Ухвала суду № 31157400, 23.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 28672/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Спільного підприємства Рівненське заготівельно-виробниче підприємство на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року у справі за позовом Спільного підприємства Рівненське заготівельно-виробниче підприємство до Державної податкової інспекції в місті Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство Рівненське заготівельно-виробниче підприємство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне, яким з врахуванням зміни позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.06.2009 року № 0002722342/0, від 28.07.2009 року № 0002712342/1, від 28.07.2009 року № 0002722342/1, від 28.07.2009 року № 0003402342/0, від 25.08.2009 року № 0003402342/1, від 30.09.2009 року № 0002712342/2, від 30.09.2009 року № 0002722342/2, від 30.09.2009 року № 0003402342/2, від 15.12.2009 року № 0002712342/3, від 15.12.2009 року № 0002722342/3, від 15.12.2009 року № 0003402342/3

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року в позові відмовлено повністю. Постанова мотивована тим, що в наданих позивачем актах приймання консультаційних послуг відсутня інформація про конкретні послуги, які були надані йому Рівненською обласною спілкою споживчих товариств, їх вартість, одиницю виміру, що позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та їх використання підприємством у власній господарській діяльності. Тому суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно встановлено, що витрати, понесені позивачем на оплату зазначених послуг не належать до складу валових та не можуть включатись до складу податкового кредиту, оскільки не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Також суд дійшов висновку, що кошти, одержані позивачем від Рівненської обласної спілки споживчих товариств згідно з Договором комісії від 27.12.2007 року в сумі 1500000 грн., виконували функцію кредитних коштів (поповнення оборотних коштів), оскільки позивач жодних дій на виконання розділу 2 Договору комісії не вживав, а дані кошти використовував у господарській діяльності, частину з яких повернув. Таким чином дані кошти витрачалися на цілі, не пов'язані з виконанням договору комісії, тобто виконували функцію поворотної фінансової допомоги. Тому, на думку суду, відповідачем правомірно встановлено, що в порушення пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач не включив до валового доходу суму умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, зокрема, що в період, який перевірявся, Спільне підприємство Рівненське заготівельно-виробниче підприємство не отримувало від Рівненської обласної спілки споживчих товариств поворотної фінансової допомоги, кошти, отримані для закупки товарів відповідно до Договору комісії від 27.12.2007 року, не можуть вважатись такою допомогою, тому нарахування умовних відсотків на дані кошти і включення їх до складу валових доходів є безпідставним та неправомірним. Також апелянт зазначає, що акти приймання консультаційних послуг, наданих Рівненською обласною спілкою споживчих товариств, повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством для первинних документів, і є належними доказами отримання позивачем таких послуг, а отже, правомірності включення витрат, понесених на оплату цих послуг, до складу валових витрат і податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

В період з 15.05.2009 року до 04.06.2009 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне було проведено планову виїзну перевірку Спільного підприємства Рівненське заготівельно-виробниче підприємство з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 10.06.2009 року № 732/23-400/01785517.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пп.7.4.4 п. 7.2, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акту перевірки, та з врахуванням процедури адміністративного оскарження відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 23.06.2009 року № 0002722342/0, від 28.07.2009 року № 0002722342/1, від 30.09.2009 року № 0002722342/2 та від 15.12.2009 року № 0002722342/3, якими позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1939,44 грн., в тому числі 1292,96 грн. за основним платежем та 646,48 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 28.07.2009 року № 0003402342/0, від 25.08.2009 року № 0003402342/1, від 30.09.2009 року № 0003402342/2 та від 15.12.2009 року № 0003402342/3, якими позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 9105,06 грн., в тому числі 6070,04 грн. за основним платежем та 3035,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 28.07.2009 року № 0002712342/1, від 30.09.2009 року № 0002712342/2 та від 15.12.2009 року № 0002712342/3, якими позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 63246,70 грн., в тому числі 46703,69 грн. за основним платежем та 16543,01 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

А згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 Закону).

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат є факт реальності придбання товарів (послуг), тобто реальність господарської операції, а також використання їх результатів в господарській діяльності.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

28.12.2007 року між Спільним підприємством Рівненське заготівельно-виробниче підприємство (Замовник) та Рівненською обласною спілкою споживчих товариств (Виконавець) був укладений договір про надання послуг, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язувався надати Замовнику наступні консультативно-господарські послуги з метою досягнення Замовником цілей власної господарської діяльності.

Також 01.08.2008 року між Спільним підприємством Рівненське заготівельно-виробниче підприємство (Замовник) та Березнівським районним споживчим товариством (Виконавець) був укладений договір про надання інформаційно-правових послуг такого ж змісту, що і зазначений вище.

Колегія суддів враховує, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Тому на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою консультаційних (інформаційних) послуг, які були надані на виконання умов зазначених вище договорів, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивач надав суду акти приймання наданих послуг, підписані з Рівненською обласною спілкою споживчих товариств, в яких зазначається лише про надання Виконавцем Замовнику усних консультаційних послуг з питань, передбачених договором та зазначена сума, що підлягає сплаті Виконавцеві.

Проте ці акти не розкривають змісту наданих послуг, оскільки не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності позивача.

Таким чином, на думку колегії суддів, оформлення поданих позивачем документів не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки у них не розкрито змісту господарської операції.

Зазначені звіти не містять даних щодо формування ціни та визначення вартості за видами конкретних послуг, не відображають факту виконання зобов'язань за кількісними, якісними та ціновими показниками. Будь-яких документів, що підтверджують спрямованість спірних послуг на досягнення конкретних цілей позивача, не подано.

Крім того, будь-які документи про надання позивачу Березнівським районним споживчим товариством послуг відповідно до укладеного між ними договору від 01.08.2008 року в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в актах наданих послуг відсутня інформація про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру, що позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та їх використання підприємством у власній господарській діяльності.

Також перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2007 року до 31.12.2008 року податковим органом було встановлено його заниження, а саме в порушення пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено скоригований валовий дохід в 2007 року на суму 1200,00 грн. в IV кварталі 2007 року, в 2008 році на суму 169597,80 грн., в тому числі в І кварталі 2008 року на суму 36855,00 грн., в ІІ кварталі 2008 року на суму 42270,00 грн., в ІІІ кварталі 2008 року на суму 45236,40 грн., в IV кварталі 2008 року на суму 45236,40 грн.

Даного висновку відповідач дійшов з таких підстав.

27.12.2007 року Спільним підприємством Рівненське заготівельно-виробниче підприємство (Комісіонер) та Рівненською обласною спілкою споживчих товариств (Комітент) був укладений договір комісії, відповідно до умов якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента від свого імені, але за рахунок Комітента здійснювати закупку споживчих товарів.

28.12.2007 року на розрахунковий рахунок Спільного підприємства Рівненське заготівельно-виробниче підприємство надійшло 1500000,00 грн., які були отримані позивачем за договором комісії, однак витрачалися на цілі, не пов'язані з виконанням цього договору.

Так, 28.12.2007 року кошти в повному обсязі використовувалися для здійснення власної господарської діяльності, а саме: 500000,00 грн. перераховано на погашення позики згідно кредитного договору від 23.03.2007 року № 87, укладеного позивачем з АБ «Укоопспілка»; 455053,76 грн. перераховано на погашення позики РФ «Райфайзен банк «Аваль»; 344946,24 грн. перераховано на погашення позики відповідно до кредитного договору від 22.06.2007 року № 142, укладеного позивачем АБ «Укоопспілка»; 200000,00 грн. перераховано на погашення позики згідно кредитного договору від 29.01.2007 року№ 41, укладеного позивачем з АБ «Укоопспілка».

Як вбачається з банківської виписки АБ «Укоопспілка» по рахунку Спільного підприємства Рівненське заготівельно-виробниче підприємство залишок коштів на початок дня 28.12.2007 року становив 133917,41 грн., а на кінець - 17318,17 грн.

Також перевіркою встановлено, що відповідно до представлених до перевірки первинних документів, відомостей по бухгалтерських рахунках та головної книги позивач 22.08.2008 року перерахував кошти на рахунок Рівненської обласної спілки споживчих товариств в сумі 140000,00 грн., а 25.09.2008 року в сумі 500000,00 грн. з призначенням платежу погашення кредиторської заборгованості за товари згідно з Договором комісії на придбання товарів від 27.12.2007 року.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, оскільки позивач не вчиняв жодних дій на виконання умов Договору комісії від 21.12.2007 року, кошти, отримані від Рівненської обласної спілки споживчих товариств, використав у власній господарській діяльності, а частину з них повернув, вказані кошти виконували функцію кредитних коштів (поповнення оборотних коштів).

Відповідно до абз. 6 пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з пп. 1.22.2 цієї статті поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач всупереч пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включив до валового доходу суму умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду.

Твердження апелянта про те, що Спільне підприємство Рівненське заготівельно-виробниче підприємство не отримувало від Рівненської обласної спілки споживчих товариств поворотної фінансової допомоги, кошти, отримані для закупки товарів відповідно до Договору комісії від 27.12.2007 року, не можуть вважатись такою допомогою, спростовуються наведеними вище обставинами.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 року за № 391/3684, одним з принципів формування фінансової звітності підприємства є превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства Рівненське заготівельно-виробниче підприємство залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року у справі № 2а-7710/09/1770 за позовом Спільного підприємства Рівненське заготівельно-виробниче підприємство до Державної податкової інспекції в місті Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 26.04.2013 року