Рішення № 31157187, 13.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4252/13 13.05.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду

«Житло-сервіс»

про стягнення заборгованості

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Марковська В.В. (довіреність № 91/2012/12/26-2 від 26.12.2012р.);

від відповідача: Хоменко А.М. (довіреність № 110/005-67 від 22.01.2013р.);

В судовому засіданні 13.05.2013р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі ПАТ «Київенерго», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (надалі відповідач) 103766,28 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 4190,98 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 5876,63 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 1420269 від 01.03.2010р. рахувалась заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка станом на 01.02.2013р. становила 103766, 28 грн. та частково була сплачена на час розгляду справи судом. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідачем надано відзив на позов, у якому зазначено, що згідно укладеного з позивачем договору КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» є споживачем, однак виконує посередницькі функції, зобов'язане забезпечувати своєчасне надходження коштів в оплату за спожиту теплову енергію, яка надається на транзитний рахунок КП ГІОЦ (КМДА).

Неправомірним також, відповідач вважає нарахування проведені ПАТ «Київенерго» у січні 2011р. за тарифом, який затверджений для населення з лютого 2012р., та без складання додаткової угоди між сторонами договору.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2010р. між АЕК «Київенерго» та КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» укладено договір № 1420269 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предмет якого визначений у розділі 1 договору і за таким постачальник (позивач у справі) зобов'язувався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач (відповідач у справі) зобов'язувався отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в договорі.

Згідно з п. 2.2.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеними в додатку № 1, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати в терміни та за тарифами зазначеними в додатку № 2.

Тарифи та порядок розрахунків за договором визначені додатком № 2 до договору, де згідно з п. 9, 10:

- споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання;

- споживач щомісячно забезпечує

не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2010 року (п. 4.1. договору). За п. 4.3 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Поданим позивачем розрахунком, що проведений у відповідності з умовами договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду за договором теплової енергії на суму 1136050,69 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію, з урахуванням зарахованої оплати в погашення боргу в сумі 1032284,41 грн. (проведено в обліку ПАТ «Київенерго» по особовому рахунку 1420269 станом на 01.02.2013р.), при наступному погашенні боргу по сумі 63511,04 грн. протягом лютого - квітня 2013р. (підтверджено довідкою ПАТ «Київенерго» про надходження коштів за період).

Виникнення вказаної суми заборгованості обумовлено обліком заборгованості, що ведеться ПАТ «Київенерго» у відповідності з положеннями договору, при погоджених умовах щодо строків оплати теплової енергії, яка була спожита у відповідному періоді.

Сума коштів в розмірі 46448,37 грн. згідно представленого суду розрахунку боргу за теплову енергію по договору № 240233 була перерахована відповідачем у квітні 2013р., що позивачем не заперечується та є свідченням відсутності спору між сторонами в цій частині.

У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.

В свою чергу по сумі сплачених коштів 17062,67 грн., що мало місце ще до звернення позивача до суду, провадження у справі не може бути припиненим, оскільки заявлення таких вимог при поданні позову свідчить про завищення позивачем розміру позовних вимог та є наслідком відмови у задоволенні позову в цій частині.

Підставами для припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України), зокрема є припинення існування предмета спору, а в даному випадку по сумі боргу 17062,67 грн. права позивача не були порушені станом на 05.03.2012р. (дата звернення до суду з позовом за яким порушено провадження у справі 910/4252/13) через сплату боргу відповідачем, відповідно спір заявлений на розгляд суду в цій частині вже не може бути припинений, розгляд таких вимог здійснюється судом по суті.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

У періоді, що є спірним (грудень 2010р. - січень 2013р.) для нарахування плати за відпуск теплової енергії застосовувались тарифи згідно Розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), постанови НКРЕ, інформація щодо встановлених тарифів залучена до справи.

Жодних належних доказів, що договір з боку позивача не виконувався, або ж теплова енергія яка постачалась у гарячій воді не підлягає оплаті, що споживання теплової енергії при відповідних обставинах є безоплатним для відповідача, суду не представлено, матеріали справи свідчать про зворотнє.

Заперечення відповідача викладені ним письмово суд приймає, внаслідок чого відзначається про наявність неузгодженостей при недосконалості врегулювання питання застосування встановлених тарифів та проведення перерахунків з населенням, однак зазначені обставини не звільняють суд від розгляду спору, який виник між сторонами у відповідності з умовами договору по факту його виконання.

При цьому, по умовах договору, з приводу обов'язку споживача забезпечити надходження коштів від населення, з боку відповідача допущено прострочення, тоді як у п. 1.1 договору сторонами погоджено здійснювати оплату відповідно до умов договору.

З урахуванням умов договору (додаток № 2) строки надходження коштів за спожиту теплову енергію у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі, порушені, в цій що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 40255,24 грн., що виник в періоді з 01.12.2010р. по 01.02.2013р. (при врахуванні часткової сплати).

В даному випадку, судом враховується, що проведення розрахунків за договором здійснюється постійно, однак суми платежів, які надходили у відповідному періоді спрямовувались на погашення поточного платежу та через неповну їх сплату поступово утворювався борг при погоджених строках оплати згідно обсягів споживання, який, в разі відповідної переплати відповідною сумою погашався (довідка про надходження коштів за спожиту теплоенергію, що ведеться по номеру особового рахунку № 1420269 залучена до матеріалів справи).

З приводу невірного застосування тарифу у січні 2011р. судом відзначається наступне.

При розрахунку суми наданих послуг за січень 2011 року позивачем застосовано для населення тариф, встановлений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1729 від 14.12.2010 року Про затвердження тарифів на теплову енергію ПАТ «Київенерго», яка набрала чинності з 1 січня 2011 року.

Згідно з розпорядженням КМДА № 1222 від 29.12.2010 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України», нові тарифи з теплопостачання для населення, встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1729 від 14.12.2010 року, застосовуються тільки з 1 лютого 2011 року.

Відповідач, як виконавець комунальних послуг, повинен керуючись розпорядженням КМДА № 1222 від 29.12.2010 року протягом січня 2011 року (до 01.02.2011 року) застосовувати для населення тариф з теплопостачання, встановлений розпорядженням КМДА № 392 від 31.05.2010 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення».

Оскільки, основним платником комунальної послуги з теплопостачання для відповідача є населення, внаслідок неодночасного введення в дію нового тарифу для виконавців комунальних послуг (відповідача) та для населення, існуюча заборгованість відповідача частково відображала різницю в тарифах.

Натомість, при перегляді Верховним Судом України справи 22/313 (постанова від 11.12.2012р.) в якій була викладена зазначена позиція у спорі аналогічному даній справі, вказано про помилковість висновків щодо того, що для встановлення суми заборгованості за договором за поставлену теплову енергію у січні 2011р. слід керуватися тарифами, встановленими розпорядженням КМДА від 31 травня 2010р. № 392, оскільки із 22 липня 2010р. КМДА не може встановлювати тарифи на теплову енергію для суб'єктів природних монополій, а НКРЕ в межах повноважень, наданих законом, 14 грудня 2010р. затвердила тарифи на теплову енергію АЕК «Київенерго».

Відповідно до положень ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення в перерахуванні коштів за споживання теплової енергії, суд задовольняє вимоги позивача щодо нарахованих ним сум інфляційних збитків у розмірі 5876,63 грн., 3% річних у розмірі 4190,98 грн..

Заперечення відповідача щодо неотримання коштів від населення та відсутності таких на рахунках підприємства не є такими, що свідчать про безпідставність нарахування інфляційних збитків та 3% річних на суму боргу, оскільки при порушенні передбаченого договором обов'язку забезпечити надходження коштів по договору у відповідні строки, належним способом захисту для позивача є право його вимоги про стягнення коштів з відповідача, як сторони договору, а отже зазначене зобов'язання є грошовим, що передбачає застосування відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України.

Судові витрати позивача про сплату судового збору у розмірі 2276,68 грн. покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1935, 17 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» боргу в сумі 46448,37 грн..

3. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна 25-Б, ідент. код 31025659) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (на рахунок 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк» МФО 322669, ідент. код юрид. особи 00131305) 40 255, 24 грн. (сорок тисяч двісті п'ятдесят п'ять гривень 24 копійки) боргу за спожиту теплову енергію, 5876,63 грн. (п'ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 63 копійки) інфляційних збитків, 4190,98 грн. (чотири тисячі сто дев'яносто гривень 98 копійок) 3% річних, 1935,17 грн. (одну тисячу дев'ятсот тридцять п'ять гривень 17 копійок) судових витрат.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

дата підписання рішення 15.05.2013

Суддя Р.І. Самсін