Ухвала суду № 31181313, 12.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 квітня 2013 року Справа № 5023/277/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Заріцької А.О., суддів:Бакуліної С.В., Козир Т.П., Малетича М.М., Панової І.Ю.розглянувши заявуОСОБА_6про перегляд Верховним Судом Українипостанови у справі за заявою до про Вищого господарського суду України від 12.12.2012 №5023/277/11 Фізичних осіб - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Кредитної спілки "Слобода-Кредит" банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2012 задоволено заяву ліквідатора Кредитної спілки "Слобода- Кредит" арбітражного керуючого Максічко Д.О. про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги №11/11, №12/11, №15/11, №21/11, №23/11, №25/11 від 25.03.2012 року, укладених Кредитною спілкою "Слобода- Кредит" та ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19; визнано недійсними договори про відступлення права вимоги №11/11, №12/11, №15/11, №21/11, №23/11, №25/11 від 25.03.2012, укладені Кредитною спілкою "Слобода- Кредит" та ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19; зобов'язано сторони договорів - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 повернути Кредитній спілці "Слобода- Кредит" все одержане за договорами №11/11, №12/11, №15/11, №21/11, №23/11, №25/11 від 25.03.2011, зокрема оригінали документів, які передбачені п.2.1.1 договорів (договори кредиту №18-05/07-Б5 від 18 травня 2008 року, №06-06/07-Б2 від 06 червня 2007 року, №12-02/08-П3 від 12 лютого 2008 року, №08-11/06-Б1 від 08 листопада 2006 року, №24-05/06-П4 від 24 березня 2006 року, 321-03/07-П2 від 21 березня 2007 року, №12-02/08-Б6 від 12 лютого 2008 року, договором кредиту №17-03/08-51 від 17 березня 2008 року та оригінали видаткових касових ордерів); відмовлено ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 в задоволенні заяви від 10.07.2012 (вх. №9296) про припинення провадження у справі щодо заяви ліквідатора Кредитної спілки "Слобода- Кредит" арбітражного керуючого Максічко Д.О. про відступлення права вимоги за договорами №11/11, №12/11, №15/11, №21/11, №23/11, №25/11 від 25.03.2012 року, укладеними Кредитною спілкою "Слобода- Кредит" та ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 ухвалу господарського суду Харківської області від 19.07.2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2012 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 та ухвалу господарського суду Харківської області від 19.07.2012 залишено без змін.

ОСОБА_6 звернувся до Вищого господарського суду України з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2012 у справі №5023/277/11, у якій просить скасувати дану постанову та рішення судів попередніх інстанцій, припинити провадження у справі. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі №15/112пн, від 03.03.2011 у справі №9/53/10, від 29.05.2012 у справі №04-05/5/28-9б, від 10.02.2011 у справі №18/1061, від 10.12.2008 у справі №10-14-08/2835, від 05.02.2008 у справі №5/320/06 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові Вищого господарського суду України від 12.12.2012 у справі №5023/277/11, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, оскільки вони укладені боржником та заінтересованими особами щодо нього та в результаті укладення цих договорів кредиторам завдані збитки, що відповідно до приписів частини одинадцятої статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2008 у справі №10-14-08/2835, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції та припинив провадження у справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості. Такого правового висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на те, що спірний договір укладено головою правління боржника з порушенням вимог статей 13, 29, 30 Закону про банкрутство за відсутності відповідної оцінки майна боржника та згоди розпорядника майна кредиторів, зазначивши при цьому, що визнання угод недійсними на підставах, які не передбачені як частиною десятою, так і частиною одинадцятою статті 17 Закону про банкрутство, відбувається в порядку позовного провадження.

Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 10.02.2011 у справі №18/1061, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та прийняв нове рішення щодо відмови в задоволенні заяви арбітражного керуючого про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені пунктом 10, 11 статті 17 Закону про банкрутство, для визнання оспорюваних правочинів недійсними в межах провадження у справі про банкрутство, а отже, вимога про визнання їх недійсними може бути заявлена в порядку позовного провадження.

Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі №15/112пн, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки позивачем у справі було невірно визначено відповідача-2 як суб'єкта підприємницької діяльності у спірних правовідносинах, враховуючи, що він втратив статус підприємця і не може бути стороною у справі в господарському суді.

У постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2012 у справі

№04-05/5/28-9б, на яку посилається заявник, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що провадження у справі про банкрутство боржника порушено після укладення оспорюваних договорів, які повністю виконані, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини десятої статті 17 Закону про банкрутство.

У постанові від 03.03.2011 у справі №9/53/10, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, а саме: спірна земельна ділянка була передана від продавця покупцеві, тобто відбувся перехід права власності; покупцем сплачено кошти за спірну земельну ділянку; позивачем та відповідачем-1 здійснено дії, спрямовані на виконання своїх зобов'язань за оспорюваним договором; позивачем не доведено фіктивності укладення правочину.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Верховного Суду України від 13.05.2008 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 05.02.2008 у справі №5/320/06, а постанову суду апеляційної інстанції залишено в силі.

З огляду на нечинність постанови Вищого господарського суду України від 05.02.2008 у справі №5/320/06, на яку посилається заявник, вона не може розглядатись як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, посилаючись на постанови Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі №15/112пн, від 03.03.2011 у справі №9/53/10, від 29.05.2012 у справі №04-05/5/28-9б, від 10.02.2011 у справі №18/1061, від 10.12.2008 у справі №10-14-08/2835, від 05.02.2008 у справі №5/320/06, заявник стверджує про те, що заява ліквідатора про визнання договору недійсними має розглядатися в порядку позовного провадження, а не в межах провадження у справі про банкрутство. Тобто, у даному випадку, заявник фактично не погоджується із обраною формою судового процесу, яка передбачена нормою процесуального права, а саме статтею 41 ГПК України, що також виключає можливість посилання на зазначені постанови на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

Відтак, відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_6 у допуску справи №5023/277/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА. Заріцька СуддіС.Бакуліна Т. Козир М. Малетич І. Панова