Ухвала суду № 31152973, 27.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2013 р. м. Київ К-25033/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року

у справі № 2а-3650/09/1370

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина»

до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс - Галичина», яке є правонаступником Дочірнього підприємства «Нафтопереробний завод № 1» Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (далі - позивач), звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 лютого 2008 року № 0000292301/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано нечинними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 26 лютого 2008 року № 0000292301/0.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області провела виїзну позапланову перевірку ДП «Нафтопереробний завод № 1» ВАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої був складений акт № 106/23-1/23965970 від 21 лютого 2008 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 6.1 статті 6, пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2007 року на загальну суму 53150,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: ДП «Нафтопереробний завод № 1» ВАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» неправомірно не провело коригування в бухгалтерському обліку та не відобразило збільшення валових доходів на 198076,00 грн. в декларації з податку на прибуток підприємств наростаючим підсумком за 2007 рік за результатами попередньої виїзної позапланової перевірки, результати якої оформлені актом від 26 грудня 2007 року № 704/23-1/23965970; ДП «Нафтопереробний завод № 1» ВАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» неправомірно не провело коригування в сторону зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду на 702016,00 грн. за результатами попередньої виїзної позапланової перевірки, результати якої оформлені актом від 26 грудня 2007 року № 704/23-1/23965970, яким було встановлено завищення валових витрат на загальну суму 714996,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 106/23-1/23965970 від 21 лютого 2008 року, щодо обов'язку врахування позивачем відомостей, вказаних в акті перевірки від 26 грудня 2007 року № 704/23-1/23965970, без прийняття органом державної податкової служби податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання по даному податку, є безпідставними, оскільки такий порядок не передбачений законодавством України з питань оподаткування, з урахуванням того, що в пункті 3.1.1 акту перевірки № 106/23-1/23965970 від 21 лютого 2008 року не вказано, у чому саме полягають порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток слугували висновки податкового органу про те, що позивачем не були враховані та, відповідно, не були відображені у декларації з податку на прибуток за 2007 рік, висновки акту перевірки від 26 грудня 2007 року № 704/23-1/23965970, яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 9 місяців 2007 року у сумі 913072,00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток за висновками акту перевірки від 26 грудня 2007 року № 704/23-1/23965970 щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області не приймалось.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 106/23-1/23965970 від 21 лютого 2008 року, щодо обов'язку врахування позивачем відомостей, вказаних в акті перевірки № 704/23-1/23965970 від 26 грудня 2007 року, без прийняття органом державної податкової служби податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання по даному податку, є безпідставними, оскільки такий порядок не передбачений законодавством України з питань оподаткування, з урахуванням того, що в пункті 3.1.1 акту перевірки № 106/23-1/23965970 від 21 лютого 2008 року не вказано, у чому саме полягають порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна