Ухвала суду № 31154853, 30.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 р. Справа № 32136/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2010 року ПП «Земі-транс» звернулось до суду з позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19 квітня 2010 року № 269/230000052300/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок податкових платежів наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1407166,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України автотранспортних засобів згідно вимог пп. 1.20.1, пп. 1.20.2 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Перевіряючі прийшли до висновку, що митна вартість товару є його звичайною ціною, однак чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації товару на території України.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позиція відповідача про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України. Як свідчать матеріали справи, саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, , позивач реалізував легкові автомобілі на внутрішньому ринку України. Також матеріали справи підтверджують те, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України автомобілів згідно вимог п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Новоселицька міжрайонна державна податкова інспекція Чернівецької області подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представників осіб, що беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

В період з 11.03.2010 року до 15.04.2010 року працівниками Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області було проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.09 року, за результатами якої складено акт від 19.04.2010 року № 303/23/32626146.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем п. 4.1. ст. 4, пп. 7.5.2 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму податку на додану вартість, заявлену на рахунок платника у банку, завищено суму податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування у зменшені податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів січень-листопад 2009 року, завищено значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» станом на 31.12.2009 року.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року № 269/230000052300/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок податкових платежів наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1407166,00 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення з порушенням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку з наступних підстав.

Пунктом 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому «звичайна ціна» встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов»язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов»язань за непрямими методами.

Згідно з положеннями наказу Державної митної служби від 09.07.1997 року «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

На підставі системного аналізу чинного законодавства колегія суддів вважає, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база оподаткування податком на додану вартість визначається виходячи з продажної вартості товару.

Колегія суддів вважає помилковою позицію податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки така позиція не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції про Чернівецької області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року у справі № 2а-1766/10/2470 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України напротязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

Д.М. Старунський