Рішення № 31165615, 25.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Суддя 1 інстанції Ушенко В.Ф.

Категорія 37 Доповідач Новосядла В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.

суддів: Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі: Мишко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 3 жовтня 2012 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2012 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог приватне акціонерне товариство посилається на те, що 19 травня 2009 року о 22 годині 30 хвилин у м. Донецьку по вулиці Артема мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Нonda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (власник автомобіля ОСОБА_3) та автомобіля «Nissan Maxima», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1.

29 вересня 2008 року між страховою компанією «Брокбізнесбанк» (в теперішній час приватне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк») та ОСОБА_4 був укладений договір добровільного страхування №006-24522, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Нonda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно із постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 8 грудня 2009 року ОСОБА_1 був визнаний винним в скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

20 травня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» із повідомленням про страховий випадок, який стався із автомобілем «Нonda Civic» державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

На підставі висновку спеціаліста №187\05 автотоварознавчого дослідження від 26 травня 2009 року та інших зібраних по справі документів, страхова компанія здійснила виплату ОСОБА_3 у розмірі 35 356 гривень, що підтверджується страховим актом №10944/1 від 3 липня 2009 року та платіжним дорученням №5877 від 6 липня 2009 року.

Посилаючись на статтю 27 Закону України «Про страхування» та статтю 993 ЦК України, страхова компанія просила стягнути понесені нею виплати по майновому страхуванню у сумі 35 356 гривень та судові витрати у розмірі 353 гривні 56 копійок з винної особи ОСОБА_1.

Заочним рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 3 жовтня 2012 було задоволено позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, а саме: з відповідача на користь позивача було стягнуто у порядку регресу 35 356 гривень та судовий збір у розмірі 353 гривні 56 копійок.

Ухвалою Калінінського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2013 року було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав:

- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що звертаючись до суду з вказаним позовом, страхова компанія обгрунтовувала свої вимоги тим, що ОСОБА_3, машина якої постраждала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, уклала із позивачем договір добровільного страхування свого автомобіля. У зв*язку із тим, що позивач заплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування за ушкоджений автомобіль, то право вимоги страхової компанії на відшкодування їй матеріальної шкоди регулюється статтею 993 ЦК України (суброгація). А судом першої інстанції було неправильно застосовано матеріальний закон - статтю 1191 ЦК України, яка не регулює вказані правовідносини,

- судом першої інстанції не було враховано, що при суброгації строк позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку - тобто з моменту ДТП, яка мала місце 19 травня 2009 року, а позивач звернувся до суду з позовом 18 травня 2012 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача і його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Із матеріалів цивільної справи вбачається:

19 травня 2009 року о 22 годині 30 хвилин у м. Донецьку по вулиці Артема мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Нonda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (власник автомобіля ОСОБА_3) та автомобіля «Nissan Maxima», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1.

29 вересня 2008 року між страховою компанією «Брокбізнесбанк» (в теперішній час приватне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_4 був укладений договір добровільного страхування №006-24522, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Нonda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_1 був визнаний винним в скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП і згідно із постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 8 грудня 2009 року він був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Страховою компанією за договором майнового страхування було виплачено ОСОБА_3 страхове відшкодування у сумі 35 356 гривень.

Згідно із пунктом 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону №1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів, та вимог закону суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються статтею 993 ЦК України, тобто відбувалась лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання (суброгація).

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Оскільки по справі було ухвалено заочне рішення, то відповідач був позбавлений можливості надати суду першої інстанції свої докази на підтвердження своїх заперечень щодо заявлених страховою компанією вимог.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції було встановлено, що під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 керував автомобілем «Nissan Maxima», державний номерний номер НОМЕР_2, який належить його матері ОСОБА_5.

ОСОБА_5 застрахувала свою цивільну правову відповідальність у закритому акціонерному товаристві «Страхова компанія «Статус» (а.с. 101).

Згідно із вказаним договором, строк дії якого був з 31 грудня 2008 року по 30 грудня 2009 року, ОСОБА_5 застрахувала свою цивільно-правову відповільність за шкоду, завдану майну на 25 500 гривень. Розмір франшизи за цим договором складає 510 гривень. Між ОСОБА_5 та страховою компанію був укладений договір 1 типу.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року в редакції, яка діяла на час дорожньо-транспортної пригоди, (договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

ОСОБА_1 був вписаний в технічний паспорт автомобіля «Nissan Maxima», державний номерний номер НОМЕР_2, як особа яка має право керувати ним без довіреності.

Оскільки відповідач керував транспортним засобом під час дорожньо-транспортної пригоди на законних підставах, то дія договору страхування загально-обов*язкової відповідальності розповсюджується і на нього.

20 травня 2009 року відповідач повідомив свою страхову компанію про страховий випадок, який мав місце 19 травня 2009 року, з приводу чого ним була надана фотокопія вказаного документу із зазначенням дати надходження до страхової компанії і вхідного номеру.

Згідно із пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

Пунктом 16 цієї ж Постанови передбачено, що при пред'явленні позовних вимог про відшкодування шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Не пред'явлення вимог до страховика, за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика, є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону №1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону №1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи із вимог статей 3, 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 1194 ЦПК України апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 повинен нести відповідальність у розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) сплаченою страховою компанією.

Страховою компанією за договором майнового страхування було виплачено ОСОБА_3 страхове відшкодування у сумі 35 356 гривень.

Ліміт відповідальності за шкоду майну встановлений страховою компанію - 25 500 гривень. Розмір франшизи за цим договором складає 510 гривень.

Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону ОСОБА_1 повинен нести відповідальність у розмірі 10 366 гривень (35 356 - 24 990 = 10 366 гривень).

Стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 35 356 гривень свідчить про неповне з*ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, через що був неправильно застосований матеріальний закон.

Згідно із пунктами 1 і 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з*ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про задоволення позову страхової компанії у повному обсязі, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову і стягнення з ОСОБА_1 на користь страхової компанії, згідно із статтею 1194 ЦК України, різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 10 366 гривень.

Відповідно частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом страховою компанією було сплачено судовий збір у розмірі 353 гривні 56 копійок. Рішенням апеляційного суду з відповідача на користь позивача стягнуто страхове відшкодування у розмірі 10 366 гривень, а відповідно від цього судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 103 гривні 66 копійок.

Довід апеляційної скарги про те, що позивачем був пропущений строк на звернення до суду є необгрунтованим, оскільки дорожньо-транспортна пригода мала місце 19 травня 2009 року, а з позовом до суду страхова компанія звернулась 19 травня 2012 року, про що свідчить поштовий штамп на конверті.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 3 жовтня 2012 року скасувати.

Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» страхове відшкодування у розмірі 10 366 (десять тисяч триста шістдесят шість) гривень та судовий збір у розмірі 103 (сто три) гривні 66 (шістдесят шість) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: