Ухвала суду № 31152969, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2013 р. м. Київ К-17055/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Запорізької області від 20.01.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2009

у справі №11/569/08-АП

за позовом Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Авераж»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції

про часткове скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2009, позов задоволено повністю Скасовано податкове повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ від 30.07.2008 №0001472310/0 в частині донарахування основного платежу з податку на прибуток в сумі 1041,66 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 520 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 30.07.2008 №0001482310/0 в частині донарахування основного платежу з ПДВ в сумі 202313 і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 101156,50 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 23.06.2008 № 108/23-106/30654098.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.07.2008 №0001472310/0 та №0001482310/0, якими позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6249,99 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 307219,50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2005 році ПП «ТК «Авераж» було відвантажено ПП ОСОБА_2 товар 12-гидрокису стеаринова кислота, у кількості 13,93 тон по ціні 6000,00 тис.грн. на загальну суму 100296,00 грн., у т.ч. ПДВ 16716,00 грн., згідно накладної від 30.03.2005 № 0330/1. Отримання товару підтверджено довіреністю від 30.03.2005 серії ЯКМ № 355653, виданою ОСОБА_2, первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: даними головної книги за 2005 рік, накладною на відвантаження товару.

Податковим органом зазначено, що за даною операцією позивачем порушено вимоги пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у червні 2005 року не віднесено до складу податкових зобов'язань суму ПДВ від отриманої передоплати від ПП ОСОБА_2 у розмірі 3333,34 грн., так як останнім перераховано грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 120296,00 грн., у т.ч. ПДВ 20049,33 грн., а фактично отримано у 2005 році товару на загальну суму 100296,00 грн., у т.ч. ПДВ 16716,00 грн. До складу валового доходу у 1 кварталі 2005 року від реалізації товару на адресу ПП ОСОБА_2 позивачем віднесено суму у розмірі 83580,00 грн.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що отримання позивачем передоплати підтверджено у розмірі 15000 грн., у т.ч. ПДВ - 2500,00 грн., таким чином заниження позивачем податкових зобов'язань за червень 2005 року знайшло своє підтвердження лише в сумі 2500,00 грн., а не 3333,34 грн., як зазначено відповідачем, різниця складає 833,34 грн. та по фінансових санкціях 416,67 грн.

Щодо заниження позивачем податкових зобов'язань за листопад 2007 року в сумі 5585,00 грн. за наслідком господарських операцій з реалізації ПП ОСОБА_3 товару по накладним на відвантаження матеріалів на сторону: від 26.11.2007 №1126/1 у розмірі 5198,55 грн., від 08.11.2007 №1108/1 у розмірі 387,12 грн., то судами попередніх інстанцій, встановлено, що зазначена сума податку на додану вартість була включена по першій події, яка виникла раніше, до податкових зобов'язань у жовтні 2007 року, у зв'язку з чим збільшення податкових зобов'язань за листопад 2007 року є безпідставним.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 231757,94 грн. за наслідком господарських операцій з ТОВ «Альтаїр-Трейдінг» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей за договором від 01.02.2005 №0301/1, на підставі податкових накладних, виданих з дотриманням приписів пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому реальність господарських операцій підтверджується наявними у позивача первинними документами, зазначені операції відповідають меті господарської діяльності позивача, оплата за товар здійснена в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків.

Посилання відповідача на те, що за повідомленням ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська провести зустрічну перевірку ТОВ «Альтаїр-Трейдінг» неможливо у зв'язку з відсутністю за юридичною адресою, правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки обстеження ТОВ «Альтаїр-Трейдінг» за місцем реєстрації здійснювалось 05.06.2008, у той час як укладення договору з позивачем відбулось 01.02.2005, а поставка за ним відбулась у 2005 - 2007 роках.

На час укладення та виконання договору контрагент позивача - ТОВ «Альтаїр-Трейдінг» був зареєстрований в ЄДРПОУ, був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебував на обліку як платники податків, у тому числі був платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі виданих податкових накладних здійснено у відповідності з вимогами ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами попередніх інстанцій правильно відхилено доводи відповідача що обов'язковою підставою для включення позивачем сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є їх сплата до Державного бюджету України, оскільки пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи відповідача про нікчемність укладеного позивачем з контрагентом договору, правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак, доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру, оскільки вони засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України. В акті перевірки встановлено придбання позивачем у ТОВ «Альтаїр-Трейдінг» товару на загальну суму 1175350,26 грн., у т.ч. ПДВ 195891,71 грн., у той час як товарно-транспортні накладні та подорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, тобто є обов'язковими для перевізників, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 20.01.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2009 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук