Ухвала суду № 31152974, 25.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року м. Київ К-37904/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фірма ?Листопад? та Державної податкової інспекції у Житомирському районі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010

у справі № 2а-5172/09/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фірма ?Листопад?

до Державної податкової інспекції у Житомирському районі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фірма ?Листопад? звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач та відповідач оскаржили їх в касаційному порядку.

В скарзі позивач просить суд скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 в частині часткового задоволення позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги

В скарзі відповідач просить суд скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційні скарги вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в період з 21.11.2008 по 18.12.2008 відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2008 та складений акт №1/32805418/0110 від 28.01.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств?, пп.7.3.1 п.7.3; пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7; п.11.44 ст. 11 Закону України ?Про податок на додану вартість?, що призвело до заниження розміру податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 144612 грн. та занижено розмір податку на додану вартість на суму 671982 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач 21.01.2009 виніс податкові повідомлення-рішення: №0000082301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 210404 грн., з яких 144612 грн. за основним платежем та 65792 за штрафними санкціями та №0000092301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 584758 грн., з яких 169266 грн. за основним платежем та 415492 грн. за штрафними санкціями.

За наслідками апеляційного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 27.02.2009: №0000082301/1, №0000092301/1, та від 27.04.2009: №0000082301/2, яким позивачу визначено розмір податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 210404 грн., з яких 144612 грн. за основним платежем та 65792 грн. за штрафними санкціями, №0000092301/2 яким позивачу визначено розмір податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 124430 грн., з яких: 82953 грн. за основним платежем та 41477 грн. - за штрафними санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, що призвело до порушення позивачем вимог пп. 7.3.1 п.7.3; пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7; п. 11.44 ст. 11 Закону України ?Про податок на додану вартість?, в частині заниження розміру податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 671982 грн., що позивачем не заперечується та підтверджується матеріалами перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що не підтверджені документально та спростовуються матеріалами справи висновки відповідача щодо порушень позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? та заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток, оскільки витрати позивач поніс у зв'язку з веденням господарської діяльності та відносив до складу валових витрат витрати у відповідних податкових періодах на підставі первинних документів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що відповідачем було безпідставно донараховано позивачу суму податкового зобов'язання і застосовано штрафні санкції.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фірма ?Листопад? та Державної податкової інспекції у Житомирському районі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 у справі № 2а-5172/09/0670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фірма ?Листопад? та Державної податкової інспекції у Житомирському районі відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 у справі № 2а-5172/09/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко