Рішення № 31187287, 22.04.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/28570/2012

Провадження №2/761/327/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Гайдук С.В.

при секретарі Назаренко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод), треті особи: Міністр аграрної політики та продовольства України Присяжнюк Микола Володимирович, Первинна профспілкова організація «УкрНДІспиртбіопрод» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2012 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.04.2012 року позивача на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України було прийнято на посаду виконуючого обов'язки директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод). Трудового контракту з ним не було укладено. 22.11.2012 року на загальних зборах трудового колективу він дізнався про існування наказу Мінагрополітики № 184-П від 01.10.2012 року «Про призначення ОСОБА_6». Даним наказом його було увільнено від виконання обов'язків директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод) та призначено директором ОСОБА_6 Зазначив, що Наказ № 184-П від 01.10.2012 року не містить правових підстав для його звільнення з роботи та виданий в період його перебування на лікарняному. Вважає, що даний наказ є незаконним, виданий з порушенням норм трудового законодавства і таким, що підлягає скасуванню. Просив суд поновити встановлений законом строк звернення до суду, визнати недійсним та скасувати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 184-П від 01.10.2012 року в частині увільнення позивача від роботи; поновити позивача на посаді директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод).

В процесі судового розгляду позивач декілька разів збільшував позовні вимоги та просив суд поновити встановлений законом строк звернення до суду, визнати недійсним та скасувати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 184-П від 01.10.2012 року в частині увільнення позивача від роботи; визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 6-п від 28.01.2013 року «Про внесення змін до наказу від 01.10.2012 № 184-п»; поновити його на посаді директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод); зобов'язати Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод) здійснити оплату за час вимушеного прогулу з 03.01.2013 року по день винесення рішення в сумі 18396,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 5418,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_7 позовні вимоги та заяву про збільшення позовних вимог підтримала в повному обсязі, з підстав, зазначених у них та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Міністерства аграрної політики та продовольства України проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с.80-81) в яких зазначив, що наказом міністерства від 27.04.2012 року позивач був призначений на посаду виконуючого обов'язки директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод). Позивач не призначався у встановленому порядку на посаду директора Інституту і ніколи не займав таку посаду. Контракт, згідно з вимогами Положення, з позивачем не укладався. На момент призначення позивача, і протягом всього часу його роботи, посада директора Інституту була вакантною. Також зазначив, що посада «виконуючого обов'язки директора інституту-зав. відділом біотехнології» на яку був призначений позивач передбачає виконання обов'язків завідуючого відділом біотехнології, а на час відсутності директора Інституту, обов'язків директора. В подальшому наказом Міністра аграрної політики та продовольства України від 01.10.2012 №184-п, позивача «увільнено» від виконання обов'язків директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнологій продовольчих продуктів та призначено на вакантну посаду директора Інституту ОСОБА_6 Трудовий договір з позивачем не розривався і позивач з займаної посади звільнений не був. Істотні умови праці позивача в розумінні ст. 32 КЗпП України не змінювались. Разом з тим, про тимчасову непрацездатність позивача та її термін міністерству стало відомо з позовної заяви, отриманої 14.12.2012 р.. в якій позивач стверджує, що був непрацездатним з 01.10.2012 р. по 12.11.2012 р., посилаючись на листки непрацездатності. Після з'ясування терміну тимчасової непрацездатності позивача наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28.02.2013 № 6-п до оскаржуваного наказу були внесені зміни, та увільнено позивача з 12.11.2012 після закінчення періоду його тимчасової непрацездатності. Позивач отримував заробітну плату, встановлену штатним розписом апарату управління наукового, проектно-конструкторського і науково-допоміжного персоналу УкрНДІспиртбіопрод, затвердженого наказом Інституту від 11.04.2012 № 79-к для посади «в.о. директора інституту - зав. відділом біотехнології». Вважають, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зокрема зазначив, що позивач з 10.05.2012 р. займає в Інституті посаду «в.о. директора інституту -зав. відділом біотехнології», яка передбачена штатним розписом апарату управління наукового, проектно-конструкторського і науково-допоміжного персоналу УкрНДІспиртбіопрод, затвердженого наказом Інституту від 11.04.2012 № 79-к. Ця посада передбачає виконання обов'язків завідуючого відділом біотехнології та, на час вакансії посади директора Інституту, обов'язків директора. Саме на цю посаду був призначений позивач наказом Міністерства від 27.04.2012 р. №88-П, що підтверджується нарахуванням йому заробітної плати за тарифом, передбаченим штатним розписом для посади «в.о. директора інституту -зав. відділом біотехнології». На момент призначення позивача на роботу посада директора Інституту була вакантною і позивач виконував обов'язки директора. Оскаржуваним наказом на вакантну посаду директора Інституту була призначена ОСОБА_6 Цим же наказом позивача увільнили від виконання обов'язків директора.

Трудовий договір з позивачем не розривався і з займаної посади він звільнений не був, трудову книжку не отримував. Починаючи з 03.01.2013 р. позивач перестав виходити на роботу без пояснення причин такого. В зв'язку з чим, наказом УкрНДІспиртбіопрод від 14.01.2013 р. № 2-к-Ю нарахування заробітної плати позивачу призупинено.

Зазначив, що положення ст. 40 КЗпП України про недопущення звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності не порушувалось, і підстав для визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу відсутні. Позивач не призначався у встановленому порядку на посаду директора Інституту і ніколи не займав таку посаду, отже його вимога про поновлення на посаді директора Інституту є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Третя особа Міністр аграрної політики та продовольства України Присяжнюк М.В. в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

До участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Первинну профспілкову організацію «УкрНДІспиртбіопрод».

Представник третьої особи Первинної профспілкової організації «УкрНДІспиртбіопрод» в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав та просив їх задовольнити, оскільки звільнення позивача відбулось з порушенням вимог трудового законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача Міністерства аграрної політики та продовольства України, представника відповідача Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод), представника третьої особи Первинної профспілкової організація «УкрНДІспиртбіопрод», дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.3, ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту порушених трудових прав працівника щодо незаконного звільнення врегульовано нормами КЗпП України.

Перевіряючи обставини у справі судом встановлено, що наказом № 88-п від 27.04.2012 року Міністерства аграрної політики та продовольства України позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду виконуючого обов'язки директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод) (а.с.5)

Як вбачається з запису в трудовій книжці (а.с.134-135) позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу № 108-к від 10.05.2012 року (а.с. 104) Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод) приступив до виконання виконуючого обов'язки директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод).

01.10.2012 року наказом № 184-п Міністерства аграрної політики та продовольства України, позивача увільнено від виконання обов'язків директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод) без зазначення підстав увільнення.

Разом з тим, як вбачається з наявних у матеріалах справи копій листків непрацездатності АВШ №329950, серії АВШ №329749 позивач з 01.10.2012 року був непрацездатним та перебував на лікарняному.

Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу в період його тимчасової непрацездатності.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28.01.2013 № 6-п до оскаржуваного наказу № 184-п від 01.10.2012 року були внесені зміни, та увільнено ОСОБА_1 від виконання обов'язків директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод) 12 листопада 2012 року без зазначення підстав звільнення. (а.с.66).

Разом з тим, норми КЗпП України визначають, що трудові відносини з працівником можуть бути розірвані з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав визначених положення ст.40 КЗпП України, який є вичерпним.

Як вбачається з тексту оспорюваного позивачем наказу, такий не містить підстав визначених ст. 40 КЗпП України, а підстава «увільнити» позивача від виконання трудових обов'язків не передбачена нормами КЗпП України.

Згідно ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно п.2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача вбачається, що запис про його увільнення від посади не внесений, з наказом № 184-п від 01.10.2012 року позивач під підпис ознайомлений не був. Після виходу з лікарняного, позивач продовжував з відповідачем трудові відносини, що підтверджується численними наказами виданими за його підписом, як виконуючий обов'язки директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод) (а.с. 68-73), а також табелями виходу на роботу за листопад -грудень 2012 року(а.с.139-140). На роботу позивач не був допущений лише з 3 січня 2013 року.

Відповідно до п.2.5. Інструкції з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Посилання представника відповідача Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод) на те, що позивач з 10.05.2012 р. займає в Інституті посаду «в.о. директора інституту -зав. відділом біотехнології», суд оцінює критично, оскільки з запису в трудовій книжці від10.05.2012 року та наказу №108-к від 10.05.2012 року вбачається, що позивач приступив до роботи як виконуючий обов'язки директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод), а не як «в.о. директора інституту -зав. відділом біотехнології».

Крім цього, посаду зав. відділом біотехнології в період з 11.05.2012 року по 23.07.2012 року займав згідно наказу про прийом на роботу ОСОБА_8 (а.с.107), що спростовує твердження відповідачів про те, що позивач одночасно виконував обов'язки «в.о. директора інституту -зав. відділом біотехнології».

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді відповідачем Українським науково-дослідним інститутом спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод) видано наказ № 65-к від 19.04.2013 року «Про внесення змін до наказу ДНУ «УкрНДІспиртбіопрод» від 10.05.2012 року № 109-к», яким ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод) на посаду «в.о.директора інституту-зав. відділом біотехнології з окладом згідно штатного розкладу з 11.05.2012 року», при тому, що 10.05.2012 року був виданий наказ № 108-к відповідно до якого ОСОБА_1 приступив до виконання виконуючого обов'язків директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод).

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем Міністерством аграрної політики та продовольства України було допущено порушення трудових права позивача, оскільки не був дотриманий порядок звільнення позивача з займаної ним посади, а тому вважає, що наказ № 184-п від 01.10.2012 року із внесеними до нього змінами від 28.01.2013 року про звільнення позивача слід визнати незаконним та скасувати.

Оскільки судом встановлено, що позивач був звільнений не з посади директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод), а з посади виконуючого обов'язки директора, а тому підлягає поновлення саме на цій посаді.

Стосовно питання виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд застосовує положення «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100, згідно якого середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передували звільненню позивача.

При визначенні розміру середнього заробітку суд приймає до уваги як належний доказ довідку про доходи позивача щодо розміру заробітної плати № 02-01/184 від 18.04.2013 року, оскільки така видана відповідно до вимог Постанови Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» .

Як вбачається з довідки, позивачу нарахована заробітна плата за листопада 2012 року - 3846,82 грн., а у грудні 2012 року - 5642,00 гривень, а всього 9488,82 гривень. За цей період часу позивач відпрацював 36 робочих днів.

Тобто середньоденна заробітна плата позивача складає 263,58 гривень.

Оскільки позивач не був допущений до роботи з 3 січня 2012 року, а тому вимушений прогул йому слід відраховувати саме з цієї дати.

Таким чином з 3 січня 2013 року по 22 квітня 2013 року вимушений прогул позивача складає 76 днів.

Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає сплаті позивачу, складає 263,00 х 76 = 19988,00 гривні.

Моральну шкоду суд стягує відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, розмір із врахуванням конкретних обставин справи суд визначає в 1000 грн.

За захистом порушених прав позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про поновлення на роботі 29.11.2012 року, тобто із пропуском строку на звернення до суду. Однак з врахуванням того, що в період з 01.10.2012 року по 11.11.2012 року позивач хворів і був непрацездатним, що підтверджується листками непрацездатності, тому суд вважає за можливе поновити йому строк для звернення з позовом до суду, як такий, що пропущений з поважних причин.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин суд, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з відповідача на користь держави підлягають судовий збір в сумі 229,40 грн.

Керуючись ст.ст. 40, 231, 235, 237-1 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод), треті особи: Міністр аграрної політики та продовольства України Присяжнюк Микола Володимирович, Первинна профспілкова організація «УкрНДІспиртбіопрод» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 184-п від 01.10.2012 року із змінами від 28.01.2013 року в частині увільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод).

Поновити ОСОБА_1 (і/н НОМЕР_1) на посаді виконуючого обов'язки директора Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод) (код ЄДРПОУ 00334793) з 12 листопада 2012 року.

Стягнути з Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод) (код ЄДРПОУ 00334793) на користь ОСОБА_1(і/н НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 19988,00 грн. моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн., а всього 20988 (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод) на користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн.40 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 5535 (п'ять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн.18 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: