Ухвала суду № 31154816, 30.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 р. Справа № 53722/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання - Ратушній М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Львові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року ТзОВ «Кроно-Україна» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Львові в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11 листопада 2011 року № 0000880801/22411 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 507459,34 грн. та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 243759,34 грн., в тому числі з нарахуванням штрафних санкцій у розмірі 60939,84 грн., та № 0000890801/22412 форми «В4», яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 240000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податковий кредит з податку на додану вартість ним сформовано з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Господарські операції з постачальником лісопродукції були реальними, товар отриманий ТзОВ «Кроно-Україна», накладні, виписані контрагентом ТзОВ «Корабуд» є дійсними, а згаданий контрагент є діючим підприємством, включений до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та зареєстрований платником податку на додану вартість. Всі суми, які були включені до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та платіжними дорученнями, що засвідчують факт придбання товарів та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ТзОВ «Кроно-Україна» сформувало податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених договорів ТзОВ «Корабуд» та отриманих від нього накладних, податкових накладних. Товар (лісопродукція) були повністю оплачені та поставлені ТзОВ «Кроно-Україна» згідно умов укладених договорів, що підтверджується платіжними дорученнями чи банківськими повідомленнями про переказ коштів, іншими первинними документами.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Львові подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Львові було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ «Кроно-Україна» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Корабуд» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої було складено акт від 03.11.2011 року № 1286/08-01/31147999.

В Акті вказано про порушення позивачем вимог п. 1.3, п. 1.7, п. 1.8 ст.1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит за період з серпня 2009 року по грудень 2009 року та з березня 2010 року по червень 2010 року на загальну суму 747459,34 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за період з серпня 2009 року по грудень 2009 року, за січень 2010 року, квітень 2010 року на загальну суму 507459,34 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2011 року на 240000,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11 листопада 2011 року № 0000880801/22411 форми «В1», яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 507459,34 грн. та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 243759,34 грн., в тому числі з нарахуванням штрафних санкцій у розмірі 60939,84 грн., та № 0000890801/22412 форми «В4», яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 240000,00 грн.

В період, що перевірявся, платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначались Законом України «Про податок на додану вартість» (у відповідній редакції).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1.7, п. 1.8 цієї статті податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

При цьому відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з наведеними нормами правомірність віднесення позивачем вказаних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за вказані податкові періоди підтверджує його право на бюджетне відшкодування цього податку.

Також аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Одночасно колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Разом з тим, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На обґрунтування своїх висновків, про які зазначено вище, відповідач вказує на те, що не доведена реальність операцій позивача з контрагентом ТзОВ «Корабуд», оскільки дане підприємство не знаходиться за юридичною (фактичною) адресою, здійснювало безтоварні операції, в нього відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, а отже відсутня фінансово-господарська діяльність, і крім того, у вищезазначеного підприємства свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 07.06.2011 року.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими з наступних підстав.

Фактичне здійснення господарських операцій між ТзОВ «Кроно-Україна» з ТзОВ «Корабуд», а також проведення позивачем розрахунків за отримані роботи, підтверджується наступними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом.

ТзОВ «Кроно-Україна» уклало з ТзОВ «Корабуд» договори поставки (купівлі-продажу) лісопродукції від 24.07.2009 року № 224/07/09, від 04.01.2010 року № 75/01/10 та від 31.12.2009 року № 49/12/09.

В період з 01.01.2009 року по 30.10.2010 року позивач проводив взаєморозрахунки з ТзОВ «Корабуд» за поставку продукції,а саме техсировини хвойної, техсировини листяної, кускових відходів, обрізків, тирси.

Факт отримання ТзОВ «Кроно-Україна» від ТзОВ «Корабуд» лісопродукції підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами накладних а саме: реєстр накладних на загальну суму 131114,63 грн., в тому числі ПДВ 21852, 45 грн., реєстр накладних на загальну суму 160 925, 76 грн., в тому числі ПДВ 26820, 98 грн., реєстр накладних на загальну суму 175217, 7 грн., в тому числі ПДВ 29202,94 грн., реєстр накладних на загальну суму 243573,11 грн., в тому числі ПДВ 40595,53 грн., реєстр накладних на загальну суму 350775,66 грн., в тому числі ПДВ 58462,62 грн., реєстр накладних на загальну суму 169881,84 грн., тому числі ПДВ 28313,62 грн., реєстр накладних на загальну суму 220690,62 грн., в тому числі ПДВ 36781,75 грн., реєстр накладних на загальну суму 386817,86 грн., в тому числі ПДВ 64469,63 грн., реєстр накладних на загальну суму 311828,73 грн., в тому числі ПДВ 51971,49 грн., реєстр накладних на загальну суму 302343,29 грн., в тому числі ПДВ 50390,56 грн., реєстр накладних на загальну суму 199839,94 грн., в тому числі ПДВ 33306,71 грн., реєстр накладних на загальну суму 164472,8 грн., в тому числі ПДВ 27412,15 грн., реєстр накладних на загальну суму 175 000,9 грн., в тому числі ПДВ 29166,85 грн., реєстр накладних на загальну суму 290518,49 грн., в тому числі ПДВ 48419,77 грн., реєстр накладних на загальну суму 369533,32 грн., в тому числі ПДВ 61589,00 грн., реєстр накладних на загальну суму 479163,5 грн., в тому числі ПДВ 79860,70 грн., реєстр накладних на загальну суму 108122,39 грн., в тому числі ПДВ 18020,40 грн., реєстр накладних на загальну суму 155092,64 грн., в тому числі ПДВ 25848,77 грн., реєстр накладних на загальну суму 489430,21 грн., в тому числі ПДВ 81571,68 грн., реєстр накладних на загальну суму 476936,43 грн., в тому числі ПДВ 79489, 44 грн., реєстр накладних на загальну суму 818803,00 грн., в тому числі ПДВ 136467, 14 грн., реєстр накладних на загальну суму 1010570, 91 грн., в тому числі ПДВ 168428, 53 грн.

Факт здійснення оплати позивачем за отриманий товар, в тому числі податку на додану вартість в ціні товару, суми якого відніс до складу податкового кредиту на підставі, отриманих від ТзОВ «Корабуд» податкових накладних, підтверджується банківськими повідомленнями, а саме: від 07.2009 року на загальну суму 29391,42 грн., в тому числі ПДВ 4898,57 грн., від 31.08.2009 року №3108 на загальну суму 266195,93 грн., в тому числі ПДВ 44365,99 грн., від 30.09.2009 року №3109 на загальну суму 335926,52 грн., в тому числі ПДВ 55987, 75 грн., від 31.10.2009 року №3110 на загальну суму 465736,12 грн., в тому числі ПДВ 77622,69 грн., від 30.11.2009 року №3011 на загальну суму 613106,11грн., в тому числі ПДВ 102184,35 грн., від 31.12.2009 року № 3012 на загальну суму 829938,80, в тому числі ПДВ 138323,13 грн., від січня 2010 року на загальну суму 278004,23 грн., в тому числі ПДВ 46334,04 грн., від лютого 2010 року на загальну суму 375783,21 грн., в тому числі ПДВ 62630,53 грн., від 31.03.2010 року №7 на загальну суму 489430, 21 грн., в тому числі ПДВ 81571, 70 грн., від 31.03.2010 року №8 на загальну суму 358293,94 грн., в тому числі ПДВ 59715, 66 грн., від 31.03.2010 року розрахунок 5/7 на загальну суму 14211,54 грн., в тому числі ПДВ 2368, 59 грн., від 31.03.2010 року розрахунок 6/8 на загальну 14312,40 грн., в тому числі ПДВ 2385,40 грн., від 30.04.2010 року №11 на загальну суму 476936,35 грн.. в тому числі ПДВ 79489,39 грн., від 30.04.2010 року №10 на загальну суму 285818,89 грн., в тому числі ПДВ 47636,48 грн., від 30.04.2010 року розрахунок 7/10 на загальну суму 11432,40 грн., в тому числі ПДВ 1905,40 грн., від 30.04.2010 року розрахунок 8/11 на загальну суму 11577,36 грн., в тому числі ПДВ 2429,56 грн., від 31.05.2010 року №12 на загальну суму 268416, 06 грн., в тому числі 44736,01 грн., від 31.05.2010 року №13 на загальну суму 818801,68 грн., в тому числі ПДВ 136466,95 грн., від 31.05.2010 року розрахунок 9/12 на загальну суму 11793,60 грн., в т. числі ПДВ 1965,60 грн., від 31.05.2010 року розрахунок 10/13 на загальну суму 22133,58 грн., в тому числі ПДВ 3688,93 грн., від 30.06.2010 року №14 на загальну суму 165042,24 грн., в тому числі ПДВ 27507,04 грн., від 30.06.2010 року № 15 на загальну суму 1010570,84 грн., в тому числі ПДВ 168428,47 грн., від 30.06.2010 року розрахунок 11/14 на загальну суму 8025,24 грн., в тому числі ПДВ 1337,54 грн., від 30.06.2010 року розрахунок 12/15 на загальну суму 26772,42 грн., в тому числі ПДВ 4462,07 грн.

Також фактичне отримання товару позивачем від ТзОВ «Корабуд» та його поставка підтверджується наявними в матеріалах справи: витягами з журналу зважування сировини позивача; накладними із вказівкою про кількість лісопродукції, її ціну, відомості про суб'єкта доставки та дані про транспортний засіб; ким отримана лісопродукція на складах позивача; накладними на маршрут або групу вагонів «Укрзалізниці».

Як вбачається з наведених вище документів, копії яких є в матеріалах справи, вони відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Факт надмірної сплати податку на додану вартість постачальнику товарів (робіт, послуг) відповідачем не оспорюється.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Корабуд».

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального отримання ТзОВ «Кроно-Україна» лісоматеріалів від ТзОВ «Корабуд», підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.

На момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Корабуд» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість, здійснювало господарську діяльність відповідно до законодавства.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на анулювання 07.06.2011 року свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ «Корабуд», оскільки відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку, а господарські відносини позивача з ТзОВ «Корабуд» мали місце в період з 01.01.2009 року по 30.10.2010 року.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період, що перевірявся, заявлена з дотриманням вимог законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, прийнятими без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття і відповідачем не надано доказів їх правомірності.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року у справі № 2а-13484/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: О.Б. Заверуха О.М. Гінда Д.М. Старунський

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

30.04.2013 року