Постанова № 311765, 11.09.2006, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції

справа № АС-13/183-06 Водолажська Н.С.

Доповідач по 2-й інстанції

Істоміна О.А.

"07" вересня 2006 року

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Істоміної О.А., суддів Твердохліба А.Ф., Шутенко І.А.

при секретарі Крупа О.В.

за участю представників сторін:

позивача – Літвінцевої О.О. –представник, дов. від 01.04.2006 року (у справі)

відповідача –Шалигіна А.Г. –представник, дов. № 2460/9/10-008 від 31.08.2006 року (копія у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в місті Харкові апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (вх. № 2722Х/2-5)

на постанову господарського суду Харківської області від 20 червня 2006 року по адміністративній справі № АС-13/183-06

за позовом Приватної фірми "Кібела", м. Харків

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання недійсними актів ненормативного характеру

встановила:

У квітні 2006 року Приватна фірма "Кібела" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, і після уточнення позовних вимог просила визнати недійсними податкові повідомлення-рішення інспекції від 30 листопада 2005 року № 0002292310/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 222525 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 222525 грн., № 0002312310/0 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2004 року в сумі 178011 грн. та рішення б/н і дати про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн.; податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2006 року № 0002292310/2 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 222525 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 222525 грн., №0002312310/2 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2004 року в сумі 178011 грн. та № 0002322310/2 про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн. як неправомірні, прийняті з порушенням норм матеріального права, посилаючись на положення законів України „Про оподаткування прибутку підприємств", „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", „Про податок на додану вартість" та інші законодавчі акти.

Постановою господарського суду Харківської області від 20 червня 2006 року позов було задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 30 листопада 2005 року № 0002292310/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 222525 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 222525 грн., № 0002312310/0 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2004 року в сумі 178011 грн. та рішення б/н і дати про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн.; податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2006 року № 0002292310/2 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 222525 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 222525 грн., № 0002312310/2 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2004 року в сумі 178011 грн. та № 0002322310/2 про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн. З державного бюджету на користь позивача стягнуто 3,40 грн. витрат по сплаті державного мита. Постанова суду мотивована недоведеністю відповідачем наявності порушення позивачем встановленого порядку оподаткування.

Харківська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області з постановою суду не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування постанови суду першої інстанції, посилаючись на її необгрунтованість та невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Приватна фірма "Кібела" у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення від 30 листопада 2005 року були прийняті на підставі акту № 835/23-30035446 від 21 листопада 2005 року про результати планової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2004 року по 01 липня 2005 року. В результаті перевірки податківцями було встановлено порушення позивачем п. 5.1 статті 5, п. 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1 п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 9 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб –платників податків і інших обов'язкових платежів".

Податкові повідомлення–рішення № 0002292310/2, № 0002312310/2, та № 0002322310/2 були прийняті в процедурі адміністративного оскарження первинних податкових повідомлень-рішень (з позначкою „/0" ), дублюють їх і лише переузгоджують граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Стосовно нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток (податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2005 року № 0002292310/0) –перевіряючи, посилаючись на пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначають завищення валових витрат на 890100 грн., у зв'язку з реалізацією товарів за ціною нижче ціни придбання, тобто на суму збитку, по товарах, не використаних у господарській діяльності підприємства. Зазначена сума завищення визначена на основі даних ряду прибуткових і відповідних видаткових накладних за період 27-30 квітня 2004 року.

Слід зазначити, що відповідно до зазначених документів, оприбутковані товари (продукти харчування, чай, кава), отримані від комітента - приватної фірми "Тагget" в рамках договору комісії на продаж № 707 від 15 січня 2001року, та реалізовані приватною фірмою «Пап-сервіс»за договором постачання від імені Приватної фірми «Кібела», але за рахунок комітента.

В матеріалах справи є вищевказаний договір, з якого вбачається, що позивач (комісіонер) зобов'язувався за дорученням комітента (Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Таrget") за винагороду укласти одну або декілька угод від свого імені та за рахунок комітента з метою реалізації товару останнього. Оскільки за договором комісії (глава 68 Цивільного кодексу України) комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим. Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Крім того матеріали справи свідчать про те, що рух переданого на комісію товару не відображався в податковій декларації по податку на прибуток і валові доходи формувалися виключно на суму комісійної винагороди.

Дані твердження позивача відповідачем в судовому засіданні не спростовані, а як встановив суд першої інстанції в судовому засіданні, при перевірці перевіряючими не досліджувався договір комісії і документи, які складалися сторонами при його виконанні.

Згідно пп.7.9.2 п.7.9 статті 7 Закону України «Про прибуток», вартість таких товарів не відноситься до складу валових витрат комісіонера при оприбуткуванні.

Зважаючи на те, що висновки акту перевірки в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності і без врахування фактично проведених операцій, такі висновки є неправомірними, а прийняте на підставі неправомірних висновків податкове повідомлення-рішення є незаконними.

Стосовно нарахування штрафних санкцій по податку на прибуток у розмірі 222525 грн., то колегія суддів, враховуючи відсутність самого факту заниження валових витрат, вважає, що неправомірним є і відповідне донарахування податкового зобов'язання в сумі 222525 грн.

Що стосується нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 178011 грн. (податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2005 року № 0002312310/0) – перевіряючи зробили висновок про неправомірне включення до податкового кредиту суми 178011 грн. із збитків від продажу товарів, оскільки за даними перевіряючих позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю „Тагіт" продукти харчування (до складу податкового кредиту були включені податкові накладні, перелік яких наведений на сторінці 65 акту), які реалізувало Приватне підприємство „ПАП-сервіс" (перелік видаткових накладних наведений на сторінці 65 акту) за ціною, нижчою за ціну придбання.

Але як було вірно встановлено судом першої інстанції, перевіряючими не було взято до уваги проведення вказаних операцій в межах вищевказаного договору комісії № 707 від 15 січня 2001 року, а тому дані висновки є неправомірними і у відповідача не було законного права приймати податкове повідомлення-рішення № 0002312310/0 від 30 листопада 2005 року про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2004 року в сумі 178011 грн.

Стосовно розрахунку штрафних санкцій за порушення законодавства, що регулює оборот готівки в розмірі 212423,44 грн. (податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2005 року № 0002322310/0, яке було прийняте згідно п. 4.2.2 „б" статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 2.12 Положення „Про порядок ведення касових операцій в національній валюті України", затвердженого постановою Правління НБУ № 72 від 19 лютого 2001 року та статті 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки". Застосовані фінансової санкції відповідачем були розраховані відповідно п. 17.1.3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") - перевіряючими були виявлені факти витрачання готівки з виручки від реалізації товарів на виплати, що пов'язані з оплатою праці за наявністю податкової заборгованості (факти проведення виплат наведені на сторінці 66 акту перевірки) на загальну суму 212423,44 грн.

Відповідач вважає, що податкова заборгованість спричинена тим, що підприємство несвоєчасно сплатило суму збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за січень 2005 року на суму 2940,54 грн. Затримка платежів мала місце у період з 02 березня 2004 року по 25 березня 2004 року.

Але, як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки (сторінка 63 акту), при перевірці нарахування та сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, перевіряючими жодних порушень не встановлено, а тому твердження про наявність боргу по цьому виду збору перевіркою не підтверджено.

Крім того, у декларації по ПДВ за жовтень 2003 року, підприємство відобразило своє рішення про те, що частина суми бюджетного відшкодування повинна бути спрямована на погашення розрахунків з бюджетом по збору на розвиток хмільництва, виноградарства і садівництва.

Терміни, документальне забезпечення і порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування встановлені Законом України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, згідно п. 1.8. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 7.7.3. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

В вищевказаній податковій декларації по ПДВ за жовтень 2003 року підприємством була заявлена до відшкодування з бюджету сума 4421361 грн., в т.ч. шляхом перерахування в рахунок погашення зобов'язань по збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства - 1% від визначеної суми. Актом перевірки від 25 грудня 2003 року відповідачем була підтверджена до відшкодування сума ПДВ - 4091272,0 грн. Тобто в рахунок погашення зобов'язань по збору могли бути використані кошти в розмірі 40912,72 грн. і їх використання було можливо з 20 лютого 2004 року.

Відмови у проведенні заліку у встановленому Законом України „Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на час проведення нарахування зобов'язань та проведення відшкодування) порядку від відповідача не надходили. Тому позивач правомірно вважав погашеними податкові зобов'язання по збору з 20 лютого 2004 року в сумі 40912,72 грн., оскільки право платника на отримання відшкодування і обов'язок органу ДПС провести таке відшкодування починаються саме з цієї дати.

Відповідно Порядку відшкодування ПДВ, який діяв на час проведення зарахування передбачено, що висновки на проведення відшкодування повинні бути подані до органів казначейства не пізніш 5 робочих днів до закінчення строку на відшкодування. Тобто цим Порядком передбачена можливість направлення висновків починаючи з першого робочого дня після виникнення права на отримання бюджетного відшкодування. А тому той факт, що висновок відповідача був сформований лише 25 березня 2004 року не свідчить про недотримання підприємством строків проведення платежів і наявності податкового боргу у період з 02 березня 2004 року по 25 березня 2004 року.

Таким чином, як вірно зазначив місцевий господарський суд, висновки акту перевірки в цій частині зроблені при вільному тлумаченні прав та обов'язків органів ДПС щодо своєчасного відображення в податковому обліку відповідних податкових операцій, а тому є неправомірними.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що згідно преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов'язав платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Цим Законом передбачено прийняття органами податкової інспекції в разі виявлення порушення податкового законодавства податкового повідомлення (податкового повідомлення-рішення) і ця форма акту ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначений у статтях 14 та 15 Закону України „Про систему оподаткування". Ці норми не передбачають штрафні санкції за порушення вимог Положення „Про порядок ведення касових операцій в національній валюті України" як вид податків або зборів. Тому обов'язок платника податків сплатити суму штрафу за порушення приписів цього Положення не віднесене до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.

За таких обставин, як вірно зазначив господарський суд Харківської області, у відповідача не було законного права приймати податкове повідомлення-рішення у зв'язку з виявленими фактами порушення законодавства, яке регулює обіг готівки та встановлювати граничний строк оплати, як це передбачено статтею 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Крім того, при розрахунку фінансових санкцій відповідачем були використані положення п. 17.1.3 ст. 17 вищевказаного Закону, який встановлює, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" п. 4.2.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки порядок здійснення касових операцій не регулюються податковим законодавством і при цьому не виникають податкові зобов'язання, штрафні санкції відповідачем розраховані з посиланням на правову норму, яка не може застосовуватися для даних правовідносин.

З наведених підстав слід погодитись з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів вважає, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області не було надано доказів, які б спростували доводи позивача, а тому її вимоги задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що заперечення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Харківської області від 20 червня 2006 року по справі № АС-13/183-06 була ухвалена без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, пунктом 1 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 20 червня 2006 року по адміністративній справі № АС-13/183-06 залишити без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Адміністративну справу № АС-13/183-06 повернути до господарського суду Харківської області.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя

Судді