Рішення № 31160247, 15.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5794/13 15.04.13

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до приватного акціонерного товариства "Рембудмонтаж"

товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє"

про стягнення 21 707 275,82 грн.

Представники:

від позивача: Сандуляк С.А. -представник за довіреністю № 212/13-Н від 28.02.2013 року;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до приватного акціонерного товариства "Рембудмонтаж" та товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє" про стягнення 21 707 275,82 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.06.2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Собраніє» (позичальник за договором) укладено генеральну кредитну угоду № 010/02-01/143, відповідно до умов якої кредитор зобов'язався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених в кредитних договорах та додаткових угодах до них, укладених в межах генеральної кредитної угоди, а позичальник зобов'язався забезпечити повернення одержаних кредитів та сплатити нараховані відсотки. В подальшому до генеральної кредитної угоди підписано ряд додаткових угод.

В рамках генеральної кредитної угоди, 02.11.2011 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Собраніє» укладено кредитний договір № 010/42-0-1/830 «Невідновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів», за умовами якого позичальнику надано кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 19 153 000,00 грн. під 12,9 % річних, з кінцевим терміном погашення кредиту 14.09.2012 року.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання за договором, в зв'язку з чим, станом 14.02.2013 року, в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 19 037 414,25 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 1 433 398,09 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 187 310,16 грн. та пеня за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 49 153,32 грн.

14.11.2011 року між публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор за договором) та приватним акціонерним товариством «Рембудмонтаж» (поручитель за договором) укладено договір поруки № 12/42-0-1/1524, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з товариством з обмеженою відповідальністю «Собраніє» за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору № 010/42-0-1/830 «Невідновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» від 27.06.2006 року.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з приватного акціонерного товариства "Рембудмонтаж" та товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє" заборгованості по кредиту в розмірі 19 037 414,25 грн., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 1 433 398,09 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 187 310,16 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 49 153,32 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.03.2013 року порушено провадження у справі № 910/5794/13, розгляд справи призначено на 15.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.04.2013 року, на підставі ч. 2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє" на ухвалу господарського суду м. Києва від 29.03.2013 року по справі № 910/5794/13, з доданими до неї документами повернуто заявнику.

В судове засідання 15.04.2013 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути солідарно з приватного акціонерного товариства "Рембудмонтаж" та товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє" заборгованість за кредитним договором № 010/42-0-1/830 «Невідновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» від 02.11.2011 року в сумі 21 707 275,82 грн., в тому числі заборгованість по кредиту в розмірі 19 037 414,25 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 1 433 398,09 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 187 310,16 грн. та пеня за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 49 153,32 грн., а також 68 820,00 грн. судового збору.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились вимоги суду не виконали, про поважні причини неявки повноважних представників відповідачів суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належний чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 21713221 від 05.04.2013 року та № 0103021713256 від 09.04.2013 року.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

27.06.2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (кредитор за угодою) та товариством з обмеженою відповідальністю «Собраніє» (позичальник за угодою) укладено генеральну кредитну угоду № 010/02-01/02/143, відповідно до умов якої кредитор зобов'язався надавати позичальнику кредитні кошти на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування в порядку та на умовах, визначених в угоді та кредитних договорах, що будуть укладені в її рамках.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в новій редакції, затвердженого загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (протокол № 3б-49 від 12.04.2012 року), акціонерний комерційний банк «Аваль» було створено юридичними особами - резидентами України у формі відкритого акціонерного товариства рішенням установчих зборів (протокол № 1 від 03.03.1992 року). Протоколом Загальних зборів УКБ «Аваль» № 3б-4/4 від 21.01.1994 року прийнято рішення про зміну найменування акціонерного комерційного банку «Аваль» на акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль». У зв'язку із рішення Загальних Зборів акціонерів банку (протокол № 3б-35 від 02.12.2005 року), банк набув статусу банку з іноземним капіталом. Протоколом Загальних Зборів АППБ «Аваль» № 3б-36 від 21.04.2006 року прийнято рішення про зміну найменування акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» на відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Протоколом Загальних Зборів акціонерів № 3б-45 від 14.10.2009 року прийнято рішення про зміну найменування відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов'язками відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

02.11.2011 року між публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Собраніє» (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 010/42-0-1/830 «Невідновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» до генеральної угоди № 010/02-01/02/143 від 27.06.2006 року.

Між сторонами укладена додаткова угода № 010/42-0-1/830/1 до кредитного договору № 010/42-0-1/830 від 02.11.2011 року до генеральної угоди № 010/02-01/02/143 від 27.06.2006 року.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями п. 1.1. кредитного договору передбачено, що відповідно до умов даного договору та генеральної кредитної угоди кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 19 153 000,00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Згідно п. 1.2. кредитного договору, кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 14.09.2012 року (останній день строку користуванням кредитом).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. кредитного договору, плата за користування кредитом розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 12,9 % річних. Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок нарахованих доходів кредитора в Київській регіональній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником відповідно до графіку погашення заборгованості (п. 6.1. кредитного договору).

На виконання умов кредитного договору кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 19 149 270,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника № 20627187484 за період з 02.11.2011 року по 13.02.2013 року. Проте, в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим, станом на 14.02.2013 року, в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 19 037 414,25 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 433 398,09 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю «Собраніє» претензією № 140.0.0.00/8/27.3 від 18.02.2013 року про погашення заборгованості за генеральною угодою № 010/02-01/02/143 від 27.06.2006 року. Проте зазначена претензія залишена позичальником без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищезазначене, станом на 14.02.2013 року факт наявності заборгованості за кредитним договором № 010/42-0-1/830 «Невідновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» від 02.11.2011 року по кредиту в розмірі 19 037 414,25 грн. та по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 433 398,09 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 187 310,16 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 49 153,32 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 14.4 кредитного договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільніє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищенаведене та наявність у товариства з обмеженою відповідальністю «Собраніє» заборгованості за кредитним договором № 010/42-0-1/830 «Невідновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» від 02.11.2011 року по кредиту в розмірі 19 037 414,25 грн. та по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 433 398,09 грн., суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 187 310,16 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 49 153,32 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

14.11.20111 року між публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор за договором) та приватним акціонерним товариством «Рембудмонтаж» (поручитель за договором) укладено договір поруки № 12/42-0-1/1524.

Згідно умов ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з товариством з обмеженою відповідальністю «Собраніє» (позичальником) за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору № 010/42-0-1/830 «Невідновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» від 02.11.2011 року, за умовами якого позичальник зобов'язаний: повернути кредит у розмірі 19 153 000,00 гри.; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,9% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; сплатити комісії в розмірах, передбачених кредитним договором; сплатити пені, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов'язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Положеннями п. 1.2. договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.

У відповідності до умов п. 1.5. договору поруки, поручитель погоджується та зобов'язується солідарно відповідати за виконання забезпечених зобов'язань правонаступниками позичальника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за кредитним договором та/або яка буде визначена боржником за забезпеченими зобов'язаннями.

Згідно п. 2.1. договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань. поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов'язаннями.

Поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі (п. 2.2. договору поруки).

18.02.2013 року кредитор звернувся до позичальника та поручителя з вимогою № 140.0.0.00/8/271 про погашення суми заборгованості (виконання зобов'язання) товариства з обмеженою відповідальністю «Собраніє» за генеральною угодою № 010/02-01/02/143 від 27.06.2006 року. Проте зазначена вимога залишена позичальником та поручителем без відповіді та задоволення.

Згідно зі статтею 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє" перед акціонерним комерційним банком "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором № 010/42-0-1/830 «Невідновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» від 02.11.2011 року встановлений судом, тому позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє" та приватного акціонерного товариства «Рембудмонтаж» заборгованості по кредиту в розмірі 19 037 414,25 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 433 398,09 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 187 310,16 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 49 153,32 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє" (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 23, ідентифікаційний код 25289970) та приватного акціонерного товариства «Рембудмонтаж» (03095, м. Київ, вул. Ремонтна, 8, ідентифікаційний код 02972782) на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) заборгованість кредиту в розмірі 19 037 414 (дев'ятнадцять мільйонів тридцять сім тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 25 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 433 398 (один мільйон чотириста тридцять три тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 09 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 187 310 (один мільйон сто вісімдесят сім тисяч триста десять) грн. 16 коп. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 49 153 (сорок дев'ять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 32 коп., а також 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) 00 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 22.04.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий