Рішення № 31185710, 14.05.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 травня 2013 року Справа № 913/1044/13

Провадження № 30/913/1044/13

За позовом Державного підприємства "Одеська залізниця", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська», смт. Білоріченський Луганської області

про стягнення 21 825 грн. 00 коп.

Суддя Голенко І.П.

за участю представників сторін:

від позивача - Стрілець О.С., довіреність б/н від 02.01.2013,

від відповідача - Варака І.В., довіреність № 3 від 02.01.2013,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 21 825 грн. 00 коп. за невірно зазначену в залізничній накладній № 49209943 масу вантажу у вагоні № 66667981.

Позов мотивований фактом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 49209943 під час здійснення перевезення вантажу у вагоні № 66667981, відправником якого є відповідач у справі. За вказане порушення позивачем у справі заявлено до стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно з довідкою серії АА № 831773 від 06.02.2013 з ЄДРПОУ належним найменуванням відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська». Відповідно до п. п. 1.2 п. 1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» (а. с. 38, 57). Викладене судом приймається до розгляду.

Відповідач відзивом № 867 від 22.04.2013 заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що завантаження вугільної продукції на підприємстві відповідача здійснюється через ваги вагоні електронно-тензометричні типу 150ВВЕТ, які введено в експлуатацію 11.04.2012, про що в паспорті вагів зроблено відмітку. Станція відправлення Збірна Донецької залізниці прийняла до перевезення вантаж від відповідача без будь-яких зауважень. З наданих позивачем документів не вбачається, на яких вагах переважувався вантаж (механічних чи електронних). Представник вантажовідправника не викликався залізницею для участі у контрольному зважуванні та складання комерційного акту. Згідно акту звіряння по кількості та якості № 12 від 11.12.2012, складеного між постачальником вугільної продукції та вантажоодержувачем, надійшло вугілля у кількості 67350 кг, що не відповідає даним у комерційному акті.

У даному судовому засіданні відповідач надав суду клопотання про зменшення розміру штрафу № 380 від 07.05.2012, посилаючись на тяжке фінансово-економічне положення підприємства, що підтверджено балансом підприємства, звітом про фінансові результати за перший квартал 2013 року.

Представник позивача усно заперечив проти зменшення розміру штрафу.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

У листопаді 2012 року зі станції відправлення Збірна Донецької залізниці на станцію Черкаси Одеської залізниці за накладною № 49209943 Публічне акціонерне товариство Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» (далі за текстом - відповідач) відправило вантаж у вагонах №№ 63851877, 65302747, 64504707, 67912006, 66667981, 65726424, 66010752, одержувачем за накладною відповідачем був зазначений Черкаська ТЕС, вантаж маркований 3 продольними смугами.

При проходженні вказаних вагонів через станцію Знам'янка Одеської залізниці було проведено контрольне переваження вагону № 66667981 на 150-тонних вагонних вагах. За результатами такого переваження було встановлено, що у вагоні № 66667981 за накладною

№ 49209943 вказана маса вантажу 69000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 67200 кг, що на 1800 кг менше, ніж вказано у накладній.

По даному факту складено акти загальної форми № 35813 від 20.11.2012, № 35839 від 20.11.2012, комерційний акт серії АА № 023006/921/170 від 21.11.2012 (а. с. 10, 14).

Викладене також підтверджується випискою з Книги зважування вантажів на вагонних вагах на станції Знам'янка.

В комерційному акті містяться відомості про те, що навантаження навалом, вище бортів на 50 мм, захисне маркування продольними смугами, справне та непошкоджене, в вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті, втрати та крадіжки вантажу немає, вагон технічно справний.

Належність відповідачеві вантажу у спірному вагоні на момент відправлення вагону відповідачем не оспорюється.

Вищезазначена невідповідність маси вантажу також була підтверджена при повторному переваженні спірного вагону на станції призначення, що підтверджується відповідною відміткою у розділі «Є» комерційного акту (а. с. 14).

На станції відправлення переваження вагону № 66667981 здійснювалось вантажовідправником без участі залізниці (телеграма від 26.11.2012, а. с. 13).

За невірно зазначену в накладній масу вантажу позивач на підставі ст. ст. 118, 112 Статуту залізниць України нарахував штраф на суму 21825,00 грн., який просить стягнути з відповідача на свою користь.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі за текстом - Правила № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами № 765/19503 може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно п. 2.1 та п. 2.2 Правил 765/19503 відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі за текстом - Правила № 861/5082), визначається відправником.

У накладній № 49209943 (вагон № 66667981) вантажовідправником вказана маса вантажу нетто 69 000 кг, спосіб визначення маси - на електронних вагах; у графі «Відправник» вказано найменування відправника - ПАТ ГЗФ Білоріченська, тобто відповідача у справі; вантаж маркований 3 продольними смугами.

Згідно п. 24 вказаної накладної та телеграми станції відправлення Збірна Донецької залізниці від 26.11.2012 маса вантажу визначалась вантажовідправником (відповідачем у справі) без участі залізниці. Отже доводи відповідача в цій частині судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Представник відправника своїм підписом підтвердив правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п 2.3 Правил № 765/19503.

Згідно п. 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення. У зв'язку з чим, доводи відповідача в цій частині судом відхиляються.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Як свідчать матеріали справи, контрольне переваження маси вантажу проводилось на 150-тонних вагонних вагах (державна повірка яких проведена 09.11.2012 згідно технічного паспорту ваг, де зазначено про їх придатність до переваження), тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

У зв'язку з викладеним доводи відповідача про те, що з наданих позивачем документів не вбачається, на яких вагах переважувався вантаж (механічних чи електронних), судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Згідно ст. 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 129 Статуту передбачено, що акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено невідповідність маси вантажу у вагоні № 66667981, що була зазначена відповідачем у перевізних документах -

69000 кг, фактичній масі вантажу - 67200 кг.

Факт неправильного зазначення відправником вищевказаних відомостей засвідчено актами загальної форми № 35813 від 20.11.2012, № 35839 від 20.11.2012 та комерційним актом серії АА № 023006/921/170 від 21.11.2012, які складені з дотриманням вимог чинного законодавства та підписані уповноваженими на це посадовими особами.

Викладене також підтверджується випискою з Книги зважування вантажів на вагонних вагах на станції Знам'янка.

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту (п. 5.5 розділу 5 Правил № 765/19503).

У п. 3.15 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) зазначено, що при застосуванні статті 118 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно ст. ст. 118, 122 Статуту за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Провізна плата згідно залізничної накладної № 49209943 за вагон № 66667981 становить 4365 грн. 00 коп. З її розміру позивачем у справі визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, що складає 21825 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.

Доводи відповідача про те, що представник вантажовідправника не викликався залізницею для участі у контрольному зважуванні та складання комерційного акту судом відхиляються, оскільки чинним законодавством України, зокрема Статутом залізниць України, Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 тощо, не передбачено обов'язок залізниці повідомляти вантажовідправника про складання комерційного акту та про виклик останнього для участі у контрольному переваженні.

Твердження відповідача про те, що згідно акту звіряння по кількості та якості № 12 від 11.12.2012, складеного між постачальником вугільної продукції та вантажоодержувачем, надійшло вугілля у кількості 67350 кг, що не відповідає даним у комерційному акті, спростовуються відомостями, зазначеними у розділі «Є» комерційного акту (Відмітка станції призначення про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції), а саме: «при зважуванні вагона різниці проти комерційного акту на станції призначення Черкаси Одеської залізниці не виявлено».

Відповідач надав суду клопотання про зменшення розміру штрафу № 380 від 07.05.2013, посилаючись на тяжке фінансово-економічне положення підприємства, що підтверджено балансом підприємства, звітом про фінансові результати за перший квартал 2013 року.

Клопотання відповідача про зменшення суми належного до стягнення штрафу судом задовольняється з огляду на наступне.

Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосування положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Судом приймається до уваги те, що встановлений факт недовантаження не завдало загрози залізничному руху, а також важке фінансове становище відповідача у справі, яке документально підтверджено, у зв'язку з зазначеним суд вважає за можливе застосувати до правовідносин сторін п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, господарський суд визнає позов обґрунтованим повністю, але вважає за можливе зменшити розмір штрафу, у зв'язку з чим позов слід задовольнити частково у розмірі 8730 грн. 00 коп., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір у розмірі 1720,50 грн. покладається на відповідача у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з обґрунтованістю вимоги позивача про стягнення суми штрафу.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська», смт. Білоріченський Луганської області, вул. Шкільна, буд. 168, код 00178502, на користь Державного підприємства «Одеська залізниця», 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315, штраф у розмірі 8730 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 1720 грн. 50 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 15.05.2013

Суддя І.П. Голенко