Ухвала суду № 31153006, 13.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2013 р. м. Київ К-10555/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009

у справі №2а-18164/09/1270

за позовом ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську від 23.12.2008 №00015108013/0. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ВАТ ХК «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень 2008 року, за результатами якої складено акт №860/08-3/05763797 від 16.12.2008.

Згідно акта перевірки позивачем порушено підпункт 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункт 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 (в редакції наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за №702/10982) у зв'язку з чим завищено податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2008 року на суму 36415 грн., що виключає право платника на отримання бюджетного відшкодування за вересень 2008 року в сумі 36415 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2008 №00015108013/0, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за вересень 2008 року на суму 36415 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах господарської діяльності позивачем придбавалась металопродукція у вартості якої ним, як покупцем, сплачений податок на додану вартість за ставкою 20%. Під час виробничого процесу по виготовленню продукції, на підприємстві виникали відходи виробництва, які в подальшому реалізовані як товар (металобрухт) без нарахування ставки податку на додану вартість, відповідно до вимог пункту 11.44 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якої тимчасово до 01.01.2009 операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у т.ч. операції з імпорту таких товарів звільняються від оподаткування.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи в задоволенні позовних вимог обґрунтовував свої висновки тим, що виходячи з аналізу підпункту 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включається тільки та частка сплаченого податку на додану вартість у зв'язку із придбанням товарів, яка використовується безпосередньо в оподатковуваних операціях.

Оскільки позивачем металопродукція частково використовувалась в оподатковуваних операціях, а частково - у звільнених від оподаткування операціях з реалізації металобрухту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правильність доводів відповідача, що позивач мав право віднести до податкового кредиту лише суму податку на додану вартість у вартості тієї частини металопродукції, яка використовувалась в оподатковуваних операціях, тобто для виготовлення продукції.

Однак судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для зменшення позивачу як податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання металосировини, так і податкового кредиту звітного періоду, в якому реалізовані відходи від її переробки (металобрухт), на суму податку на додану вартість, розраховану із вартості цього металобрухту.

За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені позивачем суми податку на додану вартість відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який позивач відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» мало право поставляти та поставляло без нарахування податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» установлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Металобрухт, який був в подальшому реалізований позивачем, не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях, що за змістом підпункту 7.4.2 зазначеної статті Закону позбавляє платника права на включення сум податку до податкового кредиту. Також зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.

На користь цього свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту та закріплення у Податковому кодексі України норми, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не застосовуються і податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві (пункт 199.6 статті 199).

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, яке було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 скасувати.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук