Ухвала суду № 31152983, 17.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2013 р. м. Київ К-25820/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-України» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010 по справі №16/157-2008 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-України» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-України» (далі-ТОВ «Магістраль-України», позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі-ДПІ у Святошинському районі міста Києва, відповідач) про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.07.2008 №0000612200/0, №0000622200/0 та від 18.09.2008 №0000612200/0, №0000622200/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення судів мотивовано правомірністю застосування до позивача штрафних санкцій з огляду на встановлені факти надходження виручки в іноземній валюті при здійсненні експортних операцій по контракту №КРК/1-05077 від 05.07.2007 з фірмою «ТОВ «Agro-trans» поза межами граничного строку, встановленого ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі-Закон України №185/94-ВР), та недекларування коштів, які не надійшли від нерезидента у встановлені законодавством терміни розрахунків.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 23.07.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 30.07.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1 Закону України №185/94-ВР, ст. 58 Конституції України, а.5 ч.6 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що актом перевірки від 10.07.2008 №47/22-025/32048331 з питань дотримання вимог діючого валютного законодавства України при здійсненні експортних операцій по контракту №КРК/1-05077 від 05.07.2007 з фірмою «ТОВ «Agro-trans» зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України №185/94-ВР, яке полягало у несвоєчасному надходженні валютної виручки в сумі 28988,00євро, а також не поданні декларацій щодо валютних цінностей.

На підставі акта перевірки ДПІ у Святошинському районі міста Києва прийнято рішення від 23.07.2008 №0000612200/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до вимог ст. 4 Закону України №185/94-ВР у вигляді пені на суму 120657,00грн. та №0000622200/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» на суму 340,00грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, прийнято рішення від 18.09.2008 №0000612200/1 та №0000622200/1, якими суми штрафних санкцій залишено без змін.

Згідно з частиною першою ст. 1 Закону України №185/94-ВР в редакції до внесення змін Законом України від 31.05.2007 №1108-V, який набрав чинності з 01.01.2008, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки згідно з наданими до перевірки актами прийомки-здачі товару 90-термін надходження валютної виручки в сумі 28988,00євро настав 29.12.2007, тобто до набрання чинності Закону України від 31.05.2007 №1108- V «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», проте, кошти від нерезидента в сумі 28988,00євро на валютний рахунок позивача своєчасно не надійшли, а декларації про валютні цінності, доходи та майно станом на 01.01.2008, на 01.04.2008 не надавалися.

Разом з тим, судом залишено поза увагою, що обов'язок з декларування простроченої заборгованості з оплатою в іноземній валюті виникає за фактом експорту продукції нерезидентові, оформленого вантажною митною декларацією, а строк повернення валютної виручки слід відраховувати з дати митного оформлення.

Відповідно до приписів п.23 ч.1 ст. 1 Митного кодексу України при переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Проте, суди не перевірили та не надали будь-якої правової оцінки висновкам акта перевірки, з урахуванням відсутності в матеріалах справи вантажної митної декларації, що унеможливлює дійти правильного висновку щодо наявності факту експорту продукції та порушення строків повернення валютної виручки.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

До того ж слід зазначити про відсутність у податкового органу законних повноважень на застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки повноважним органом щодо застосування вказаних санкцій є Національний банк України та підпорядковані йому особи. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 07.02.2012 у справі за позовом ТОВ «КримІнтеройл» до ДПІ у м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року №2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-України» задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв