Ухвала суду № 31198023, 25.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 р.

Справа № 2а-3344/12/2170

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря – Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства «Жилсервіс» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Жилсервис» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року приватне підприємство «Жилсервис» (надалі – ПП «Жилсервис», позивач) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (надалі – ДПІ у м. Херсоні, відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року №0004422200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 47 766,17 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 47 765,17 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн.

В обґрунтування позивач зазначив, що у податкового органу відсутні підстави для зменшення показників податкового кредиту, задекларованих позивачем у деклараціях з ПДВ, та як наслідок збільшення зобов'язань за ПДВ, оскільки позивачем до перевірки надані в повному обсязі копії первинних документів, які підтверджують дотримання позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за рахунок отриманих від ПП «Фіто Сервіс Плюс» послуг.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року в задоволенні адміністративного позову – відмовлено.

Так, суд першої інстанції зазначив, що за результатами дослідження наданих позивачем первинних документів та в ході офіційного з’ясування обставин справи у судовому засіданні не встановлено реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Фіто Сервіс Плюс» щодо надання послуг позивачу, що є підставою для визнання відсутності прав у позивача для формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від ПП «Фіто Сервіс Плюс», оскільки первинні документи, які складені за наслідками такої господарської операції не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В апеляційній скарзі ПП «Жилсервис» ставиться питання про скасування судового рішення, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки всім доказам та не було здійснено всебічного, повного та об’єктивного розгляду обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору та порушення судом норм матеріального права.

Так, апелянт зазначив, що чинним законодавством не встановлено відповідальність покупця ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у відповідному реєстрі, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи – платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного податкового законодавства.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з’явився, про день, час та місце розгляду справи, сповіщений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що згідно довідки АА № 598439 з ЄДР, ПП «Жилсервис» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради 25 січня 2002 року.

Основними видами діяльності ПП «Жилсервис» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, збирання безпечних відходів, інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., комплексне обслуговування об'єктів, інші види діяльності з прибирання.

29 лютого 2012 року ДПІ у м. Херсоні було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Жилсервис» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Фіто Сервіс Плюс» та контрагентами-покупцями за лютий-квітень 2011 року, за результатами якої було складено акт від 29 лютого 2012 року №27/23-4/31848870.

Згідно висновків вказаного акту перевірки були встановлені наступні порушення:

- ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених постачальником ПП «Фіто Сервіс Плюс»;

- п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового кредиту за лютий-квітень 2011 року, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті в державний бюджет України за лютий-квітень 2011 року на загальну суму - 47 765,17 грн., у т.ч. за лютий 2011 року - 39 406,83 грн., за березень 2011 року - 6 333,34 грн., за квітень 2011 року - 2 025,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження було прийнято податкове повідомлення - рішення від 13 червня 2012 року №0004422200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 47 766,17 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 47 765,17 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач, як суб'єкт господарювання при здійсненні своєї підприємницької діяльності на свій ризик, повинен бути обізнаним з колом суб'єктів, які мають права та можливості щодо здійснення такого роду робіт та послуг на постійній основі та поважають ділову репутацію своїх контрагентів шляхом надання для підтвердження своєї добросовісної діяльності рішення судів щодо оскарження дій податкового органу або їх посадових осіб при встановлені неправдивої інформації стосовно їх фінансово-господарської діяльності.

Згідно зі вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України у зв’язку з наступним.

Так, з акту перевірки вбачається, що під час її проведення було використані декларації з ПДВ, акт від 12 січня 2012 року №13/15-2/36671297 про результати зустрічної звірки ПП «Фіто Сервіс Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку та програмні продукти податкового органу.

Таким чином, виявлені при проведені перевірки та зазначені у акті порушення позивачем норм Податкового кодексу України, податковий орган пов'язує з обставинами, встановленими в акті від 12 січня 2012 року №13/15-2/36671297 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фіто Сервіс Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, зокрема в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність руху активів у процесі господарських операцій та реальності змін майнового стану, не підтверджено жодним первинним документом здійснення господарської діяльності, не має відповідних умов для здійснення господарської діяльності, тобто відсутній факт здійснення господарських операцій за березень – травень 2011 року.

Відповідно до п.14.1.181. ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Так, в ході розгляду договірних та первинних документів щодо взаємовідносин ПП «Жилсервис» з ПП «Фіто Сервіс Плюс» протягом лютого-квітня 2011 року, судом першої інстанції було встановлено, що 07 лютого 2011 року між замовником - ПП «Жилсервис» та підрядником ПП «Фіто Сервіс Плюс» були укладені договори підряду за № 7,8, 9, 10, 11, 12, 14, 15, за умовами яких за дорученням замовника підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботу, а саме:

- утримання конструктивних елементів будинку - м'якої покрівлі на будинках житлового фонду, що обслуговує Замовник. Роботи виконуються із матеріалів Підрядника;

- обслуговування внутрішньобудинкових мереж опалення на будинках житлового фонду, що обслуговує Замовник. Роботи виконуються із матеріалів Замовника ( частково);

- обслуговування внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання та водовідведення на будинках житлового фонду, що обслуговує Замовник. Роботи виконуються із матеріалів Підрядника.

01 березня 2011 року між замовником - ПП «Жилсервис» та підрядником ПП «Фіто Сервіс Плюс» були укладений договір підряду за №01/03 за умовами якого за дорученням замовника підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботу, а саме обслуговування внутрішньобудинкових мереж опалення на будинках житлового фонду, що обслуговує Замовник. Роботи виконуються із матеріалів Замовника (частково).

01 квітня 2011 року між замовником - ПП «Жилсервис» та підрядником ПП «Фіто Сервіс Плюс» були укладений договір підряду за №11/03 за умовами якого за дорученням замовника підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботу, а саме обслуговування внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання та водовідведення на будинках житлового фонду, що обслуговує Замовник. Роботи виконуються із матеріалів Підрядника.

Так, з актів приймання виконаних будівельних робіт, які наявні в матеріалах справи (а.с. 52-79) вбачається, що при обслуговувані внутрішньобудинкових мереж опалення на будинках житлового фонду та обслуговуванні внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання та водовідведення на будинках житлового фонду ПП «Фіто Сервіс Плюс» виконувало в тому числі такі роботи, як прокладка трубопроводів опалення; заміна прокладок, клапанів вентилів центрального опалення; врізка в діючі внутрішні мережі трубопроводів водопостачання та опалення; ремонт водопроводу; демонтаж вентилів та ін.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, яка затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27 січня 2009 року № та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 року за № 226/16242 (надалі – Ліцензійні умови), ці Ліцензійні умови встановлюють організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні вимоги для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Так, ч.4 п.1.2. Ліцензійних умов визначено, що господарська діяльність у будівництві, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством, а саме будівельні та монтажні роботи.

Згідно з п.5.00.00 Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, який є додатком до Ліцензійних умов, такі роботи як монтаж водопроводу та каналізації, монтаж опалення, монтаж технологічних трубопроводів, монтаж водопостачання, монтаж каналізації та монтаж теплового та гарячого водопостачання є видами діяльності, які обов’язково підлягають ліцензуванню.

Так, пунктом 6. Ліцензійних умов, який регулює вимоги щодо проведення будівельних та монтажних робіт визначено, що суб'єкти господарської діяльності здійснюють будівельні та монтажні роботи згідно з вимогами ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва».

Підпункт 6.2. Ліцензійних умов передбачає, що суб'єкти господарської діяльності здійснюють будівельні та монтажні роботи за дотриманням умов, а саме при наявності адміністративних та виробничих приміщень, виробничої бази, наявності техніки, устаткування, обладнання, приладів та інструментів згідно з технологічними вимогами виконання заявлених у Переліку робіт.

До того ж, склад та кваліфікація робітників повинні відповідати вимогам Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 64), затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 жовтня 1999 року № 249 .

Зробивши аналіз наведених норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки у ПП «Фіто Сервіс Плюс» не було ліцензії на проведення будівельних та монтажних робіт, відтак, підприємство не мало права обслуговувати внутрішньобудинкові мережі опалення на будинках житлового фонду та обслуговувати внутрішньобудинкові мережі холодного водопостачання та водовідведення на будинках житлового фонду.

Так, апелянт у своїй скарзі зазначає, що доказом пов'язаності отримання переліку підрядних робіт від ПП «Фіто Сервіс Плюс» безпосередньо з господарською діяльністю ПП «Жилсервис» є наданий до матеріалів справи договір № 55 від 17 квітня 2008 року про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладений між ПП «Жилсервис» (виконавець) та Управлінням житлового господарства Херсонської міської ради (замовник).

Згідно умов вказаного договору, Замовник передає Виконавцю функції з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій, надання житлово - комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами і власниками житлових приміщень та передбачено право виконавця самостійно залучати субпідрядників для виконання покладених на нього зобов'язань.

До того ж, апелянт звертає увагу суду на те, що на обслуговуванні підприємства перебуває 52 багатоквартирних житлових будинки, виконати належне та своєчасне їх утримання власними силами ПП «Жилсервис» не в змозі, у зв'язку з чим виникла необхідність залучити до виконання вказаних робіт ПП «Фіто Сервіс Плюс».

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги вказані доводи апелянта, виходячи з наступного.

Апелянтом зазначено, що підставою для залучення ПП «Фіто Сервіс Плюс» до виконання вказаного переліку робіт є великий об'єкт роботи та неможливість виконувати роботи по обслуговуванню 52 багатоквартирних житлових будинків власними силами, що створило підстави для залучення інших виконавців.

Проте, позивачем не надано доказів щодо наявності у ПП «Жилсервис» виробничих та трудових ресурсів, недостатність яких спричинила підприємство до залучення ПП «Фіто Сервіс Плюс» до виконання послуг по обслуговуванню житлових будинків.

Так, на момент складання акту перевірки у підприємства згідно податкової звітності є основні фонди, балансова вартість яких станом на 31 березня 2011 року складає 266 285,00 грн., загальна кількість працюючих складає 74 особи, у т.ч. за штатом 41 особа, за цивільними договорами 33 особи, що на думку суду спростовує неможливість позивача власними силами виконати умови договору по обслуговуванню 52 багатоквартирних житлових будинків.

До того ж, суд апеляційної інстанції зауважує, що видами діяльності, які мало право здійснювати ПП «Фіто Сервіс Плюс» є оптова торгівля сільськогосподарською технікою, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань.

Між тим, декларація з податку на прибуток ПП «Фіто Сервіс Плюс» за 1 квартал 2011 року , яка надана до ДПІ у м. Херсоні з показниками, які свідчать про відсутність фінансово-господарської діяльності. Основні засоби – відсутні.

Також, відповідно до довідки по формі 1 ДФ, кількість працюючих на підприємстві складала 1 особу (директор підприємства), яка, враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів, фізично не могла його здійснювати.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень та квитанцій до прибуткового касового ордера на загальну суму 223 000,00 грн.

Проте, судом першої інстанції вірно встановлено, що вказані платіжні документи не містять в собі інформацію щодо посилання на документ, на підставі якого була здійсненна оплата вказаних сум, що унеможливлює прийняти вказані документи на підтвердження здійснення оплат за вищевказаними договорами підряду.

Так, пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі – Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 2 статті 3 Закону №996 зокрема, встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи матеріали податкової звітності ПП «Фіто Сервіс Плюс» колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та враховуючи характер та обсяги виконаних робіт.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Фіто Сервіс Плюс» щодо надання послуг позивачу, що є підставою для визнання відсутності прав у позивача для формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від ПП «Фіто Сервіс Плюс», оскільки первинні документи, які складені за наслідками такої господарської операції не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Жилсервис» – залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Жилсервис» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова