Ухвала суду № 31182337, 23.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-602/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Ліщина» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Ліщина» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання нечинними податкових вимог, податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року позивач - Фермерське господарство «Ліщина» (далі - ФГ «Ліщина») звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі - ДПІ у Вишгородському районі Київської області), в якому, з урахуванням поданих ним уточнень, просив зобов'язати відповідача продовжити граничні строки подання податкової звітності за звітний податковий період 2009 року, визнати нечинними податкові вимоги від 04.11.2010 року № 1/834 та від 31.12.2010 року № 2/1014, а також визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.10.2010 року № 0004301501/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 серпня 2010 року ФГ «Ліщина» на адресу податкового органу було направлено заяву про продовження граничних строків подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2009 року, 9 місяців 2009 року, 2009 рік та 1 квартал 2010 року, 1 півріччя 2010 року у зв'язку з перебуванням керівника ФГ «Ліщина» ОСОБА_2 за межами території України в період з 18.04.2009 р. по 12.08.2010 р.

Листом ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 30.08.2010 №4797/10/15-119/818 позивачу було запропоновано подати нову заяву, оформлену відповідно до вимог пункту 2.3.1 наказу Державної податкової адміністрації України від 19.03.2011 № 113.

04 жовтня 2010 року позивачем були подані декларації з податку на прибуток за І півріччя 2009 року, 9 місяців 2009 року, 2009 рік, І квартал 2010 року та І півріччя 2010 року.

У відповідності до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (із змінами та доповненнями) відповідачем 06 жовтня 2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку з питання несвоєчасного подання ФГ «Ліщина» декларацій з податку на прибуток.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 06.10.2010 № 2070/15-116/207/32201245, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпунктів 4.1.4 та 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акту перевірки, ДПІ у Вишгородському районі Київської області було прийнято рішення від 07.10.2010 року № 0004301501/0 про застосування ФГ «Ліщина» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 850 грн. 00 коп.

Акт перевірки від 06.10.2010 № 2070/15-116/207/32201245 та податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 № 0004301501/0 були направлені податковим органом на адресу позивача, однак повернулися з відміткою поштового зв'язку «за зазначеною адресою не проживає», про що складено відповідний акт від 22.10.2010 № 636/15-1 про розміщення податкового повідомлення-рішення від 07.10.2010 № 0004301501/0 на дошці податкових оголошень.

На виконання вимог пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на адресу позивача були направлені перша та друга податкові вимоги про стягнення суми штрафних (фінансових) санкцій.

Перша податкова вимога від 04.11.2010 № 1/834 на суму 829 грн. 43 коп. була повернута засобами поштового зв'язку з відміткою «за зазначеною адресою не проживає», у зв'язку з чим відповідачем було складено акт від 01.12.2010 № 184 про неможливість вручення та розміщено дану вимогу на дошці податкових оголошень.

Друга податкова вимога від 31.12.2010 № 2/1014 на суму 844 грн. 43 коп. була отримана позивачем 24.01.2011, що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері

зовнішньоекономічної діяльності, а також процедура оскарження дій органів стягнення, визначаються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, який згідно з преамбулою є спеціальним законом з питань оподаткування (Закон втратив чинність з 1 січня 2011 року (згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI).

Під поняттям «податкової декларації, розрахунку» в контексті пункту 1.11 ст. 1 вказаного Закону слід розуміти документ, який подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (п. «ї» пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Відповідно до п.п.4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Положенням підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що форми обов'язкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки) визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

У відповідності до абз. 2 пп. 4.1.5. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), граничні строки подання податкової звітності можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені пунктом 15.4 статті 15 цього Закону.

Відповідно до підпункту 15.4.1 пункту 15.4 статті 15 Закону № 2181-ІІІ, граничні строки для подання податкової декларації, визначені пунктом 4.1 статті 4, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, визначені пунктом 5.2 статті 5, заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів), визначені пунктом 15.3 цієї статті, підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків: перебував за межами України; перебував у плаванні на морських судах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден; перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду; мав обмежену свободу пересування у звязку з увязненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально; був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, даною правовою нормою встановлено виключний перелік підстав продовження граничних строків подання податкової декларації.

Особливості продовження строку подання податкової декларації визначено Порядком застосування норм пункту 15.4 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 113 від 19 березня 2001 року (далі - Порядок).

Розділом ІІ вказаного Порядку встановлено порядок продовження граничних строків подання податкових декларацій.

Так, відповідно до пункту 2.1. Розділу ІІ Порядку, продовження граничних строків для юридичної особи здійснюється, якщо ніхто із посадових осіб такої юридичної особи не мав можливості у визначені Законом строки виконати податкові обов'язки та/або скористатися податковими правами платника податків, а власник такої юридичної особи був позбавлений можливості призначити інших посадових осіб.

Згідно підпунтів 2.2-2.3 Розділу ІІ Порядку, продовження граничних строків для фізичної особи здійснюється, якщо такий платник податків був позбавлений можливості у визначений Законом строк виконати податкові обов'язки та/або скористатися податковими правами.

Відсутність можливостей в особи виконати податкові обов'язки та/або скористатися податковими правами може бути пов'язана з:

2.3.1) перебуванням за межами України протягом періоду, визначеного Законом для декларування та сплати податків (зборів, обов'язкових платежів). У цьому разі документальним підтвердженням є:

закордонний паспорт особи з візами та відповідними відмітками органів охорони державного кордону;

письмова відповідь Державного комітету у справах охорони державного кордону України на запит податкового органу;

письмова відповідь Консульського управління Міністерства закордонних справ України на запит податкового органу;

2.3.2) перебуванням у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден протягом періоду, визначеного Законом для декларування та сплати податків (зборів, обов'язкових платежів). У цьому разі документальним підтвердженням є копія трудового договору (контракту) і виписка з судового журналу;

2.3.3) перебуванням у місцях позбавлення волі за вироком суду. У цьому разі документальним підтвердженням є:

довідка Головного інформаційного бюро Міністерства внутрішніх справ України;

довідка з установ Державного департаменту України з питань виконання покарань або письмова відповідь таких установ на запит податкового органу;

2.3.4) обмеженою свободою пересування особи у зв'язку з її ув'язненням чи полоном на території інших держав. У цьому разі документальним підтвердженням є:

письмова відповідь консульських установ України на запит податкового органу;

письмова відповідь Міністерства оборони України на запит податкового органу;

2.3.5) визнанням за рішенням суду безвісно відсутнім. У цьому разі документальним підтвердженням є відповідне рішення суду;

2.3.6) перебуванням особи в розшуку відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України. У цьому разі документальним підтвердженням є дані Головного інформаційного бюро Міністерства внутрішніх справ України або письмова відповідь органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, інших правоохоронних органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, на запит податкового органу;

2.3.7) іншими обставинами непереборної сили (форс-мажор). Така непереборна сила може підтверджуватися:

Торгово-промисловою палатою України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

довідкою Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи або їх територіальних підрозділів;

документами уповноважених органів іншої держави, легалізованими консульськими установами України, у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха;

висновками, повідомленнями інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору.

Відповідно до п. 2.6 Розділу ІІ Порядку, за наявності обставин, наведених у пунктах 2.1, 2.3, 2.4 цього Порядку щодо посадових осіб юридичної особи та у пунктах 2.2, 2.3 цього Порядку щодо фізичної особи, платник податків може звернутися до податкового органу з письмовою заявою про продовження граничних строків.

Згідно підпункту 2.6.1. пункту 2.6 Порядку, заява подається платником податків протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин, указаних у пункті 2.3 цього Порядку, у довільній формі із стислим та чітким поясненням підстав та їх обґрунтуванням для продовження граничних строків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів. У заяві дається вичерпний перелік додатків із зазначенням кількості сторінок кожного документа, їх повної назви та реквізитів (дата, номер, назва організації, що видала документ). Заява подається платником податків тільки разом із документальним підтвердженням.

У разі невиконання податкових обов'язків платником податків у заяві вказується вид платежу, податковий період та суми податкового зобов'язання.

Якщо платник податків не скористався податковими правами, то в заяві вказуються напрями зарахування коштів - на погашення податкового боргу за іншими податками, зборами (обов'язковими платежами) або для зарахування на рахунок платника податків. При оскарженні рішення податкового органу вказуються реквізити (дата, номер) такого рішення та назва податкового органу, рішення якого оскаржується.

За відсутності документального підтвердження, а також у разі, якщо заява не відповідає вимогам цього підпункту, така заява не розглядається, про що податковий орган повідомляє платника податків не пізніше п'яти робочих днів від моменту отримання заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2010 року позивачем було подано заяву про продовження граничних строків подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2009 року, 9 місяців 2009 року, 2009 рік, а також 1 квартал 2010 року та 1 півріччя 2010 року. Причиною цьому стало те, що в період з 18.04.2009 р. по 12.08.2010 р. керівник ФГ «Ліщина» ОСОБА_2 перебував за межами території України, що підтверджується довідкою ЖБК «Згода» від 12.08.2010 року № 109.

Так зі змісту вказаної довідки вбачається, що в період з 18.04.2009 р. по 12.08.2010 р. керівник ФГ «Ліщина» ОСОБА_2 тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно довідки ФГ «Ліщина» за № 3 від 17.03.2011 року єдиною посадовою особою та засновником даного підприємства є ОСОБА_2, який обіймає дану посаду з 08 листопада 2002 року (а.с. 51).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII, громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну. На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.

Частиною 1 статті 2 вказаного Закону передбачено, що документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, зокрема, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон і проїзний документ дитини.

Статтею 7 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що Правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 № 231 затверджено Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення.

Згідно п. 1, 2 зазначених Правил - паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт) і проїзний документ дитини (далі - проїзний документ) є документами, що посвідчують особу і підтверджують громадянство України особи, на яку вони оформлені, і дають право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Відповідно до статті 1 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16 січня 1997 р., громадяни України можуть в'їжджати, виїжджати та пересуватися територією Росії без віз із дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють у Росії, за документами, що посвідчують особу і підтверджують громадянство (перелік цих документів міститься у Додатках 1 та 2 до цієї Угоди).

Згідно частини 3 статті 30 Федерального Закону Російської Федерації "Про правове положення іноземних громадян в Російській Федерації" від 21 червня 2002 року (схвалений Радою Федерації 10 липня 2002 року), при в'їзді на територію Російської Федерації іноземний громадянин повинен заповнити міграційну карту, яка разом із документом, що посвідчує особу, пред'являється посадовій особі органу прикордонного контролю в пункті пропуску.

В українському законодавстві існує поняття «імміграційна картка», визначення якого міститься в пункті 4 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI.

Так, у відповідності до пункту 4 статті 1 вказаного Закону, імміграційна картка - документ, що містить інформацію про іноземця або особу без громадянства, які в'їжджають в Україну чи виїжджають за її межі, та заповнюється у випадках і порядку, що визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

Згідно п. 2.1. Положення про імміграційну карту, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15.12.2011 N 987 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 січня 2012 р. за N 3/20316, імміграційна картка за формою, наведеною у додатку до цього Положення, заповнюється іноземцями або особами без громадянства у випадках:

якщо під час здійснення прикордонного контролю вони надають для перевірки паспортний документ, у якому не передбачено сторінок для відміток про перетинання державного кордону;

на прохання іноземця або особи без громадянства про непроставлення у паспортному документі відмітки про перетинання державного кордону;

перетинання державного кордону особами, які регулярно, але не рідше одного разу на тиждень, перетинають державний кордон, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

Аналізуючи норми діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що наявна в справі довідка ЖБК «Згода» від 12.08.2010 року № 109 (а.с. 49) не може слугувати належним доказом для прийняття заяви позивача про продовження граничних строків подання ним податкової звітності за звітний податковий період, оскільки єдиним підтверджуючим документом перебування керівника ФГ «Ліщина» ОСОБА_2 на території Російської Федерації в період з 18.04.2009 р. по 12.08.2010 р. може бути лише належним чином оформлена імміграційна карта.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Ліщина» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Повний текст ухвали виготовлено - 29.04.13 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.