 84 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються, зокрема, найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Із вказаних правових норм вбачається, що не є можливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких матеріально-правових обов'язків, а також установлення чи захист їхніх прав. Отже, заступник прокурора, пред'являючи позов про укладення договору між відповідачем та третьою особою, в порушення ст. 1 ГПК України неправильно визначив позивача у справі.

Вирішуючи питання правомірності позовних вимог заступника прокурора про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова між відповідачем та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, які виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора посилається на порушення відповідачем вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо невиконання обов'язку укладення з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради договору про пайову участь у розвитку інфраструктури.

Підтримуючи вимоги заступника прокурора, позивач зазначає, що відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом, а якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

На думку позивача, законодавцем прямо встановлено обов'язок приведення у відповідність до закону всіх договорів, вимог, та інших правовідносин, що існують між замовниками будівництва та органами місцевого самоврядування. Зокрема, на відносини, що виникли між третьою особою та відповідачем щодо виконання останнім обов'язку пайової участі, на думку позивача, поширюється дія Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, прийнятого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804, оскільки вказані відносини існують до цього часу. Позивач вважає, що положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не застосовувались би лише за умови, що будівництво об'єкта було завершено до прийняття вказаного Закону.

Проте, такі висновки заступника прокурора та позивача є передчасними, оскільки не ґрунтуються на нормах законодавства, виходячи з наступного.

Пунктом 7 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону передбачено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

З огляду на вищезазначені приписи Закону та норми Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що лише у випадку, якщо договір про пайову участь вже було укладено до набрання Законом сили, його має бути приведено у відповідність із Законом. Разом з тим, обов'язковості укладання такого договору з особами, відносини з якими виникли до набрання вищевказаним Законом чинності, не передбачено. Оскільки договір між сторонами не укладався, то відповідно і відсутні підстави для приведення його у відповідність з вимогами зміненого законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

У Прикінцевих положеннях Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зазначено про набрання ним чинності з дня його опублікування - 12 березня 2011 року, крім частини третьої, абзацу сьомого частини дев'ятої статті 40, які набирають чинності з 1 січня 2013 року. Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова було затверджено рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 804 від 9 листопада 2011 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи те, що відносини між відповідачем та органами місцевого самоврядування виникли 22 листопада 2006 року, в момент надання земельної ділянки під забудову, то ні дія вищезгаданого Закону, ні дія Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова не поширюється на ці відносини оскільки вони виникли до набрання нормативними актами законної сили.

Аналізуючи норми діючого законодавства в контексті правових норм, що діяли на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин щодо обов'язковості укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Необхідність укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію передбачений і Порядком пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804.

З набранням чинності з 12.03.2011 р. Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надало роз'яснення № 23-11/6294/0/6-11 від 22.07.2011 р. "Про пайову участь забудовників у створені та розвитку інфраструктури населених пунктів", відповідно до яких нормами абзацу першого частини дев'ятої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено строки, протягом яких укладається договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, на даний час чинним законодавством України чітко встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись із замовником будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Із листа Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 15.05.2012 р. № 409/0/124-12 вбачається, що закінчені будівництвом офіс, магазин, кафе як 2-го пускового комплексу з будівництва офісу, магазина, кафе та підсобних приміщень по вул. Котлова, 95 прийнято в експлуатацію 05.04.2012 р. (декларація про готовність об'єкта до експлуатації № ХК 14312052202 (т. 1 а.с. 19).

На момент виникнення відносин між відповідачем та органами місцевого самоврядування діяли норми Закону України "Про планування і забудову територій" у редакції від 12.09.2006 р.

У статті 27 зазначеного Закону вказано, що вихідними даними можуть визначатись також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, отже зазначена норма закріплює право, а не обов'язок органів місцевого самоврядування визначати у вихідних даних вимоги щодо пайової участі замовників у розвитку інфраструктури. А тому обов'язковості укладення договору про пайову участь законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не закріплено.

Таким чином, укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію не передбачено ні діючим законодавством, ні законодавством, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, підстави для зобов'язання відповідача укласти в судовому порядку договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з посиланням на обов'язковість його укладення в порядку статті 187 Господарського кодексу України, відсутні, оскільки зазначений договір може бути укладено лише на загальних умовах, визначених цивільним та господарським законодавством.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як вбачається із матеріалів справи, лист Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 15.05.2012 р. № 409/0/124-12 з повідомленням відповідача про необхідність укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та можливі наслідки у разі неврегулювання даного питання, не відповідає встановленому законом порядку укладання господарських договорів.

Зокрема, відповідачу не було надіслано проекту договору для врегулювання всіх істотних його умов, що суперечить статті 181 Господарського кодексу України. Недодержання встановленого порядку укладення договору, зокрема, узгодження сторонами його істотних умов, свідчить про неукладеність договору та не породжує наслідків його примусового укладення в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, про необґрунтованість позовних вимог заступника прокурора про визнання договору між відповідачем та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради укладеним, та правомірну відмову судом першої інстанції у їх задоволенні.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження заступника прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора м. Харкова залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2013 р. залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.