Постанова № 31167549, 13.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р. Справа№ 910/1050/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Павленко М.П., довіреність б/н від 10.02.2013;

відповідача : не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»

на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2013

у справі № 910/1050/13 (суддя: Мудрий С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»

про стягнення 300 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Соверен» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про стягнення 300 000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2013 у справі № 910/1050/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" суму вкладу у розмірі 300000 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 6000 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2013 у справі № 910/1050/13 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням в.о. заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 № 910/1050/13 у справі № 910/1050/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 прийнято до розгляду справу № 910/1050/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 13.05.2013 о 12:30.

17.04.2013 на адресу Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

13.05.2013 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

13.05.2013 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2013 у справі № 910/1050/13 залишити без змін.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

14.11.2007 між сторонами було укладено договір банківського вкладу № Н/105-Т в національній валюті України з щомісячною виплатою процентів (надалі - договір).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти на зберігання на умовах терміновості, платності та зворотності, а відповідач взяв на себе зобов'язання відкрити вкладний рахунок, виплачувати проценти та повернути вклад та нараховані на нього проценти позивачу.

18.01.2012 між сторонами був укладений договір про внесення змін до договору.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" № 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Згідно до п. 3.1. договору про внесення змін від 18.01.2012 року датою повернення банкою вкладу є 21 січня 2013 року.

Додатковою угодою № 68-Т від 28.03.2012 року внесено зміни до договору та визначено дату повернення вкладу 07.02.2013 року.

Відповідно п. 2.4. договору визначено право вкладника поповнювати вклад.

Станом на 07.12.2012 року на вкладному рахунку розміщена сума у розмірі 300000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по особовим рахункам з 18.05.2012 року по 17.01.2013 року.

Пунктом 2.3. та 2.3.1. договору про внесення змін від 18.01.2012 року передбачено, що вкладник має право здійснювати дострокове повернення вкладу.

Відповідно до п.2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" № 516 від 03.12.2003 року Банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги фізичної особи про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ / заява про повернення коштів тощо) /далі - вимога/ банк зобов'язаний: прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку; взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.

Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

07.12.2012 позивач звернувся до відповідача з заявою вих. № 1655 від 07.12.2012, якою просив повернути вклад.

Відповідач отримав заяву 14.12.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 11293943.

Відповідач не повернув позивачеві суму вкладу посилаючись на те, що затримкою у виконанні вимог позивача є нестабільна ситуація на грошовому ринку України та загострена загальна ситуація в банківській системі, але не відмовляється від свої зобов'язань перед клієнтами.

Однак на дату подання позову вимога позивача залишилась без виконання.

Заперечуючи проти позову скаржник посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 40/2011 від 28.12.2011, по якому зобов'язання позивача забезпечувались договором застави майнових прав по депозиту від 29.03.2012 № 10/К40/2011/2012, а оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом кредитний договір діяв, то у відповідача були відсутні підстави для задоволення його вимоги по достроковому поверненню депозиту.

Однак такі твердження позивача є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що договір застави майнових прав по депозиту від 29.03.2012 № 10/К40/2011/2012 був припинений 02.04.2012 про, що було внесено відповідний запис в Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

До того ж, на дату звернення позивача з даним позовом кредитний договір № 40/2011 від 28.12.2011 припинив свою дію, а позивач відповідно до платіжного доручення від 02.04.2012 № 19 суму кредиту сплатив повному обсязі.

Крім цього, в матеріалах справи наявні листи - відповіді скаржника, в яких зазначається причина не повернення вчасно депозитного вкладу лише нестабільна ситуація на грошовому ринку України та загострена загальна ситуація в банківській системі.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2013 у справі № 910/1050/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2013 у справі № 910/1050/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/1050/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.