Рішення № 31205096, 25.04.2013, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 1505/9620/2012

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

25 квітня 2013 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого одноособово судді Боярського О.О.,

при секретарі Рачицькій І.А.,

за участю прокурора Колесніченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ПАТ «Державний Ощадний банк України», його ТВБВ № 10015/0339 філії-Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора звернувся до суду в інтересах держави в особі ПАТ «Державний Ощадний банк України», його ТВБВ № 10015/0339 філії-Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, відповідно до якого просить суд:

- Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10015/0339 філії-Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заподіяну злочином матеріальну шкоду у сумі 85 401,40 грн., рах. № 36196900013391, код 09328601, МФО 328845.

- Стягнути з відповідача судові витрати.

Представник ПАТ «Державний Ощадний банк України» в судовому засіданні не зявилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася, в матеріалах справи є її заява, відповідно до якої просить справу розглядати у її відсутність, позов підтримує.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримує, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні з позовом не згоден, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не згоден, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 14 серпня 2001 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ЗАТ «Білгород-Дністровський м'ясокомбінат» було укладено договір кредитної лінії № 149, відповідно до якого ЗАТ «Білгород-Дністровський м'ясокомбінат» надано кредит у сумі 150 000 грн. строком на 10 місяців з 14.08.2001 року по 14.06.2002 року. Від імені Банку вказаний Договір підписав ОСОБА_1, який на той час був керуючим Білгород-Дністровського відділення № 6707 Ощадбанка. Також 15.08.2001 року було складено Додаткову угоду № 1 до договору кредитної лінії № 149 від 14.08.2001 року та встановлено графік погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором кредитної лінії № 149 від 14.08.2001 року позичальником було надано в заставу будівлі та споруди, що підтверджується нотаріально посвідченим Договором застави Серії АЕВ № 648073 від 14 серпня 2001 року.

ОСОБА_2 спільної оцінки майна, що передається в заставу за кредитним договором № 149 від 14 серпня 2001 року, сторони за взаємною згодою оцінили заставлене майно у 325 000 (триста двадцять пять тисяч) гривень.

Вищевказане заставлене майно було застраховано ЗАТ «Білгород-Дністровський м'ясокомбінат», що підтверджується Договором страхування майна, яке є предметом застави № 400481 від 14.08.2001 року.

У подальшому ЗАТ «Білгород-Дністровський м'ясокомбінат» став банкротом. У своїй позовній заяві прокурор вказує, що в результаті банкрутства ЗАТ «Білгород-Дністровський м'ясокомбінат» майно позичальника було реалізовано та частково погашено кредит, однак будь-яких доказів цих обставин ні прокурор ні представник Банку до суду не надали.

В подальшому Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою відносно керуючого Білгород-Дністровським відділенням №6707 Ощадбанка ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 364 КК України і його дії було кваліфіковано як зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді заподіяння шкоди Державному ощадному банку України в зв'язку з неповерненням кредиту та несплатою відсотків за користування ним.

Відповідач звинувачувався в тому, що працюючи на посаді керуючого Білгород-Дністровським відділенням № 6707 Ощадбанка, являючись посадовою особою, в порушення вимог Положення про кредитування юридичних осіб, затвердженого постановою правління ВАТ «Державний ощадний банк України» від 05.04.2000 року п.3.3.8; розпорядження начальник обласного управління Ощадбанка № 1932 від 16.07.2001 року про заборону кредитування юридичних та фізичних осіб Білгород-Дністровському відділенню № 6707 Ощадбанка; рішення кредитної комісії Одеського обласного управління Ощадбанка - протокол № 37 від 12.06.2001 року про заборону Білгород-Дністровському відділенню № 6707 Ощадбанка самостійного кредитування юридичних осіб; рішення кредитної комісії Одеського обласного управління Ощадбанка - протокол № 46 від 10.08.2001 року про відмову в кредитуванні ЗАТ «Білгород-Дністровський м'ясокомбінат» із-за ризику не повернення кредиту, навмисно, зловживаючи своїм службовим становищем і діючи всупереч інтересам служби, із користі, а також в інтересах третіх осіб - ЗАТ «Білгород-Дністровський м'ясокомбінат», 14.08.2001 року підписав договір кредитної лінії № 149 на видачу кредиту ЗАТ «Білгород-Дністровський м'ясокомбінат» у сумі 150 000 грн., чим спричинив тяжкі наслідки у вигляді заподіяння шкоди державним інтересам Державному ощадному банку України через неповернення кредиту та несплату відсотків за користування кредитом.

Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 26 листопада 2008 року ОСОБА_1 було виправдано у вичинені злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України.

Однак, як пояснили сторони у судовому засіданні, вищевказаний Вирок від 26 листопада 2008 року було скасовано.

У подальшому Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17 серпня 2011 року кримінальна справа у відношенні ОСОБА_1, обвинувачуваного у скоєнні злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України, була припинена згідно ст. 11-1 КПК України у звязку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

У своїй позовній заяві заступник прокурора стверджує, що дії відповідача призвели до незаконної видачі кредиту ЗАТ «Білгород-Дністровський м'ясокомбінат», неповернення кредиту та несплату відсотків чим заподіяно державним інтересам тяжких наслідків у сумі 85 401,40 грн.

Суд не може погодитись з доводами позивача з наступних підстав.

ОСОБА_2 ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Оскільки справа вже почалась розглядатись по суті, то в силу положень ст. 27 ЦПК України, сторони були зобовязані подати усі докази, які вважали необхідними.

За таких обставин, керуючись положеннями ст. 27 ЦПК України, суд розглядає справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Як на доказ своїх вимог прокурор посилається на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України, доведена Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17 серпня 2011 року, відповідно до якої справа була припинена у звязку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Однак, згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину … доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувального вироку суду про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст. 364 ч. 2 КК України не існує, оскільки справа була припинена у звязку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, згідно резолютивної частини вищевказаної Постанови від 17 серпня 2011 року, суд прийняв рішення лише щодо припинення кримінальної справи, однак, в резолютивній частині не зазначено, що суд визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину. За таких обставин питання про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину не вирішувалось судом при винесенні Постанови.

ОСОБА_2 ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, в силу положень ст. 62 Конституції України, ст. 59 ЦПК України, вина відповідача у вчиненні злочину не може бути підтверджена будь-якими іншими доказами, окрім обвинувального вироку суду, однак, як зазначено вище, такого обвинувального вироку не існує.

Таким чином, посилання прокурора на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України, доведена Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17 серпня 2011 року є незаконними і такими, що прямо протирічать положенням Конституції України, оскільки обвинувальний вирок суду і постанова про припинення кримінальної справи у звязку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є різними поняттями, а не тотожними.

Крім того, як на доказ своїх вимог прокурор у судовому засіданні посилається на те, що відповідач під час розгляду кримінальної справи начебто визнав свою вину, що на думку прокурора доводить, що ОСОБА_1 є винним у вчиненні злочину. Однак, суд не може погодитись з таким висновком прокурора, оскільки згідно норм як діючого так і колишнього КПК України, визнання обвинуваченим своєї вини не може бути єдиним достатнім доказом вини особи у вчиненні злочину, оскільки визнання своєї вини не позбавляє суд обовязку зясувати істину по справі та проаналізувавши всі зібрані докази у їх сукупності (а не лише одну заяву про визнання своєї вини) встановити чи є особа винною у вчиненні злочину чи ні.

Як на доказ своїх вимог прокурор посилається на те, що відповідачем було порушено п.3.3.8. вимог Положення про кредитування юридичних осіб, затвердженого постановою правління ВАТ «Державний ощадний банк України» від 05.04.2000 року, розпорядження начальника обласного управління Ощадбанка № 1932 від 16.07.2001 року про заборону кредитування юридичних та фізичних осіб Білгород-Дністровському відділенню № 6707 Ощадбанка; рішення кредитної комісії Одеського обласного управління Ощадбанка - протокол № 37 від 12.06.2001 року про заборону Білгород-Дністровському відділенню № 6707 Ощадбанка самостійного кредитування юридичних осіб; рішення кредитної комісії Одеського обласного управління Ощадбанка - протокол № 46 від 10.08.2001 року про відмову в кредитуванні ЗАТ «Білгород-Дністровський м'ясокомбінат» із-за ризику не повернення кредиту.

Доводи прокурора про обмеження у кредитуванні Білгород-Дністровському відділенню Ощадбанку, встановлені Одеським обласним управлінням Ощадбанку, суд не може прийняти до уваги як доказ винних дій ОСОБА_1, оскільки посилання на листи обласного управління, направлені електронною поштою, не обґрунтовані, так як зазначені листи не є нормативними документами, якими згідно законодавства у своїй діяльності повинні керуватися як відділення так і інші підрозділи банків, а можуть тільки носити рекомендаційний характер для відома та не є документами, які припиняють або скасовують дії Рішень кредитного комітету Ощадного Банку України.

З Витягу з протоколу засідання кредитного комітету Ощадного банку України від 12 липня 2001 року № 86 вбачається, що регіональні управління Ощадбанку мають право самостійно приймати рішення з питань кредитування юридичних осіб, граничний розмір сукупної заборгованості на одного кредитора для кредитного комітету відділення (В тому числі Білгород-Дністровського) Одеського управління становить 200 тис. гривень.

Таким чином, згідно вищевказаного рішення кредитного комітету Ощадного банку України від 12 липня 2001 року було встановлено, що Білгород-Дністровське відділення Ощадбанка, яке очолював відповідач, мало право самостійно приймати рішення з питань кредитування юридичних осіб на суму, що не перевищує 200 тис. гривень., тобто в даному випадку згода обласного управління була не потрібна, оскільки сума кредиту складала 150 тис. грн.

Крім того, необхідно звернути увагу, що кредитний комітет Ощадного банку України є вищестоящою установою відносно обласного управління банку. У обласного управління банку були відсутні повноваження щодо скасування рішень вищестоящої установи, обласне управління не мало право своїми рішеннями скасовувати рішення кредитного комітету Ощадного банку України та встановлювати інші умови отримання кредиту, ніж це було встановлено вищестоящою установою банку. За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 у разі розбіжностей в рішеннях кредитного комітету Ощадного банку та обласного управління мав керуватись рішеннями вищестоящої установи, що він і зробив.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в діях відповідача щодо видачі кредиту ЗАТ «Білгород-Дністровський м'ясокомбінат» у розмірі 150 000 грн. відсутня вина, оскільки він діяв в межах повноважень, наданих кредитним комітетом Ощадного банку України Протоколом № 86 від 12 липня 2001 року.

ОСОБА_2 положень ст. 1167 ЦК України вбачається, що майнова шкода підлягає відшкодуванню особою виключно у разі наявності в її діях вини. Отже, посилання позивача на ст. 1167 ЦК України є безпідставними, оскільки позивач не довів, що в діях ОСОБА_1 є вина.

Крім того, рішення про надання кредиту ЗАТ «Білгород-Дністровський м'ясокомбінат» приймалось ОСОБА_1 не одноособово, а на підставі Протоколу № 68 засідання кредитної комісії відділення Ощадного банку № 6707, до складу якої ОСОБА_1 не входив, а входили: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Вказаною комісією було перевірено фінансовий стан позичальника, значення показників ліквідності та прибутковості підприємства, техніко-економічний розрахунок використання і повернення кредиту та інші показники на підставі чого комісією було прийнято рішення про можливість надання підприємству кредиту. Таким чином, ОСОБА_1 прийняв рішення про можливість надання кредиту не самостійно, а на підставі позитивного висновку кредитної комісії. Однак, з незрозумілих суду причин позивач просить суд стягнути шкоду тільки з одного ОСОБА_1

Заступник прокурора у своїй позовній заяві вказує, що відповідач своїми діями щодо видачі вищевказаного кредиту завдав державним інтересам тяжких наслідків у сумі 85 401,40 грн.

ОСОБА_2 ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, в порушення ст. 60 ЦПК України, позивач жодним чином не обґрунтував чому він просить стягнути з відповідача суму завданої шкоди саме в розмірі 85 401,40 грн., а не в іншому розмірі. Розрахунок суми шкоди позивачем до суду не надано і він в матеріалах справи відсутній. Таким чином, суду є незрозумілим із чого виходив позивач, визначаючи суму шкоди.

Крім того, заступник прокурора у своїй позовній заяві вказує, що: «… в подальшому в результаті банкрутства ЗАТ «Білгород-Дністровський м'ясокомбінат» майно позичальника було реалізовано та частково погашено кредит». Однак, в порушення ст. 60 ЦПК України, позивач не надав до суду жодних доказів зазначених ним обставин. Докази того, що заставлене майно реалізовано в повному або в частковому обсязі позивачем до суду не надано і вони в матеріалах справи відсутні.

Крім того, згідно ОСОБА_2 спільної оцінки майна, сторони оцінили заставлене майно у 325 000 грн., що більш ніж в два рази перевищує суму самого кредиту (150 000 грн.). Враховуючи те, що позивач не надав до суду доказів того, що заставлене майно дійсно реалізовано, то позивач не довів суду, що можливість погашення кредиту шляхом звернення стягнення на заставлене майно (вартість якого більш ніж в два рази перевищує вартість самого кредиту) втрачена.

За таких обставин є незрозумілим, чому позивач ставить питання про стягнення вищевказаної заборгованості з відповідача, в діях якого відсутня вина щодо видачі кредиту ЗАТ «Білгород-Дністровський м'ясокомбінат», а не з позичальника за рахунок заставленого майна.

ОСОБА_2 ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Однак, в порушення ст. 132 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідача суму шкоди, що у багато разів перевищує суму його середнього місячного заробітку.

ОСОБА_2 п. 3 ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Однак, п. 3 ст. 134 КЗпП України у даному випадку не може бути застосовано до відповідача, оскільки, як зазначено вище, згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину … доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Однак, обвинувального вироку суду відносно ОСОБА_1 не існує, тому в силу вищевказаних положень Конституції не можна стверджувати, що в його діях є ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, як про це вказано у п. 3 ст. 134 КЗпП України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ПАТ «Державний Ощадний банк України», його ТВБВ № 10015/0339 філії-Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди є не обґрунтованим, не доведеним і задоволенню не підлягає.

Як вбачається з ст. 88 ЦПК України, судові витрати відшкодовуються відповідачем лише у разі повного або часткового задоволення позову. Можливість стягнення судових витрат з відповідача в разі відмови в задоволенні позову законодавством не передбачено. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача судових витрат задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 1, 16, 1167 ЦК України, ст. ст. 1, 10, 11, 15, 27, 59, 60, 61, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ПАТ «Державний Ощадний банк України», його ТВБВ № 10015/0339 філії-Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: