Постанова № 31205176, 29.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 р. Справа № 922/244/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П.,суддя Ільїн О.В.,суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Кукаркін О.О., дов. від 22.04.2013 року, Сівак Г.В., дов. від 24.01.2013 року,

відповідача за первісним позовом - Охріменко О.О., дов. від 28.12.2012 року,

3-ї особи - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх. №1192 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2013 року у справі №922/244/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівська кераміка", с. Петрівка,

третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом - Закрите акціонерне товариство "Агропромислова компанія "Колос України", с. Циркуни,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд", м. Київ,

про визнання недійсним договору іпотеки,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівська кераміка", с. Петрівка,

про внесення змін до іпотечного договору,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівська кераміка", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд", м. Київ, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд визнати недійсним договір іпотеки від 18 квітня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В., та стягнути з відповідача судові витрати.

В процесі розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" звернулось з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівська кераміка" про внесення змін до іпотечного договору від 18.04.2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2013 року по справі №922/244/13-г (суддя Жиляєв Є.М.) в задоволенні первісного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрівська кераміка" відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" відмовлено повністю.

Позивач за первісним позовом із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2013 року у справі №922/244/13-г частково скасувати в частині не задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівська кераміка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" про визнання договору іпотеки від 18.04.2011 року недійсним та прийняти в цій частині нове рішення, яким первісний позов позивача по справі задовольнити та визнати Іпотечний договір, укладений 18.04.2011 року поміж Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрівська кераміка" (іпотекодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (іпотекодержатель) недійсним. В решті рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2013 року у справі №922/244/13-г просить залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на положення ст. ст. 548, 572, 584 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 4, 7, 18 Закону «Про іпотеку». При цьому позивач зазначає, що ТОВ "Петрівська кераміка" не має будь-якої заборгованості перед ТОВ "Хліб Інвестбуд" за жодним правочином, а Контракт на поставку зерна майбутнього врожаю № 0577 від 15.04.2011 р. між сторонами не укладався. Також звертає увагу на те, що сторонами цього Контракту було погоджено укладання договору застави майбутнього врожаю, як його істотної умови, а надання будь-якого забезпечення третіми особами (майновими поручителями) контрактом не передбачено. Крім того, на думку позивача, не здійснення всупереч вимогам чинного законодавства державної реєстрації спірного іпотечного договору є підтвердженням помилковості укладання спірного іпотечного договору. Як вказує позивач, відсутність в іпотечному договорі такої істотної умови, як зміст та розмір основного зобов'язання, є відповідно до ст.18 Закону «Про іпотеку» підставою для визнання його недійсним.

Третя особа своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористалася, про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте 3-я особа не скористалася своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника 3-ї особи, за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 18 квітня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В., відповідно до умов якого позивачем як майновим поручителем за зобов'язаннями Закритого акціонерного товариства "Агропромислова компанія "Колос України" було надано відповідачу в іпотеку комплекс (цегельний завод), розташований за адресою: Харківська обл., Красноградський район, вул. Щорса, який належить позивачеві на праві власності.

При цьому, у тексті Іпотечного договору було зазначено:

1) У преамбулі Договору зазначено найменування Боржника за Контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю №0577 від 15.04.2011 року як Закрите акціонерне товариство "Агропромислова компанія "КОЛОС", податковий номер 31834778, у той час як юридична особа з вказаним ідентифікаційним номером носить найменування Закрите акціонерне товариство "Агропромислова компанія "КОЛОС УКРАЇНИ".

2) У пункті 1 Іпотечного договору зазначено, що "Цим договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло в Іпотекодавця на підставі Контракту на поставку зерна майбутнього врожаю №0755 від 15 квітня 2011 року, далі - Основний договір, укладеного ним з Іпотекодержателем у простій письмовій формі на суму 3 366 000,00 (три мільйони триста шістдесят шість тисяч грн., 00 коп.) з обумовленим в Основному договорі строком повернення боргу до 15 вересня 2011 року".

Звертаючись до господарського суду позивач послався на відсутність між позивачем та відповідачем зобов'язань за основним договором, наведеним в іпотечному договорі, в зв'язку з чим, посилаючись на вимоги ст. ст. 548, 584 Цивільного кодексу України, ст. ст. 17, 18 Закону України «Про іпотеку» просив визнати договір іпотеки від 18 квітня 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрівська кераміка", с. Петрівка та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд", м. Київ, недійсним.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що спірний іпотечний договір був підписаний уповноваженими представниками сторін, які мали необхідний обсяг дієздатності. Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Чігріною Г.В. за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 1 та зареєстровано у реєстрі за №1233.

Судом першої інстанції також встановлено, що в зв'язку з посвідченням Іпотечного договору та на підставі ст. 73 Закону України "Про нотаріат" було накладено заборону відчуження зазначеного в цьому Договорі іпотеки комплексу (цегельньний завод), розташованого за адресою: Харківська обл., Красноградський район, с.Петрівка, вул.Щорса, буд. б/н, що належить ТОВ "Петрівська кераміка", до припинення Договору іпотеки.

Відповідно до умов Іпотечного договору ТОВ "Петрівська кераміка" (Іпотекодавець) як майновий поручитель за зобов'язаннями третьої особи Закритого акціонерного товариства "Агропромислова компанія "Колос України" (Боржник) надав ТОВ "Хліб Інвестбуд" (Іпотекодержатель) в іпотеку комплекс (цегельний завод), розташований за адресою: Харківська обл., Красноградський район, с.Петрівка, вул. Щорса, буд. б/н, який належить Іпотекодавецеві на праві власності.

Боргові зобов'язання ЗАТ "Колос України" перед ТОВ "Хліб Інвестбуд" виникли на підставі укладеного між ними Контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № МУ-0577 від 15 квітня 2011 року на суму 3 366 000,00 (три мільйони триста шістдесят шість тисяч грн., 00 коп.) з обумовленим в цьому Контракті строком виконання зобов'язання ЗАТ "Колос України" (Боржника) до 15 вересня 2011 року.

Таким чином, на підставі таких встановлених обставин справи, місцевий господарський суд вважав, що під час підписання Іпотечного договору позивач не міг не знати цих обставин та цілком усвідомлював свої дії, повністю розумів зміст та умови Договору. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що у тексті Іпотечного договору чітко визначено статус ТОВ "Петрівська кераміка" як майнового поручителя за зобов'язаннями ЗАТ "Агропромислова компанія "Колос України" за Контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю № МУ-0577 від 15.04.2011р.

Застосувавши до даних правовідносин положення ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку», суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору іпотеки від 18.04.2011 року недійсним.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками місцевого господарського суду в зазначеній частині оскільки, вирішуючи спір між сторонами по справі, господарський суд не з'ясував дійсні обставини справи в їх сукупності, не надав належної правової оцінки наявним у справі доказам, суті даного господарського спору, не вірно застосував норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 18 квітня 2011 р. між сторонам по справі був укладений іпотечний договір, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігірною Г.В., відповідно до умов якого позивачем було надано відповідачу в іпотеку комплекс (цегельний завод), розташований за адресою: Харківська обл., Красноградський район, с.Птщ Щорса, буд. б/н, який належить Іпотекодавецеві на праві власності.

Пунктом 1 Іпотечного договору передбачено, що цим договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло в Іпотекодавця на підставі Контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № 0577 від 15 квітня 2011р. (Основний договір), укладеного ним з Іпотекодержателем у простій письмовій формі на суму 3366000,00грн. з обумовленим в Основному договорі строком повернення боргу до 15 вересня 2011р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Як передбачено п.1 ст. 584 ЦК України, у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Згідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку», розмір вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання, якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі,

Таким чином, виходячи зі змісту п.1. Іпотечного договору, основним зобов'язанням в забезпечення якого укладений договір іпотеки, є грошове зобов'язання зі сплати або повернення іпотекодавцем іпотекодержателю грошових коштів в певній сумі.

Також, п.7 Іпотечного договору встановлено, що Іпотекодавець має право достроково виконати перед Іпотекодержателем боргові зобов'язання, що забезпечені цією іпотекою, а іпотекодержатель зобов'язаний прийняти виконані іпотекодавцем зобов'язання.

Згідно до п.12 Іпотечного договору, боржник гарантує, що майно, яке є предметом цього договору, на момент його укладання нікому іншому не продане, не подароване, не відчужене іншим способом.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Таким чином, виходячи з аналізу умов Іпотечного договору, іпотекодавець і є боржником за основним зобов'язанням, яке передбачає сплату та/або повернення іпотекодавцем іпотекодержателю грошових коштів в певній сумі.

Однак, матеріали справи не містять доказів існування будь-яких зобов'язань між сторонами, що в свою чергу не заперечується відповідачем.

Крім того, колегія суддів констатує, що номер контракту, наданого відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи, в забезпечення якого ніби - то між сторонами було укладено спірний Іпотечний договір, не відповідає а ні номеру контракту, зазначеному в преамбулі іпотечного договору, а ні номеру, зазначеному в п.1 іпотечного договору як основне зобов'язання. Наданий відповідачем контракт має № МУ-0577, а посилання в Іпотечному договорі містяться на контракт №0577. Також, найменування «боржника», зазначене в преамбулі іпотечного договору не відповідає найменуванню продавця, зазначеному в наданому відповідачем за первісним позовом контракті.

Аналізуючи умови Контракту, колегія суддів звертає увагу, що п.2.2. Контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № МУ-0577 від 15.04.2011р., на який посилається відповідач за первісним позовом по справі, як на основне зобов'язання, передбачено, що однією з істотних умов даного контракту є укладання сторонами договору застави майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у встановленому законом порядку.

Також, згідно п. 2.2 Контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № МУ-0577 від 15.04.2011р. сторони домовились, що однією з істотних умов даного контракту є укладання договору застави майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у встановленому законом порядку. Предметом договору застави буде нерухоме майно продавця, яке протягом двох місяців з моменту підписання цього Контракту буде змінено на майно визначене в п.1.1. цього контракту. Продавець усвідомлює та погоджується, що в разі невиконання ним свої зобов'язань перед Покупцем, які передбачені статтею 1 цього контракту та полягають в тому, що Продавець задовольнити свої вимоги у спосіб, який обере на власний розсуд та в повному обсязі, що визначатиметься на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, витрат пов'язаних із зверненням стягнення на Товар та його реалізацію (нотаріальні послуги, виконавчий збір тощо) в тому числі з урахуванням відповідної кореляції об'ємів та в порядку визначеному пунктом 4.7. цього контракту.

Таким чином, сторонами цього контракту було погоджено укладання між сторонами у будь-якому випадку договору застави майбутнього врожаю, як істотної умови контракту.

В свою чергу, надання будь - якого забезпечення третіми особами (майновими поручителями) умовами контракту взагалі не передбачено.

Згідно до ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, а також умови Іптечного договору та Контракту, колегія суддів звертає увагу, що п.2.2. Контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № МУ-0577 від 15.04.2011р., на якій посилається відповідач, колегія суддів встановила, що укладання Іпотечного договору між позивачем та відповідачем не було передбачено, ані законом, ані будь - яким договором.

Крім того, з наданих до матеріалів справи пояснень третьої особи - ЗАТ «Агропромислова компанія «Колос України» вбачається, що ані договір застави майбутнього врожаю, ані договір застави нерухомого майна між сторонами контракту не укладались, що свідчить про те, що контракт фактично не набув чинності.

Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно до статті 4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної "реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Однак, як вбачається з витягу з Державного реєстру іпотек від 20.11.2012р., реєстр іпотек не містить у собі будь - яких даних щодо застави (іпотеки) майна позивача за первісним позовом по справі, а саме: нерухомого майна, розташованого за адресою: Харківська область, Красноградськитй район, с. Петрівка, вул. Щорса, буд. № б/н.

Отже, спірний Іпотечний договір, не було зареєстровано у встановленому чинним законодавством України порядку.

Відповідно до п.6. Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 31.03.2004р. №410, внесення до Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду.

За таких обставин, не здійснення всупереч вимогам чинного законодавства України державного реєстрації спірного іпотечного договору, та, відповідно, не подання відповідачем за первісним позовом по справі, повідомлення реєстратору для здійснення державної реєстрації іпотечного договору та внесення відомостей про нього до реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою, є підтвердженням помилковості укладання Іпотечного договору поміж позивачем та відповідачем за первісним позовом по справі.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. З Закону України «Про іпотеку», іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Ст. 18 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу .постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. Уразі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Таким чином, зміст та розмір основного зобов'язання, а також його дійсність, є істотною умовою договору іпотеки та, відповідно, передумовою його дійсності, а відсутність в іпотечному договору однієї з істотних умов, відповідно є підставою визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В даному випадку позивачем доведено, а матеріалами справи підтверджено те, що спірний договір іпотеки укладено з порушенням приписів чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про іпотеку», Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст. 20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір може бути визнаний за наявності двох умов: перша це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність обох необхідних умов для визнання договору недійсним - порушення права, інтересу позивача та порушення норми закону, а отже і про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що іпотечний договір, укладений 18.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівська кераміка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд», посвідчений Приватним нотаріусом 'Київського міського нотаріального округу Чігріною Ганною Вячеславівною, має бути визнаний судом не дійсним.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2013 року в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог у справі № 922/244/13-г скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення первісних позовних вимог та покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді.

Що стосується зустрічних позовних вимог про внесення змін до іпотечного договору від 18.04.2012 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Згідно п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До загальних принципів господарювання відноситься свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст. 6 ГК України).

Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч.1 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Однак, позивачем за зустрічним позовом не наведено жодних законних підстав для зміни спірного договору.

Також, згідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом зазначений порядок внесення змін до договору не витриманий, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про необґрунтованість зустрічних позовних вимог.

Отже, рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2013 р. в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівська кераміка", с. Петрівка, задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2013 року по справі № 922/244/13-г в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки від 18 квітня 2011 року, укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівська кераміка", с. Петрівка, Красноградський район та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд», м. Київ, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; Код ЄДРПОУ 33307354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівська кераміка" (місцезнаходження: 63340, Харківська обл., Красноградський район, с. Петрівка; Код ЄДРПОУ 33010911) витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1147,00 грн. та витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 573,50 грн.

Повний текст постанови складено 29.04.2013 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

суддя Ільїн О.В.

суддя Россолов В.В.